* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Володимир Гаврилович Гуцаєв (груз. ვლადიმერ გუცაევი, ос. Гуцаты Гаврилы фырт Владимир, рос. Владимир Гаврилович Гуцаев, нар. 21 грудня 1952, Тбілісі[1][2]) — грузинський радянський футболіст осетинського походження, що грав на позиції крайнього правого нападника. Видатний майстер дриблінга. По завершенні ігрової кар'єри — радянський та грузинський футбольний тренер.
Протягом усієї кар'єри виступав за «Динамо» (Тбілісі), з якою став володарем Кубка Кубків УЄФА, а також національну збірну СРСР.
Майстер спорту СРСР міжнародного класу з 1976 року. Заслужений майстер спорту СРСР з 1981 року.
Починав Володимир з дворового футболу. У 1966 році у складі команди району брав участь у республіканському турнірі на приз клубу «Шкіряний м'яч», де разом з командою став чемпіоном республіки і був визнаний найкращим нападником, потім вже у складі збірної Грузії на всесоюзному турнірі зайняв 3-е місце, знову ставши найкращим нападником, в тому ж році поступив в ДЮСШ «Юний динамівець», в якій вчився 3 роки. Восени 1969 року перейшов у ФШМ міста Тбілісі, де, однак, вчився недовго і вже через рік, восени 1970 року потрапив у дубль тбіліського «Динамо»[3].
Вже у віці 19 років, восени 1971 року, вперше вийшов в основному складі «Динамо» в домашньому матчі проти львівських «Карпат». У 2-му своєму матчі проти «Зеніту» забив 1-й гол у кар'єрі. За «Динамо» виступав аж до завершення кар'єри гравця в 1986 році, зігравши за цей час у чемпіонаті 303 матчі і забивши 47 м'ячів у ворота суперників. Разом з командою ставав чемпіоном СРСР, двічі переможцем Кубку СРСР і володарем Кубка володарів Кубків УЄФА.
В 1982 і 1985 переніс дві операції на меніску, після яких вже грав менш яскраво.
Як футболіст був відомий не тільки високою технікою поводження з м'ячем, але і умінням «підставитися» у штрафному майданчику супротивника і тим самим заробити пенальті[4].
У складі головної національної збірної СРСР дебютував 29 березня 1972 року в товариському матчі проти збірної Болгарії, а останній раз вийшов на поле в складі збірної 10 березня 1982 року в товариському матчі зпроти збірної Греції. Всього за першу збірну зіграв 11 матчів і забив 1 гол 5 жовтня 1978 року у ворота збірної Туреччини.
Крім цього, 25 травня 1972 року зіграв один матч за олімпійську олімпійську збірну СРСР у відбірковому турнірі до XX літній Олімпіаді у повторній зустрічі проти збірної Франції[3].
Після завершення кар'єри гравця перейшов на адміністративну роботу, з 1987 до середини 1991 року був начальником команди в рідному тбіліському «Динамо».
В 1991 році виїхав на Кіпр, де почав тренерську кар'єру, спочатку в ролі помічника, а потім, в тому ж році, і в ролі головного тренера клубу «Анортосіс», який очолював до 1994 роуц.
У 1994 році обійняв посаду начальника команди в клубі «Спартак-Аланія», який в наступному році став чемпіоном Росії. На честь перемоги Гуцаеву керівництвом клубу був подарований «мерседес»[3].
У 1996 році очолив молодіжну збірну Грузії, з якою працював досить успішно. Завдяки цьому в 1997 році був призначений на посаду головного тренера збірної Грузії, з якою працював до квітня 1999 року.
Того ж року очолив «Аланію», з якою працював до 2000 року.
У 2001 році працював директором у кутаїському «Торпедо».
У березні 2004 році Володимир Гуцаєв був обраний у Парламент Грузії, був депутатом протягом чотирьох років. Був членом парламентського комітету у справах освіти, науки, культури і спорту[2].
Повернувся у великий футбол у 2009 році, пройшовши курс навчання в Києві, де отримав ліцензію УЄФА категорії PRO[5].
У 2010—2011 роках очолював юнацьку збірну Грузії до 19 років[6].
У 2011—2012 роках працював головним тренером молодіжної команди «ВІТ Джорджія»[7].
У жовтні 2012 року Володимир повернувся у владикавказьку «Аланію» і був призначений на посаду спортивного директора[8].
Здобув вищу освіту в Тбіліському державному університеті за спеціальностями економіст і юрист[2].
Одружений, виховує двох синів[2]. Дружина — Тея Амурвелашвілі, грузинка за національністю. Старший син — Георгій, футболіст[3].
Чемпіон СРСР: (1)
Володар Кубка СРСР: (2)
Володар Кубка володарів Кубків: (1)
Переможець молодіжного чемпіонату Європи (1)
Нодія (1990) · Норакідзе (1991–92) · Чивадзе (1993–96) · Гуцаєвв.о. (1996) · Кіпіані (1997) · Гуцаєв (1998) · Імнадзев.о. (1998) · Гуцаєв (1998–99) · Боскамп (1999) · Кіпіані / Дзодзуашвілі (2000–01) · Гуцаєв (2001–03) · Шушак (2003) · Жорданія (2003) · Ткебучавав.о. (2004) · Жиресс (2004–2005) · Дарсадзев.о. (2005) · Топпмеллер (2006–08) · Сегртв.о. (2008) · Купер (2008–09) · Кецбая (2009–14) · Цхададзе (2014–16) · Вайсс (2016–20) · Сванадзев.о. (2020) · Саньоль (2021–)
Артем'єв (1960) · Козирський (1960) · Тімаков (1961–1962) · Г. Гаглоєв (1962) · Яблочкін (1963) · Антоневич (1964) · Горностаєв (1966–1967) · Цаліков (1967) · А. Зазроєв (1968–1970) · Туаєв (1970) · Коршунов (1971) · Чіхрадзе (1971) · А. Зазроєв (1972) · Ларін (1973) · Туаєв (1974–1977) · Бєлов (1977–1978) · Цаліков (1978–1980) · А. Зазроєв (1980–1981) · Кочетков (1982) · Маслов (1983) · Варламов (1984) · Овчінніков (1985–1986) · І. Зазроєв (1986–1987) · Романцев (1988) · Вал. Газзаєв (1989–1991) · Худієв (1991) · Новіков (1992–1993) · Яновський (в.о.) (1993) · Федотов (в.о.) (1993) · Вал. Газзаєв (1994–1999) · Гуцаєв (2000) · Яновський (в.о.) (2000) · Авер'янов (2000–2001) · Яновський (2001) · Мунтян (2002) · Б. Тедеєв (2002) · Дзодзуашвілі (2003) · Яновський (в.о.) (2003) · Худієв (2003) · Б. Тедеєв (2003–2004) · Курбіс (2004) · Цветковіч (в.о.) (2004) · Секінаєв (в.о.) (2004) · Б. Тедеєв (2005) · Гесс (2005) · Яновський (в.о.) (2005) · Шум (2005) · Яновський (в.о.) (2005) · Стукалов (2006) · Цховребов (2007–2009) · Петраков (2009) · Реднік (2009) · Шевчук (2010–2011) · Вол. Газзаєв (2011–2012) · Вал. Газзаєв (2012–2013) · Вол. Газзаєв (2013–2014) · Пагаєв (2014–2015) · З. Тедеєв (2015–2016) · Ф. Гаглоєв (2016) · Дзоблаєв (2016–2017) · Горохов (2017–2018) · Ю. Газзаєв (2018) · Гогнієв (2019–)
Ауреднік (1963–1965) · Женгеллер (1968–1970) · Милованов (1970–1971) · Якову (1970–1972) · Гобот (1972–1973) · Петрітіс (1972–1974) · Каррас (1974–1977) · Пацацев (1977–1980) · Больні (1980–1981) · Дончевський (1981–1982) · Ілчев (1982–1984) · Кормак (1984–1986) · Затіна і Теохарус (1986–1987) · Якову і Теохарус (1987–1988) · Петрулос (1987–1990) · Зангілос і Фазлагич (1989–1990) · Йорденеску (1990–1992) · Гуцаєв (1992–1993) · Теохарус (1992–1993) · Седерберг (1992–1993) · Алефантос (1992–1993) · Мускалліс (1993–1995) · Йорданов (1994–1995) · Василев (1995) · Каруліас (1996) · Митошевич (1996–2001) · Вуйцик (2001–2002) · Манцуракіс (2001–2002) · Костов (2001–2002) · Лоренс (2003) · Міхаелідес (2002–2004) · Митошевич (2003–2004) · Кецбая (2003–2008) · Ніколау (2008–2009) · Міддендорп (2009–2010) · Муслин (2009–2010) · Ніколау (2009–2010) · Ойос (2010–2011) · Крчмаревич (2010–2011) · Стоїлов (2010–2011) · Леві (2011–2013) · Хрістодулу (2013) · Кассіанос (2013) · Кошта (2013–2014) · Костеноглу (2014–2007) · Паус (2014–2016) · Милинкович (2016) · Пуче (2016) · Леві (2016–2018) · Стреппел (2018–2019) · Кецбая (2019–2022) · Миланич (2022) · Хіско (2022–2023) · Михайлович (2023–)
Lokasi Pengunjung: 3.144.110.189