PROFILPELAJAR.COM

Йонас Авіжюс
Йонас Авіжюс
Народився	16 травня 1922 ; Mėdginaid, Kepaliai Eldershipd, Йонішкіський район, Литва
Помер	7 липня 1999[…] (77 років); Вільнюс, Литва
Поховання	Цвинтар Антакалніса
Країна	Литва ; СРСР
Діяльність	політик, письменник, журналіст
Мова творів	литовська
Жанр	роман
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Нагороди	;

Йо́нас А́віжюс (лит. Jonas Avyžius; *16 травня 1922, Йонішкіський район, Литва — †7 липня 1999, Вільнюс) — литовський письменник, прозаїк.

Біографія

Народився в селянській родині. Працював журналістом. З 1948 — професійний письменник. У 1996 був обраний членом Сейму, був членом фракції Союзу Вітчизни — консерваторів.

Творчість

У 1948 випустив збірку оповідань «Перші борозни» (лит. «Pirmosios Vagos»). У повісті «Спадщина» (лит. «Palikimas», 1949) зображений перший етап колгоспного життя литовського села, якому також присвячені: повість «Слава» (лит. «Гарбі», 1949), п'єса «Білі верби» (1954), збірки оповідань і нарисів «Звільнення» (1951), «Люди і події» (1954), роман «Село на роздоріжжі» (лит. «Kaimas kryžkelėje», 1964).

Автор роману про минуле Литви «Скляна гора» (лит. «Į Stiklo KALNA», 1961), який розцінюється як перший серйозний твір Авіжюса. Найважливіший твір Авіжюса — роман «Втрачена кров» (лит. «Sodybų tuštėjimo Metas» 1970) зображує трагічні для литовської нації і держави роки Другої світової війни і не менш важкий післявоєнний час.

Переклади

Роман «Втрачена кров» перекладений на англійську, арабську, болгарська, в'єтнамську, вірменську, естонську, казахську, латиську, молдавську, монгольську, німецьку, польську, румунську, словацьку, угорську, узбецьку, українську, французьку, чеську мови.

Також українською в перекладі Надії Непорожньої оповідання Йонаса Авіжюса «Свіжина» ввійшло до антології «Литовське радянське оповідання» (К.: «Дніпро», 1981. — С. 135-138; серія «Радянські оповідання»). А у виданій 2019 року литовській читанці для українських дітей «Люляйко» (упорядкування і переклади Д. С. Чередниченка) вміщено низку дитячих творів письменника (Тернопіль: «Богдан», 144 с., — С. 54-67).^[5]