PROFILPELAJAR.COM

Ентоні Квінн
*Anthony Quinn*
Ентоні Квінн; Anthony Quinn
ісп. Manuel Antonio Rodolfo Quinn Oaxaca
	Зображення
Ім'я при народженні	Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn
Народився	21 квітня 1915; Чіуауа, Мексика
Помер	3 червня 2001 (86 років); Бостон, США; пневмонія ;
Громадянство	Мексика, США
Діяльність	кіноактор, художник, письменник
Alma mater	Акторська студія Стелли Адлерd і Belmont High Schoold
Роки діяльності	1936–2001
Дружина	Кетрін Де Мілль (1937—1965); Йоланда Аддолорі (1966—1997); Кеті Бенвін (1997—2001)
Діти	Денні Квіннd , Франческо Квіннd , Лоренцо Квіннd і Alex A. Quinnd
IMDb	nm0000063
Автограф
	Нагороди та премії
	«Оскар» (1952, 1956); «Золотий глобус» (1987)
	www.anthonyquinn.com;
	Ентоні Квінн; Anthony Quinn у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Квінн.

Е́нтоні Квінн (англ. Anthony Quinn, повне ім'я ісп. Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn, 21 квітня 1915, Чіуауа, Мексика — 3 червня 2001, Бостон, США) — американський актор кіно, письменник і художник мексиканського походження.

Біографія

Дитинство і молоді роки

Ентоні Квінн народився 21 квітня 1915 року у Чіуауа, Мексика в родині ірландського оператора^[2] та мексиканської з ацтекськими коренями революціонерки у самому розпалі Мексиканської революції. Згодом родина переїхала до США — у околиці Лос-Анжелесу в Каліфорнії.

Ентоні Квінн займався в драматичній школі. Свою акторську кар'єру розпочав у театрі «У воріт» — грав у п'єсах «На дні» і «Чисті постелі», що розповідали про перепетії мешканців нічліжки. 1936 року, у 21 рік, він знявся в кількок кінокартинах — дебютна стрічка «Пароль» (англ. Parole), де втілив образ гангстера.

У своїх наступних фільмах (1940-і роки) Е. Квінн особливо вдало інтерпретує на екрані ролі «етнічних злодіїв» — грав індіанців, «був» іспанцем, філіппінцем, мексиканцем, китайцем тощо.

У 1947 році Е. Квінн став натуралізованим громадянином США^[3]. Розчарувавшись у своїх кіноролях, Квінн у цьому ж (1947) році пішов на Бродвей. У знаменитій виставі Еліа Казана «Трамвай „Бажання“» він грав Стенлі Ковальського по черзі з Марлоном Брандо і, на думку знавців, був не тільки не гірше, але часом і достовірніше улюбленця театральної публіки.

Пік кінокар'єри (1950—1960 роки)

На кіноекрани Ентоні Квінн повернувся на поч. 1950-х, спеціалізуючись на втіленні героїв-мачо здебільшого у вестернах. 1952 року, у 37 років, до Ентоні Квінна прийшла всесвітня слава, після того як він зіграв з Марлоном Брандо у малобюджетній стрічці «Віва Сапата!» (1951). На роль Еуфеміо — корисливого і хитрого брата головного героя у фільмі його запропонував і запросив Еліа Казан. За цю роль актор отримав кінопремію «Оскар» (за роль другого плану, 1952).

Відтоді у 1950—60 роках Е. Квінн багато знімається у найвідоміших режисерів світу, зокрема, в 1950-х — активно в європейських кінорежисерів: італійців Федеріко Фелліні, Пйєтро Франчізі, Маріо Камеріні і француза Жана Делануа. Найвідоміші і найяскравіші ролі цього тріумфального для актора періоду — роль циркача Дзампано у драмі Федеріко Фелліні «Дорога» (La strada, 1954), роль горбаня Квазімодо у французькій версії «Собору Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1956) та відображення на екрані французького художника Гогена у фільмі «Жага до життя» (Lust for Life, 1956), за що актор отримав свого другого «Оскара».

Перша половина 1960-х років — пікові у кінокар'єрі актора. 1962 року він зіграв вождя бедуїнів Ауда абу Тайї (Auda abu Tayi) у стрічці «Лоуренс Аравійський» (Lawrence of Arabia), а в 1964 році втілив у кіно нетлінний образ танцюриста сіртакі Алексіса Зорби у фільмі «Грек Зорба», за що номінувався на «Оскара» як найкращий виконавець чоловічої ролі у 1965 році.

Творчість Квінна у 1965—80-і роки

Після шедеврального «Грека Зорби» Квін знявся ще майже в 40 фільмах, зокрема дуже активно у 2-й пол. 1960-х рр. — фільми «Двадцять п'ята година» (La Vingt-cinquième heure, 1967); «Черевики рибалки» (The Shoes of the Fisherman, 1969), де він зіграв львівського митрополита, якого згодом обраного папою римським; «Таємниця Санта Вікторії» (The Secret of Santa Vittoria, 1969) тощо.

У 1970 — на поч. 80-х роки Е.Квінн активно співпрацює з телебаченням (знімається в кіносеріалах), грає в театрі та кіно. До найвизначніших робіт цього періоду актора належать — роль шахрая Філіппа Бенґа (Philipp Bang) у стрічці «Блеф, історія обману і шахрайства» (Bluff — Storia di truffe e di imbroglioni, 1976); роль Хамзи у стрічці про початки ісламу «Мухаммед, посланник Бога» (Mohammad, Messenger of God, 1977); роль Кайфаса у фільмі «Ісус з Назарету» (Gesu di Nazareth, 1977); роль легендарного ватажка бедуїнів Омара Мухтара у «Леві пустелі» (the Lion of the Desert, 1982)^[4] та вдале відновлення ролі грека Зорби у мюзиклі в 1983 році, який відтоді витримав 362 вистави.

У 2-й пол. 1980-х років відмітними ролями актора стали гра в стрічках «Онассіс — найбагатша людина на землі» (Onassis: The Richest Man in the World, 1987); «Привиди цього не можуть» (Ghosts Can't Do It, 1990) і «Помста» (Revenge, 1990).

У 1987 році Ентоні Квінна було нагороджено премією «Золотий глобус» за життєві досягнення у галузі кіномистецтва.

1990-2000-і роки

Кар'єра актора уповільнилась у 1990-і, хоча і в цей час актор активно продовжує зніматися — у стрічках «Зрозуміє тільки самотній» (Only the Lonely, 1991), «Тропічна лихоманка» (Jungle Fever, 1991); «Останній кіногерой» (Last Action Hero, 1993); «Прогулянка в хмарах» (A Walk in the Clouds, 1995) тощо. 1994 року Е.Квінн зіграв Зевса у 5 епізодах телесеріалу «Геркулес: Легендарні подорожі» (Hercules: The Legendary Journeys), однак відмовився від подальшої співпраці, і роль було передано іншим акторам.

В останні роки свого життя актор жив в Італії, рідко знімався в кіно, переважно займався живописом і створював скульптури^[5].

У квітні 2000 року Е. Квінн приїхав у рідне мексиканське містечко і був прийнятий, як голова держави. Там він побачив нарешті власне зображення заввишки 10 метрів. Мексиканці одностайно обрали його своїм національним героєм^[6].

3 червня 2001 року у віці 86 років у Бостоні (США) Ентоні Квінн помер, оточений численними членами родини. Похований в родинному маєтку Квіннів в окрузі Бристоль, штат Род-Айленд.

Особисте життя і хобі

В 21 рік (1936) одружився з 26-річною Кетрін, вона народила від нього п'ятеро дітей.

У 1966 році, у 50 років, одружився з 30-річною художницею по костюмах Йоландою. Прожили 10 років, наживши разом трьох синів.

У 82 роки (1997 рік) Квінн одружився зі своєю секретаркою Кеті, яка на той час вже мала від нього двох дітей.

Останні роки життя актор провів із Кеті та двома наймолодшими дітьми. У майстерні він бачив море з двох боків. Він писав картини та робив скульптури, мріючи присвятити залишок життя мистецтву.

Фільмографія

Докладніше: Фільмографія Ентоні Квінна

Цікаві факти

Ентоні Квінн був мексиканцем-іммігрантом у США та був особливо популярним серед «етнічних» і емігрантських кінорежисерів — його знімали емігрант з Туреччини, син грецьких батьків Еліа Казан; у 1957 і 1960 роках син іммігрантів-євреїв з Угорщини Джордж К'юкор, у 1964 році шотландець А. Макендрік (Alexander Mackendrick), у 1976 і 1979 роках сирійсько-американський кінорежисер Мустафа Аккад (Moustapha Akkad) і також кінорежисери українського походження — Анатоль Литвак у 1940 році і Едвард Дмитрик у 1945 і 1959 роках.

Згідно з деякими джерелами, саме Ентоні Квінн «вигадав» танець сиртакі — зламавши ногу у день зйомок, коли мали фільмувати танець, Ентоні Квінн заспокоїв режисера Міхаліса Какоянніса тим, що знає трохи інший (ніж за сценарієм) танець, назвавши його при цьому «сиртакі» — про це актор розповідає у своїй автобіографії (див. Сиртакі).

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ пізніше у своїй автобіографії «Первородний гріх: автопортрет Ентоні Квіна» (англ. The Original Sin: A Self-Portrait by Anthony Quinn) сам актор відкидатиме факт, що його батько був ірландцем
↑ Біографія Ентоні Квінна (1915—2001) на Film Reference.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 20 червня 2008.
↑ фільм неоднозначно був сприйнятий критикою
↑ Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net
↑ Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 20 червня 2008.

Посилання

Вебсторінка, присвячена Ентоні Квіну (англ.)
Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net (укр.)
Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.] (укр.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[2] пізніше у своїй автобіографії «Первородний гріх: автопортрет Ентоні Квіна» (англ. The Original Sin: A Self-Portrait by Anthony Quinn) сам актор відкидатиме факт, що його батько був ірландцем

[3] Біографія Ентоні Квінна (1915—2001) на Film Reference.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 20 червня 2008.

[4] фільм неоднозначно був сприйнятий критикою

[5] Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net

[6] Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 20 червня 2008.

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

PROFILPELAJAR.COM

Ентоні Квінн

Біографія

Дитинство і молоді роки

Пік кінокар'єри (1950—1960 роки)

Творчість Квінна у 1965—80-і роки

1990-2000-і роки

Особисте життя і хобі

Фільмографія

Цікаві факти

Примітки

Посилання

Read other articles:

Cyanotoxin

Daftar kota di Indonesia menurut jumlah penduduk

James Dwight Dana House

WFDC-DT

Greek fire

國際調查記者同盟

拉吉夫·甘地

哈萨克斯坦总统

西遊記大結局之仙履奇緣

Astrovirus

United States Court of Appeals for the Seventh Circuit

Rainier Tower

Goran Radaković

Nolan Ryan

Обговорення:Повітряні сили Збройних сил України

Five Patients

Meituan

Lens

Occupational therapy

Porta Giovia (romana)