1621 року Казимир Лев разом зі старшим братом Христофором Миколою був відправлений батьком до Західної Європи, де продовжував вчитися в Мюнхені та Інґольштадті.
1624 року Христофор Микола захворів на туберкульоз, брати змушені були повернутися на Батьківщину. Через деякий час обидва брата вдруге вирушили до Західної Європи,
1631 року Казимир Лев був обраний послом на сейму. В липні 1631 року він отримав посаду секретаря королівського, 22 вересня того року став писарем великим литовським, займався впорядкуванням архівівРечі Посполитої.
30 червня 1655 року підписав у Варшаві інструкції для комісарів на перемовини з козаками Богдана Хмельницького.[3]
Восени 1655 року під Берестям координував військові дії проти московських і шведських військ. Був одним з прихильників короля Яна ІІ, для діяльності витрачав власні кошти, брав позики в євреїв Берестя. Мобілізував своїх прихильників для сутички з Богуславом Радзивіллом, щоб не допустити захоплення ним воєводства.[3] У листопаді того року після поразки литовців від московської армії в битві під Верховичами Казимир Лев Сапега формально визнав протекторат Швеції над Великим князівством Литовським. На початку 1656 отримав дозвіл від Яна II Казимира вести переговори з московським царем Олексієм I Михайловичем, але незабаром помер.
Володів величезними маєностями, одними з найбільших у Речі Посполитій того часу. Зокрема, Бяроза, де надав значні кошти для монастиря картезіянців, Чорнобиль (тут сприяв оселенню монахів-домініканців). Для виготовлення срібної труни Йосафата Кунцевича надав 63000 талерів. Була добре відома його бібліотека (бл. 3000 томів) в Ружаній. 1641 року за його сприяння було відкрито кафедри канонічного та цивільного права Академії у Вільнюсі.[1]
Rachuba A. Sapieha Kazimierz Leon Sapieha (syn Leon) herbu Lis (1609—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 31—37. (пол.)
