PROFILPELAJAR.COM

Саамські мови
Саамські мови
Sámegielat (північно-саам.)
	Територія поширення саамських мов.: цифрами на мапі вказані 1. півд.-саамська 2. уме 3. піте 4. луле 5. півн.-саамська 6. скольтська 7. інарі 8. кілдинська 9. терська. ; Темніше виділені р-ни офіц. статусу півн.-саамської мови
Поширена в	Норвегія, Швеція, Фінляндія, Росія
Регіон	Сапмі (Sápmi, інакше Лапландія)
Носії	бл. 50 тис. чол.
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Уральська сім'я Фіноугорські мови Фіно-саамська група
Офіційний статус
Офіційна	статус офіційної мови в деяких муніціпіях Норвегії; ; визнано мовою нацменшини в ряді муніціпій Швеції та Фінляндії
Регулює	офіційного регулювання немає
Коди мови
ISO 639-1	se (північно-саамська мова)
ISO 639-2	sma, sme, smi, smj, smn, sms
SIL	sia — аккала; sjd — кільдинська; sjk — †кемі; sjt — терська; smn — саамі-інарі; sms — саамська скольтська; sju — уме; sje — піте; sme — північно-саамська; smj — лулє; sma — південно-саамська

Саа́мські мо́ви — група фіно-угорських мов, якими розмовляють саами (лопарі), основне корінне населення області Сапмі (Лапландія) у Скандинавії на півночі Європи.

Територія поширення і чисельність мовців

Саамська мова поширена на сучасних землях проживання саамів у Лапландії — територіально це північ Норвегії, Швеції, Фінляндії, а також північно-західні території Російської Федерації, зокрема Кольський півострів (частково Карелія і Мурманська область).

Чисельність мовців саамських мов становить: 27 тис. осіб у Норвегії, бл. 17 тис. осіб у Швеції, бл. 4 тис. осіб у Фінляндії, у Росії — 787 осіб^[1], у решті країн — лічені носії саамської мови, наприклад, за результатами перепису населення України 2001 року її вказали рідною лише три представники саамської національності із загального числа 136 саамів України^[2].

Класифікація

Як і походження саамів, так і коріння їхніх мов породили численні суперечки в науковому і навколонауковому світі. Праоснова сучасних саамських мов припинила існування багато століть тому, і на початок XXI століття нараховується дев'ять-десять живих саамських мов (діалектів).

Саамські мови (разом з фінською) класифікуються як фіно-саамська гілка угро-фінської групи мов уральської мовної родини. Вчені зазначають близькість саамських мов до прибалтійсько-фінських мов цієї ж мовної групи, що вони схильні пояснювати тим, що начебто пращури сучасних саамів за давнини розмовляли невідомою щодо її генетики мовою, потім перейшли на прабалто-фінську, а вже потому зазнали значного, в тому числі і мовного впливу з боку фінів. Тому деякі мовознавці резонно відмічають взагалі умовність такої класифікації, адже до третини саамської лексики є мовним субстратом, що не знаходить відповідників у решті фіно-угорських мов (тому іноді саамські мови включають в окрему, третю за ліком після угро-фінської та самодійської, групу мов уральської мовної родини^[3].

Саамські мови мають спільний код ISO-2: smi, хоча є діалектним континіумом. Якщо в західній (і загалом міжнародній) науковій літературі вкорінилася традиція розглядати їх як окремі мовні одиниці, то в російській лінгвістиці довго побутував погляд про єдину саамську мову та її діалекти. Попри на спільний граматичний стрій, фонетичні й лексичні відмінності окремих саамських мов утруднюють взаєморозуміння між їхніми носіями.

Традиційним є поділ саамських мов на дві великі групи: західні та східні саамські мови (підгрупи):

Західно-саамська підгрупа:
- південносаамська мова (код ISO 639-2: sma) — Норвегія та Швеція.
- уме-саамська мова (ууме, код ISO 639-3: sju) — Норвегія та Швеція (під загрозою зникнення).
- луле-саамська мова (лууле, код ISO 639-2: smj) — Норвегія та Швеція.
- піте-саамська мова (код ISO 639-3:sje) — Норвегія та Швеція (на межі зникнення).
- північносаамська мова (коди ISO 639-1/ISO 639-2: se/sme) — єдина саамська мова, яка має код ISO 639-1 через значне число активних носіїв у Норвегії, Швеції та Фінляндії; саме її подеколи мають на увазі, коли зараз пишуть про саамську мову (в однині), адже ця мова є не тільки живою, а й активно розвивається (література, ЗМІ), саме за нею закріплений офіційний статус у низці муніципій скандинавських країн; вважається, що бл. 3/4 усіх саамів розмовляють саме північно-саамською мовою.

Східно-саамська підгрупа:
- кемі-саамська мова † (код ISO 639-3: sjk) — вважається зниклою; нею розмовляли саами центральної фінської Лапландії.
- інарі-саамська мова (код ISO 639-2: smn) — саами громади Інарі в Фінляндії.
- колтта-саамська мова (код ISO 639-2: sms) — фінські саами-скольти і російські нотозерські саами, тому в Росії має назву нотозерського діалекту саамської мови.
- кільдинська саамська мова (код ISO 639-3: sjd) — Росія, де вважається кільдинським діалектом мови кольських саамів.
- аккала-саамська мова † (код ISO 639-3: sia) — зникла, була поширена в саамів Кольського півострова в Росії, де класифікується як бабінський діалект кольської саамської мови.
- терська саамська мова (тер, код ISO 639-3: sjt) — Росія, де класифікується як йоканьзький діалект (також під загрозою зникнення).

Особливості саамських мов

До характерних ознак саамських мов відносять:

У фонетиці

як і в ін. фіно-угорських мовах наявність довгих і коротких голосних і приголосних, також дифтонгів і трифтонгів;
система чергування голосних і приголосних, яка носить морфологічне значення;
наявність основного і додаткових наголосів — основний падає на перший склад, другорядні — на всі наступні непарні, крім останнього;
чисельні обмеження у вживанні фонем;

У морфології

на відміну від більшості фіноугорських у саамських мовах виражені як аглютинація, так і флексія (зокрема внутрішня флексія);
іме́нникові властиві категорії числа (в тому числі подвійне число), відмінка (є 8 відмінків: називний/номінатив, родовий/ґенитив, знахідний/акузатив, ессив, місцевий/інессив, елатив, давально-спрямувальний/датив, іллатив, позбавительний/абессив, спільний/комітатив)^[4], присвійності; категорії роду немає;
Дієслово в саамських мовах має 4 часа, 4 способи, 2 дієслівні відміни; неособові форми представлені інфінітивом, дієприкметниками, дієприслівниками і віддієслівними іменниками;

У синтаксисі

на відміну від прибалтийсько-фінських мов відсутнє узгодження прикметників-визначень з іменниками у числі та відмінку;
для саамської оповіді не характерні сполучники, при цьому всі причинно-наслідкові, часові, умовні та інші зв'язки у розповіді виражені у формі простих речень;
порядок слів у реченні нефіксований.

У лексиці

для саамських мов, в залежності від географічної близькості та історичної державної приналежності носіїв окремих мов (діалектів) притаманні запозичення з германських і російської мов; також притаманні запозичення з прибалтийсько-фінських, а у східних груп — з самодійських мов.

Писемність

Писемні норми мають 6 саамських мов: північно-саамська, південно-саамська, луле, інарі, скольтська і мова кольських саамів (фактично кільдинська) у Росії.

Писемність для саамських мов на основі латинки вперше було створено місіонерами у XVII ст. в Швеції для уме-саамської мови (т. зв. шведсько-саамська література мова). У 1-й пол. XVIII ст. з'явилась писемність для норвезьких саамів, а на поч. XIX ст. — для фінських. У 1978 році було створено комісію, яка виробила для північних скандинавських саамських мов єдину орфографічну норму.

У латинській абетці скандинавських саамських мов є додаткові літери:

у північно-саамській (сучасна версія, 1985 рік): Áá Čč Đđ Ŋŋ Šš Ŧŧ Žž;
у саамській інарі (з 1996 року): Áá Ââ Ää Čč Đđ Šš Žž;
у скольтській мові: Áá Ââ Čč Ʒʒ Ǯǯ Đđ Ǧǧ Ǥǥ Ǩǩ Ŋŋ Õõ Šš Žž Åå Ää ´ ;
у луле (Швеція): Áá Åå Ńń Ää;
у луле (Норвегія): Áá Åå Ńń Ææ;
у південно-саамській (Швеція): Ää Öö Åå;
У південно-саамській (Норвегія): Ææ Øø Åå.

У 1933 році для кольських саамів (лопарів) у Росії було розроблено абетку на основі латинки, але в 1937-му її було замінено на кириличну, втім викладання і нею не велося аж до 1982 року, коли було видано буквар для шкіл, який містив нову редакцію кириличної абетки мови саамів Росії:

А а	Ӓ ӓ	Б б	В в	Г г	Д д	Е е	Ё ё	Ж ж	З з	Һ һ
/a/	/*a/	/b/	/v/	/g/	/d/	/je/	/ jo/	/ʒ/	/z/	/ʰ/
И и	Й й	Ҋ ҋ	Ј ј	К к	Л л	Ӆ ӆ	М м	Ӎ ӎ	Н н	Ӊ ӊ
/i/	/j/	/ç/		/k/	/l/	/ɬ/	/m/	/m̥/	/n/	/n̥/
Ӈ ӈ	О о	П п	Р р	Ҏ ҏ	С с	Т т	У у	Ф ф	Х х	Ц ц
/ŋ/	/o/	/p/	/r/	/r̥/	/s/	/t/	/u/	/f/	/x/	/ʦ/
Ч ч	Ш ш	Щ щ	Ъ ъ	Ыы	Ь ь	Ҍ ҍ	Э э	Ӭ ӭ	Ю ю	Я я
/ʧ/	/ʃ/	/ ʃj/	//	/ɨ/	/j/	*	/e/	/*e/	/ju/	/ja/

напівм'який знак Ҍ (наприкінці слів і перед наступними приголосними) і літери ӓ, ӭ означають напівм'якість попередніх «д», «т», «н».

У 1985 році видали великий саамсько-російський словник (кільдинська мова/кільдинський діалект) за редакцією Р. Д. Куруч.

Використання і сучасне становище

*Марі Айлоньєйда Сомбі (*Marry Ailonieida Somby), сучасна саамська письменниця з Дєтну (Deatnu), Норвегія

*Двомовний вуличний дороговказ у Енонтекьо (*Enontekiö*), Фінляндія — фінською та північно-саамською*

Сучасна північно-саамська мова — мова ЗМІ, в тому числі і телебачення, освіти і культури. Національна саамська інтелігенція популяризує саамську і саамомовну культуру, створено національну саамську літературу. Північно-саамська представлена в Інтернеті, зокрема діє Саамська Вікіпедія^[5], також тестується Вікіпедія південно-саамською мовою^[6].

Стаття 110 Конституції Норвегії (чинна з 1988 року) проголошує відповідальність державних органів у створенні умов розвитку і збереження культури і побуту саамів, саамської мови тощо. Зараз північно-саамська є офіційною в наступних муніципіях: Каутокейно (Kautokeino), Карасьйок (Karasjok), Кофьйорд (Kåfjord), Нессебю (Nesseby), Порсангер (Porsanger), Тана (Tana), Тюсфьйорд (Tysfjord) і Сноса (Snåsa).

У Фінляндії з 2003 року саамська є офіційною в повітах Енонтекьо (Enontekiö), Інарі (Inari), Соданкюля (Sodankylä) і Утсійокі (Utsjoki).

З 1 квітня 2002 року саамська стала 1-ю з 5 офіційно визнаних мов нацменшин Швеції.

Словничок найуживаніших слів

Нижче наводиться словничок найуживанішої північно-саамської лексики з українськими відповідниками:

Північно-саамське слово	Український переклад
eana	земля
albmi	небо
čáhci	вода
dolla	вогонь
olmmái	чоловік
nisson	жінка
borrat	їсти
juhkat	пити
stuoris	великий
uhcci	маленький
idja	ніч
beaivi	день
mánnu	Місяць
beaivváš	Сонце
biegga	вітер
muohta	сніг
várri	гора
vuovdi	ліс
johka	узбережжя
mearra	море
guolli	риба
fanas	човен
boazu	олень
mohtorgielká	Снігохід
beana	собака
dállu	дім, хутір
goahti	намет
bearaš	родина
čearda	народ, група людей
siida	селище, община

Примітки

↑ [Перепис населення у Росії 2002 року (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 16 червня 2008. Перепис населення у Росії 2002 року (рос.)]
↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою^{[недоступне посилання]}(укр.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ [Енциклопедія Круґосвєт: Мови світу (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 16 червня 2008. Енциклопедія Круґосвєт: Мови світу (рос.)]
↑ Відмінювальні властивості іменника передаються також спеціальними післяскладами і прийменниками
↑ Саамська Вікіпедія
↑ Вікіпедія південно-саамською у Вікі-інкубаторі. Архів оригіналу за 5 червня 2008. Процитовано 16 червня 2008.

Джерела, посилання і література

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
північно-саамською мовою
Sámegielat

Sammallahti Р. The Saami Languages: an introduction, Kárášjohka, 1998 ISBN= 82-7374-398-5 (англ.)
Керт Г. М. Саамский язык. Л., 1971 (рос.)
Куруч Р. Д. та ін. Саамско-русский словарь., М.: «Русский язык», 1985, 8000 слів
саамсько-англійський міні-словник (5538 слів у саамськомовній частині) ©1999–2007 Kimberli Mäkäräinen [Архівовано 18 вересня 2012 у Wayback Machine.]
Саамські шрифти, посилання [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
Репортаж мурманського місцевого телебачення про викладання саамської мови в одній із мурманських шкіл (ASF, 4 мб)
Саамско-русский словарь, Куруч Р. Д., Граматика саамської мови [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.] (DJVU, PDF)
Эндюковский А. Г. Саамь букваррь. Л., 1937
Хайду П. Уральские языки и народы. М., 1985 (рос.)
Хелимский Е. А. Саамский язык. // Красная книга языков народов России. Энциклопедический словарь-справочник, М., 1994 (рос.)
Itkonen T. I. Lapparnas förekomst i Finland., Stockholm: Ymer, 1947, стор. 43–57 (швед.)
Koponen E. Lappische Lehnwörter im Finnischen und Karelischen., Lapponica et Uralica. 100 Jahre finnisch-ugrischer Unterricht an der Universität Uppsala, Uppsala: Studia Uralica Uppsaliensia, 1996, стор. 83-98 (нім.)
Saarikivi J. Über das saamische Substratnamengut in Nordrußland und Finnland. // Finnisch-ugrische Forschungen 58, Helsinki: Société Finno-Ougrienne, 2004 стор. 162—234 (нім.)