Комі-перм'яцька — одна з угро-фінських мов пермської групи, що відносно недавно сформувалися. В кінці III тисячоліття до н. е. угро-фінська мова розділилася на дві гілки:
В середині II тисячоліття до н. е. з фінно-пермської гілки виділилася пермська гілка — прамова предків сучасних пермських народів: удмуртів, комі-зирян і комі-перм'яків, що мешкали в басейнах річки Вятки, в середній і нижній течії річки Ками.[1]
У IV—VII століттях н. е. частина перм'ян (предки комі-зирян) переселилися на північний схід у пошуках нових мисливських і риболовецьких угідь. У VII столітті міграція в північному напрямі продовжувалася під тиском булгарськіх племен, що вторглися з південно-російських степів у Поволжі і нижньому Надкам'ї.[1]
У VII—VIII століттях сформувалася держава Волзька Булгарія, куди ввійшли південна частина перм'ян, діалект яких, під сильним булгарським (давньочувашським) впливом, ліг в основу удмуртської мови. При цьому північний діалект, менш зачеплений булгарським впливом, ліг в основу загальнокомі мови. Розпад пермської прамови на загальнокомі і давньоудмуртську завершився до IX століття.[1]
Загальнокомі-мова, на думку В. І. Литкіна, проіснувала лише кілька сторіч — IX—XI століть. Потім, через міграцію частини племен комі далеко на північ, відбулося територіальне розмежування стародавнього народу комі і почалося розділення мови на комі-зирянську і комі-перм'яцьку, що остаточно склалася в XIV—XV століттях.[1]
