PROFILPELAJAR.COM

**Калібан**
Дані про відкриття

Дата відкриття	6 вересня 1997
Відкривач(і)	Б. Гледман, Ніколсон, Бернс та Кавеларс
Планета	Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	7 168 879 км
Перицентр	339,4621 км
Апоцентр	174.9928 км
Орбітальний період	579,379 діб
Ексцентриситет орбіти	0,082347
Нахил орбіти	139,6813° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	{{{видима зоряна величина}}}
Діаметр	~72 км
Середній радіус	~36^[1] км
Об'єм	~200 000 км³
Маса	~3× 10¹⁷^[2] кг
Густина	~1,5^[2] г/см³
Прискорення вільного падіння	~0,045 м/с²
Друга космічна швидкість	~0,0094 км/с
Альбедо	0,04 (гіпотетично)^[1]
Температура поверхні	~64 К
Атмосфера
Інші позначення

Калібан у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Калібан.

Калібан (англ. Caliban) — другий за розмірами нерегулярний супутник планети Урана. Обертається у зворотному напрямку.

Калібан 6 вересня 1997 року відкрили Бретт Гледмен, Філіп Ніколсон, Джозеф Бернс та Джон Кавеларс за допомогою 200-дюймового телескопа Паломарської обсерваторії разом із Сікораксою. Після відкриття супутник отримав тимчасове позначення S/1997 U 1 і Уран XVI^[3]. Згодом супутник було названо на честь персонажа п'єси Вільяма Шекспіра «Буря».

Якщо геометричне альбедо супутника прийняти рівним 0,04, його діаметр становитиме близько 72 кілометрів^[1], і в такому разі це другий за величиною нерегулярний супутник Урана після Сікоракси. Елементи орбіти мають схожі риси з елементами орбіти Стефано. Припускають їх загальне походження^[4].

Період обернення довкола власної осі — 2,7 години — отримано з кривої блиску супутника. Калібан має злегка червонуватий колір (B-V = 0,83 ± 0,06^m; V-R = 0,52 ± 0,06^m^[5]; за даними іншого дослідження — B-V = 0,84 ± 0,03^m; V-R = 0,57 ± 0,03^m^[6]). Він червоніший за Сікораксу, але менш червоний, ніж більша частина об'єктів Пояса Койпера.

Див. також

Супутники Урана

Калібан у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Астрономія»
	Файли у Вікісховищі^?

Примітки

↑ ^а ^б ^в Sheppard S. S., Jewitt D., Kleyna J. (2005). An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness. The Astronomical Journal. 129 (1): 518—525. arXiv:astro-ph/0410059. Bibcode:2005AJ....129..518S. doi:10.1086/426329.
↑ ^а ^б Planetary Satellite Physical Parameters. JPL's Solar System Dynamics group. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
↑ Gladman B. J., Nicholson P. D., Burns J. A., Kavelaars J. J., Marsden B. G., Williams G. V., Offutt W. B. (1998). Discovery of two distant irregular moons of Uranus. Nature. 392 (6679): 897—899. Bibcode:1998Natur.392..897G. doi:10.1038/31890.
↑ Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare Photometric survey of the irregular satellites,Icarus, 166 (2003), pp. 33-45. Preprint [Архівовано 6 листопада 2015 у Wayback Machine.]
↑ Rettig T. W., Walsh K., Consolmagno G. (2001). Implied Evolutionary Differences of the Jovian Irregular Satellites from a BVR Color Survey. Icarus. 154: 313—320. Bibcode:2001Icar..154..313R. doi:10.1006/icar.2001.6715.
↑ Grav T., Holman M. J., Fraser W. C. (2004). Photometry of Irregular Satellites of Uranus and Neptune. The Astrophysical Journal. 613 (1): L77—L80. arXiv:astro-ph/0405605. Bibcode:2004ApJ...613L..77G. doi:10.1086/424997.