Духовні дари — термін християнського богослів'я, під яким йдеться про благодатні прояви Святого Духа у віруючих людей. Християни вірять, що духовні дари даються віруючим (або давалися у дні життя апостолів) для виконання певних, записаних в Біблії, божественних постанов, таких як:

• навернення невіруючих людей (1 Кор. 14:24–25)
• творення Церкви Христової (Еф 4:11)
• повчання помісної громади та її членів (1 Кор 14:12, 1 Кор. 14:3)
• особисте навчання віруючого (1 Кор. 14:4)

За функціональною ознакою духовні дари прийнято ділити на дві категорії: дари служіння і дари Святого Духа. У той час як дари служіння — це різні види посад в Церкві, дари Духа є надприродними проявами Святого Духа у людині, яка вірує. В Біблії дари служіння перераховуються в Еф. 4:11, 1 Кор. 12:28, Рим. 12:6–8, Мт. 23:34, а дари Духа — в 1 Кор. 12:8–10.

Єфесян 4:11	1 Коринф'янам 14:28	Римлянам 12: 6-8	Матвія 23:34	1 Коринф'ян 12: 8-11
Апостол Пророк Євангеліст Пастир Учитель	Апостол Пророк Учитель Сили чудодійні Дари зцілення Дари заступництва Дари управління Різні мови	Пророцтво (пророк) Служіння (служитель) Учитель Утішитель Той, що роздає Начальник Благодійник	Пророк Мудрець Книжник	Слово мудрості Слово знання Віра Дари зцілення Творення чудес Пророцтво Розпізнавання духів Різні мови Тлумачення мов[1]

Незважаючи на те, що дари служіння і дари Святого Духа дещо відмінні за своєю природою, між ними існує прямий взаємозв'язок. Вважається, що певним дарам служіння відповідають певні дари Духа. Тобто те, яке у людини служіння, багато в чому визначає те, які дари Святого Духа будуть діяти в ньому^[2]. Наприклад, діяльність євангеліста пов'язана з такими дарами Святого Духа, як зцілення і розпізнавання духів (Дії 8:6–7); в служінні пророка виняткову важливість представляють пророцтво (1 Кор. 14:29) і слово знання (1 Кор. 24–25), в служінні різних мов — різні мови і тлумачення мов (1 Кор. 14:27) і т. д. Цей взаємозв'язок між служіннями і проявами Святого Духа ще більше підкреслюється тим, що і ті, й інші в Новому Завіті іменуються «дарами» (Еф 4:8, 1Кор 12:4)^[3]

У Святому Письмі тема духовних дарів вперше розкривається в Пс 67:19. У цьому вірші цар Давид, пророчо висловлюючись про Христа, каже: «Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа». У Посланні до Ефесян в Новому Завіті апостол Павло, цитуючи Пс 67:19, вчить, що дія духовних дарів в Церкві є буквальним виконанням пророцтва Давида (Еф 4:8).

В якості ще однієї пророчої ілюстрації духовних дарів деякі богослови виділяють притчу Ісуса про таланти в Мт. 25:14–30. Даючи пояснення талантам, православний біблієзнавець А. П. Лопухін пише: «Під талантом, який дається людям, різні екзегети розуміють всякий дар, який людина отримує від Бога. Але в приватних визначеннях цього загального поняття спостерігається деяка різниця.».

«Під талантами, — каже Златоуст, — тут йдеться про те, що знаходиться у руках кожного (ή εκάστου δύναμις — сила кожного), — або заступництво, або маєток, або навчання, або щось подібне. Інші розуміли ті дари, про які говорить апостол в 1 Кор. 12».^[4]

Більшість дослідників Біблії одностайні в тому, що дія духовних дарів бере початок з дня П'ятидесятниці в 33 році н. е., коли в результаті зішестя Святого Духа у 2-й главі Діянь на світ народилася Християнська церква.

Головним чином, біблійне вчення про дари служіння представлене апостолом Павлом в 4-му розділі послання до Ефесян. Тут стверджується, що Ісус Христос, воскреснувши з мертвих, заснував в Церкві 5 основних служінь:

	І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового
— Еф. 4:11

Існує думка, що в цьому уривку представлені служіння, не прив'язані до певної місцевості, тобто вони діють у Вселенській Церкві. На відміну від нього, в 12-му розділі 1-го послання до Коринф'ян йдеться навпаки, про служіння всередині помісної церкви. Тут Апостол наводить перелік, що складається з наступних восьми служінь:

<

	І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови
— 1 Кор. 12:28

На думку Івана Золотоустого, служіння в цьому вірші перераховуються в порядку важливості: «Не даремно він говорить тут: по-перше, по-друге, але ставить важливіший дар вище, а потім вказує на нижчий. Тому спочатку він називає апостолів, які мали в собі всі дари. Не сказав просто: інших поставив Бог у Церкві апостолами, або пророками, але додав: по-перше, по-друге, по-третє … ».

Три інших переліки дарів служіння представлені в наступних місцях Писання :

• Рим 12:6–8, апостол Павло: «І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй зі мірою віри; якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, — у навчанні; якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю»

• Мт. 23:34, Ісус Христос: «Тому, ось Я посилаю до вас пророків, і мудреців, і книжників»^[5].

• 1 Пет 4:10–11, апостол Петро: «Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої. Чи говорить хто, говори як слова Божі; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь».

Таким чином, у Святому Письмі налічується, щонайменше, 17 різних дарів служіння,

• з яких п'ять основних згадано у Еф 4:11 : апостол, пророк, євангеліст, пастир і вчитель
• ще п'ять у 1Кор 12:28: сили чудодійні, дари зцілень, дари допомоги, дари управління, різні мови
• ще п'ять — у Рим 12:6–8 : служитель, утішитель, той, хто роздає, начальник, благодійник.
• і ще два — в Мф 23:34 : мудрець, книжник.

Слово «апостол» походить від грецького ἀπόστολος (апостолос) і на мові оригіналу означає «посланий». Апостол — це людина, яка обрана Ісусом Христом і послана з особливим дорученням. Апостол будує церкву, а потім спостерігає за її розвитком, щоб вона йшла по курсу, визначеному Богом. Апостол відповідальний за призначення пастиря/пресвітера/єпископа, щоб пасти церкву, яку він насадив (Діян 14:21–23; Тит 1:5). Особливі риси справжнього апостола представлені у 2Кор 12:12 : «Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменням, чудесами і силами».

В Євангеліях виділяються дві апостольські групи, засновані Ісусом Христом: дванадцять апостолів (Мт. 10:1–4) і ще одна команда — сімдесят апостолів або «апостоли від сімдесяти» (Лк. 10:1–2). Після воскресіння Господнього ряди апостолів поповнив Павло та інші апостоли, про які йде мова в Еф 4:11 .

У сучасному християнстві у відношенні до людей, які здійснюють служіння апостола, найбільш часто вживається латинський еквівалент цього слова — місіонер.

Новий Завіт вчить про існування як справжніх, так і хибних апостолів (або лжеапостолів):

	Бо такі лжеапостоли - лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових. І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла, а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їхній буде по ділам їхнім
— 2 Кор. 11:13–15

Буквальне значення слова «пророк» по-грецьки: «про» = «вперед, назовні», «фет» = «говорити». Таким чином, пророк — це той, хто говорить щось наперед (або пророкує). Це людина з особливим посланням для конкретного часу і місця, прийнятим безпосередньо від Бога (Діян 11:28, Діян 21:10). Результати діяльності новозавітного пророка — це «на повчання, на умовляння і на втішення» (1 Кор. 14:3).

Ряд людей в Новому Завіті згадані як пророки. Головним чином, це Юда та Сила (Діян 15:32), Агав (Діян 21:10), Варанава, Симеон, Луцій, Манаїл, Савл (Діян 13:1).

Євангеліст (від грец. ευαγγελιστηζ, буквально «благовісник») — це той, хто проповідує Євангеліє (або Благу Вість) невіруючим людям.

Єдиним персонажем Нового Завіту, згаданим в якості благовісника, є Філіп (Діян 21:8). Його діяльність описана в 8-му розділі Діянь святих апостолів і вважається взірцем служіння євангеліста.

Центральною темою в проповіді євангеліста є особистість Ісуса Христа (Діян 8:5). Мета його служіння — познайомити грішників зі Спасителем і хрестити новонавернених у воді (Діян 8:16). Проповідь благовісника супроводжується чудесами зцілення і вигнання бісів, що привертають увагу невіруючих і підтверджують істинність Євангелія (Діян 8:6).

Традиційно євангелістами називають авторів чотирьох Євангелій — святих Матвія, Марка, Луку, Іоанна, (про які йде мова в Біблії, але які «євангелістами» там не названі).

Пастир (буквальний переклад з грецької — пастир) — головна особа помісної церкви, в обов'язки якого входить турбота про паству. У 10-му розділі Євангеліє від Іоана Ісус говорить про Себе, як про «доброго пастиря», і приводить Своє пасторське служіння в якості зразка.

Прийнято вважати, що основна суть пастирського служіння виражена в Ін 10:11–12, де Ісус протиставляє образ істинного і хибного пастиря: «Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець».

Вчитель — людина, що має особливий дар роз'яснювати і тлумачити Святе Письмо, роблячи його зрозумілим і прийнятним в життя.

Деякі богослови вважають, що існують як «мобільні» вчителі, які служать всій Церкві, регулярно навчаючи різні аудиторії (Діян 18:27–28)^[6], так і «помісні» вчителі, які навчають парафіян помісної церкви, спочатку приймаючи від когось вчення, а потім передаючи тільки те, що прийняли самі (Тит 1:9 ; 2Тим 2:2)^[7] .

У Святому Письмі містяться оповіді про низку різних служінь, що не були позначені конкретною назвою. Проте, для здійснення цих служінь біблійним персонажам було потрібно надприродне натхнення і помазання Святого Духа. До числа таких служінь деякі богослови відносять:

• Клопотання (Рим 8:26–27, Ієз 22:30)
• Прославлення (Еф 5:19, 1Пар 16:41-42)
• Гра на музичних інструментах (1Цар 16:16,16:23)
• Рукоділля (Вих 28:3–4,31:3–11)
• Безшлюбність (або сексуальна помірність, чернецтво) (1Кор 7:7)^[8][9][10] .

Тема дарів Святого Духа детально розглядається апостолом Павлом в 1-му посланні до Коринф'ян, в главах 12-14. Основоположними вважаються вступні слова:

	Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрости, іншому слово знання, тим же Духом; іншому — віра, тим же Духом; іншому — дари зцілення, тим же Духом; іншому — творення чудес, іншому — пророцтво, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому — тлумачення мов. Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно.
— 1 Кор. 12:7-11

На підставі цього тексту прийнято виділяти 9 дарів Святого Духа:

• 1 — слово мудрості
• 2 — слово знання
• 3 — віра
• 4 — дари зцілень
• 5 — чудотворення
• 6 — пророцтво
• 7 — розпізнавання духів
• 8 — різні мови
• 9 — тлумачення мов

Прийнято вважати, що ключем до розуміння цих дарів є слово «виявлення»^[11]. Святий Дух, що живе всередині віруючого, невидимий. Але, завдяки дії дарів, Дух Божий являє Себе органам почуттів людини. Інакше кажучи, кожен з цих дарів є надприродним проявом Духа Святого, що живе у віруючому і діє через нього. І оскільки ці дари є не віруючого, але особистість Духа Святого, то всі вони надприродні за своїм характером. Феофан Затворник вважає, що «слова „явлення Духа“ означають явну дію Духа, виявлення Його, помітне для всіх».^[12]

У п'ятидесятництві і харизматичному русі, де духовним дарам надається посилена увага, прояви Святого Духа загальноприйнято класифікувати за трьома різними групами:

• Дари мови — дари, які діють через органи мови людини (пророцтво, різні мови, тлумачення мов)
• Дари одкровення — дари, які надають надприродні одкровення (слово мудрості, слово знання, розпізнавання духів)
• Дари сили — дари, які демонструють силу Божу в фізичній реальності (віра, дари зцілень, чудотворення)^[13]

• Плід Святого Духа
• Святий Дух
• Християнська церква

• Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009.
• Дерек Принс «Пятигранное служение»^{[недоступне посилання з Март 2020]}
• Протопресвитер Николай Афанасьев «Церковь Духа Святого» [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Самралл Л. «Дары служений и дары Святого Духа» [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

• Дари Святого Духа; Лжеапостоли // Українська Релігієзнавча Енциклопедія