Підготовку до нового сезону команда розпочала в Югославії, а потім переїхала до Бельгії й Франції. У восьми товариських матчах здобуто шість перемог і лише одна поразка (від «Локерена» — 0:1). З Парижа «динамівці» вилетіли до Туреччини, де розпочинався сезон поєдинком у чвертьфіналі Кубка володарів кубків.
Клуб заснований у 1913 році. В сезоні 1974/75 команда впевнено лідирувала в чемпіонаті, і в підсумку, перервала десятирічну гегемонію амстердамського «Аякса» і роттердамського «Феєноорда».
На світовій першості 1974 року титули віце-чемпіонів здобули троє гравців команди з Ейндговена: Плен Стрік, Рене ван де Керкгоф і Віллі ван де Керкгоф. За збірну Швеції на тому «мундіалі» виступали захисник Бйорн Нордквіст і нападник Ральф Едстрем. Віллі ван дер Кейлен — найвлучніший гравець в історії нідерландської ліги[1].
Клуб заснований у 1899 році. Найтитулованіша команда країни. З кінця 60-х років перебував у затінку іншої будапештської команди — «Уйпешта».
Провідні гравці минулих років: Імре Шлоссер (забив у лігових матчах більше 400 м'ячів), Геза Тольді, Бела Шароші, Дьордь Шароші (усі — віце-чемпіони світу 1938 року), Ференц Деак (рекордсмен європейських чемпіонатів за сезон — 66 голів), Флоріан Альберт (володар «Золотого м'яча» 1965 року) і тд. З діючого складу найбільше визнання здобуде Тібор Нілаші — лідер і капітан національної збірної першої половини 80-х років.
37-й турнір у вищому дивізіоні футбольної першості Радянського Союзу тривав з 12 квітня по 16 листопада 1975 року. Участь у змаганні взяли 16 команд. Дві гірших з яких, за результатами сезону, полишили елітний дивізіон.
У чемпіонаті команда розпочала виступи з другого туру. Стартовий матч з «Араратом» був перенесений на травень.
Київське «Динамо» вдруге поспіль здобуло титул чемпіона країни, а загалом — це сьомий трофей в історії клубу. Кияни здобули право участі у Кубку європейських чемпіонів, а донецький «Шахтар» і московське «Динамо» — в Кубку УЄФА[2].
Призи, які отримала команда за результатами чемпіонату[5]:
Імені Григорія Федотова. Цю нагороду встановив клуб ЦСКА для найрезультативнішої команди турніру. Кияни забили 53 м'ячів. У найближчого конкурента, донецького «Шахтаря» — 45. Для «Динамо» це шоста перемога у номінації (1965, 1966, 1971, 1972, 1974, 1975).
Газети «Труд». Цей приз — індивідуальний. Він дістається найкращому бомбардиру чемпіонату. Вчетверте поспіль його отримав Олег Блохін (18 голів). Серед найкращих голеадорів ліги також Борис Копєйкін (ЦСКА) — 13, Володимир Данилюк («Карпати»), Давид Кіпіані («Динамо» Тб) і Віктор Колотов — по 12 голів.
«Великого рахунку». Тижневик «Футбол — хокей» свій приз вручає команді, яка в матчах чемпіонату країни перемагає найбільшу кількість разів з перевагою в три і більше м'ячів. Кияни вшосте здобули трофей (1965, 1966, 1967, 1969, 1971, 1975).
«Двома складами». Нагорода для колективів вищої ліги, що набирають найбільшу суму очок оновним і дублюючим складами. Найчастіше приз діставався київському «Динамо» — 9 разів (1960, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1971, 1974, 1975).
Журналу «Старт». Цей приз українського спортивного журналу для команди вищої ліги, котра добивається найбільшої різниці забитих і пропущених м'ячів у матчах чемпіонату. Кияни набрали 23 позитивних пункти і вп'яте здобули перемогу у номінації (1966, 1967, 1971, 1974, 1975).
Георг Шварценбек — захисник, майстер персональної опіки. Чемпіон світу 1974, чемпіон Європи 1972.
Герд Мюллер — головний голеадор клубу і збірної. Чемпіон світу 1974, чемпіон Європи 1972, володар «Золотого м'яча» 1970, володар «Золотого бутса» 1970 (38 голів), 1972 (40 голів).
«Акранес»: Крістьянссон, Г. Тордарсон, Ларуссон, Стефанссон, Гуннлаугссон, Гудйонссон, К. Тордарсон (Йоханнессон, 88), Альфредссон, Т. Тордарсон, Халлгрімссон, Свейнссон. Тренер: Джордж Кірбі[en].
«Акранес»: Крістьянссон, Г. Тордарсон, Ларуссон, Стефанссон, Гуннлаугссон, Гудйонссон, К. Тордарсон, Алфредссон, Т. Тордарсон, Халлгрімссон, Свейнссон. Тренер: Джордж Кірбі.
Наприкінці сезону Федерація футболу затвердила список 33 найкращих футболістів країни. До нього ввійшли дванадцять київських «динамівців»: воротар — Євген Рудаков (№ 3); захисники — Володимир Трошкін (№ 1), Михайло Фоменко (№ 1), Стефан Решко (№ 2), Віктор Матвієнко (№ 2); півзахисники — Володимир Мунтян (№ 1), Анатолій Коньков (№ 1), Віктор Колотов (№ 1), Володимир Веремєєв (№ 1), Леонід Буряк (№ 2); нападники — Володимир Онищенко (№ 1), Олег Блохін (№ 1).
Олег Блохін, утретє поспіль, на традиційному референдумі тижневика «Футбол — хокей» був визнаний найкращим футболістом року в СРСР.
Найбільша кількість глядачів була присутня на другому матчі Суперкубка з мюнхенською «Баварією» (102 000). Всього за сезон переглянули ігри за участю «динамівців» 1 736 579 шанувальників футболу.
Один м'яч у власні ворота забив Азарян з єреванського «Арарату».
Виступи у збірних
1975 року національна збірна провела сім поєдинків (у тому числі п'ять — відбіркові матчі до чемпіонату Європи 1976). До її лав запрошувалися тринадцять київських «динамівців». Шестеро брали участь у всіх іграх сезону[15][16][17].
Олімпійська збірна провела шість кваліфікаційних матчів до Олімпійських ігор 1976. По чотири рази виходили на поле у її складі Володимир Трошкін і Леонід Буряк. Останній забив два м'ячі у ворота збірної Югославії[18].
↑Найкращі бомбардири чемпіонату Нідерландів на сайті RSSSF [1] [Архівовано 2012-10-10 у Wayback Machine.]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Пирогов Б. А. Футбол. — М.: Советский спорт, 1995.- С. 489. -ISBN 5-85009-446-6
↑Турнірна таблиця команд вищої ліги після першого кола на сайті fc-dynamo.ru [2] [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Чемпіонат СРСР 1975 (склад київського «Динамо») на сайті «Історія та статистика українського футболу» [3][недоступне посилання з липня 2019]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Пирогов Б. А. Футбол. — М.: Советский спорт, 1995.- С. 115—121. -ISBN 5-85009-446-6
↑Акопов Г., Енукидзе Д. Футбол-89. Справочник. — Тбилиси: Издательство ЦК КП Грузии, 1989. — С. 112
↑Акопов Г., Енукидзе Д. Футбол-89. Справочник. — Тбилиси: Издательство ЦК КП Грузии, 1989. — С. 104
↑Українські клуби в єврокубковому сезоні 1974/75 на сайті «Літопис українського футболу» [4] [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Пирогов Б. А. Футбол. — М.: Советский спорт, 1995.- С. 299. -ISBN 5-85009-446-6 (Чемпіонат СРСР з футболу 1975)
↑Кубок СРСР з футболу 1975. Матч «Динамо» (Тбілісі) — «Динамо» (Київ) на сайті fc-dynamo.ru [5] [Архівовано 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Суперкубок Європи 1975 на сайті «Літопис українського футболу» [6] [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Українські клуби в єврокубковому сезоні 1975/76 на сайті «Літопис українського футболу» [7] [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]. Процитовано 9 червня 2015.
↑Чемпіонат СРСР 1975 (турнір дублерів) на сайті Football.lg.ua [8] [Архівовано 29 травня 2015 у Wayback Machine.]. Процитовано 29 травня 2015.
↑Пирогов Б. А. Футбол. — М.: Советский спорт, 1995.- С. 458—475. -ISBN 5-85009-446-6
↑Збірна СРСР у сезоні 1975 на сайті Eu-Football.info [9] [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.). Процитовано 29 травня 2015.
↑Збірна СРСР у сезоні 1975 на сайті Rusteam.Permian.ru [10] [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.). Процитовано 29 травня 2015.
↑Пирогов Б. А. Футбол. — М.: Советский спорт, 1995.- С. 480, 483. -ISBN 5-85009-446-6
.png){kind=logo}
