Ескадрені міноносці типу «Карло Мірабелло»

Ескадрені міноносці типу «Карло Мірабелло»
Classe Mirabello
Ескадрений міноносець «Карло Мірабелло»
Служба
Тип/клас ескадрені міноносці
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Замовлено 3
Закладено 3
Спущено на воду 3
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 784 тонни (стандартна)
2 040 тонн (повна)
Довжина 103,75 м
Ширина 9,74 м
Осадка 3,3 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни
4 × парових котли «Ярроу»
Потужність 44 000 к.с.
Швидкість 35 вузлів
Дальність плавання 2 300 миль на швидкості 12 вузлів
Екіпаж 169
Озброєння
Артилерія 1x 152-мм гармата «QF 6 in/40»
7-8 × 102-мм гармат «102/35 »
2 x 76-мм гармати «76/40»
Торпедно-мінне озброєння 4 × 450-мм торпедних апаратів
100-120 мін

Ескадрені міноносці типу «Карло Мірабелло» (італ. Classe Mirabello) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії 1910-х років.

Історія створення

Протягом 1913–1915 років Італія побудувала скаути (пізніше перекласифіковані в есмінці) типу «Алессандро Поеріо». Але ще до їх вступу у стрій, у 1913 році розпочалась розробка нового, потужнішого корабля. Спочатку передбачалось, що це буде корабель водотоннажністю 5 000 т з легким бронюванням, але через фінансові причини від будівництва цього «майже крейсера» відмовились на користь корабля, розробленого фірмою «Ansaldo».

У 1938 році кораблі були перекласифіковані зі скаутів в есмінці.

Представники

Корабель Виготовлювач Закладено Спущено У строю Доля
«Карло Мірабелло»
«Carlo Mirabello» 		«Ansaldo», Генуя 21 листопада 1914 року 21 грудня 1915 року 24 серпня 1916 року Підірвався на мінах біля о. Лефкас 21 травня 1941 року
«Карло Альберто Раккія»
«Carlo Alberto Racchia» 		«Ansaldo», Генуя 10 грудня 1914 року 2 червня 1916 року 21 грудня 1916 року Підірвався на мінах біля Одеси 27 липня 1920 року
«Аугусто Ріботі»
«Augusto Riboty» 		«Ansaldo», Генуя 27 лютого 1915 року 24 вересня 1916 року 5 травня 1917 року Переданий СРСР як репарація, але залишився в Італії.
Розібраний на метал у 1951 році

Конструкція

Порівняно з кораблями типу «Алессандро Поеріо» скаути «Карло Мірабелло» мали водотоннажність у півтора раза більшу. Це дало змогу розмістити потужнішу енергетичну установку на 44 000 к.с, що забезпечувала швидкість 35 вузлів.

Також порівняно з попередником вдалось розмістити вісім 102-мм гармат (на дві більше). На двох кораблях («Карло Альберто Раккія» та «Аугусто Ріботі») штатне озброєння посилили, замінивши 120-мм гармату на 152-мм гармату «QF 6 in/40». Але це рішення виявилось невдалим, і у 1919 році ця гармата була демонтована.

У 1920 році на кораблях «Карло Мірабелло» та «Аугусто Ріботі» 102-мм гармати замінили на нові, такого самого калібру, але з довжиною ствола у 45 калібрів. Тоді ж встановили по дві 76-мм гармати «76/40», які, своєю чергою, згодом замінили на 40-мм гармати «пом-пом».

У 1942 році на «Аугусто Ріботі» були демонтовані дві 102-мм гармати, кількість 40-мм автоматів збільшили до трьох.

У 1943 році на ньому році зняті ще дві 102-мм гармати, 40-мм гармати замінені на шість 20-мм зенітних автоматів та встановлені бомбомети для глибинних бомб. Згодом були демонтовані торпедні апарати

Література

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. — Москва: Эксмо: Яуза, 2019, — 416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)

Посилання