PROFILPELAJAR.COM

Гінзбург Олександр Маркович
Гінзбург Олександр Маркович
Народження	4 липня 1876 Слов’янськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	1949 Харків, Українська РСР
Країна; (підданство)	Російська імперія; Українська РСР
Навчання	Імператорський Харківський університет (1898), HU Berlin і ХТІ (1903)
Вчителі	Цауне Юлій Семенович і Бекетов Олексій Миколайович
Діяльність	архітектор, викладач університету, письменник
Праця в містах	Харків, Дніпро, Суми, Масандра, Кисловодськ і Луганськ
Архітектурний стиль	модерн, конструктивізм
Наукові праці	«Залізобетон»; «Про професійну організацію і етику архітекторів»
Вчене звання	професор[d]
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

,вчителі

Гі́нзбург Олекса́ндр Ма́ркович (4 липня 1876, Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії — 1949, Харків, Українська РСР) — український та радянський архітектор, науковий діяч, засновник конструктивізму в архітектурі.

Біографія

Народився 4 липня 1876 року в місті Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — районний центр Донецької області) в родині заможного лікаря, почесного громадянина Слов'янська та статського радника Марка Гінзбурга. У 1877 році родина переїхала до Харкова, де оселилася в будинку по вулиці Сумський, 11 — на розі з провулком Грабовського.

У 1894 році з похвальною грамотою закінчив третю харківську чоловічу гімназію, у 1898-му — математичний факультет Харківського університету. Подорожував Європою, відвідав 13 країн^[1], де знайомився із шедеврами світової архітектури; вивчав математику в Берлінському університеті (1899). У 1903 році закінчив інженерний факультет Харківського технологічного інституту, отримав диплом інженера-механіка і право на ведення будівельних робіт. Вчителями О. Гінзбурга в інституті були такі талановиті архітектори як М. Ловцов, С. Загоскін, Ю. Цауне, О. Молокін О. Бекетов^[2] та інші.

У 1903 році у Харкові створив власне проєктне бюро «Залізобетон», яке виконувало приватні замовлення з проєктування різних будівель. У 1903—1905 рр. на провулку Грабовського 4, по сусідству з будинком батьків О. М. Гінзбург будує власний прибутковий будинок. Проєкт будинку був виконаний спільно з архітектором старої школи І. І. Загоскіним. Брав участь у громадському житті міста, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, утвореного у 1904 році. Писав статті з архітектурно-інженерних питань, брав участь в архітектурних конкурсах.

У 1912 році зодчому довелося піддати частковій реконструкції власний будинок. 27 квітня 1911 року газета «Южный край» писала про пожежу та вибух у будівлі на вулиці Сумській, 11. Допомагав йому у реконструкції інженер Плахотько.

Після більшовицького перевороту 1917 року втратив усю власність і, щоб уникнути репресій, виїхав до Ростова-на-Дону^[3]. Викладав до 1922 року, потім відновлював Донбас.

У 1923—1924 рр. Гінзбург працював головним інженером будівництва Губернського продовольчого комітету та Донвугілля в Артемівську (Бахмуті).

До Харкова повернувся у 1924 р., активно займався промисловою архітектурою, брав участь у реконструкції Фабрики імені Тінякова та інших підприємств легкої промисловості.

З 1933 по 1938 роки викладав в Промисловій академії, з 1933 — в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

З початком війни в армію Гінзбурга не взяли — через сильну короткозорість^[3]. Проте, знаходячись у 1941 році, під загрозою захоплення міста німцями, допомагав військовим, даючи важливі дані щодо підземних тунелів у центрі міста.

У 1941—1944 рр. знаходився в евакуації у Грузії, переніс бідність й голод, працюючи викладачем у Тбілісі. Читав лекції в ХІБІ (ХНУБА) у 1943—1944 рр. та в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

Повернувшись до Харкова у 1944 р., Гінзбург був шокований, дізнавшись про звіряче знищення нацистами харківських євреїв в ході Голокосту. Продовжив викладати, займатися науковою діяльністю, а також створенням міської єврейської общини. Домігся приміщення для громади на вулиці Сумській, 8 (будівля знесена, колишня філармонія), напроти кінотеатру «Перший Комсомольський»^[3]. Був обраний головою общини, та невдовзі її закрили.

У 1945 р. Гінзбурга позбавили усіх посад і заборонили викладати. Його діяльність була визнана шкідливим проявом сіонізму^[3].

Чотири роки він бідував, доки не захворів^[3]. Помер у 1949 році в Харкові, де і похований.

Творчість

Працював у стилях модерн та конструктивізм. Вперше в Харкові проєктував багатоповерхові прибуткові будинки із застосуванням залізобетонних конструкцій.

Автор проєктів більш ніж 120 будівель, з яких двадцять увійшли до Списку пам'яток архітектури Харкова.

Проєктував також будівлі у Харківській губернії (будинок Волинського в селі Карасівка — 1913; виноробний завод у Коломаці — 1906), Катеринославі (театр-клуб Громадського зібрання — 1909—1912; прибутковий будинок Гальперіна — 1914), Луганську (клуб і театр — 1913), Москві (прибутковий будинок Левіна — 1912), Сумах (театр «Тіволі» — 1909), Масандрі (дача Пестерева — 1912), Кисловодську (готель Вострякова — 1913).

Друкувався в «Південно-російській сільськогосподарській газеті», «Записках Харківського відділення Російського технічного товариства», «Зодчому», «Архітектурно-художньому тижневику». Написав книги: «Залізобетон» (1907) і «Про професійну організацію і етику архітекторів» (1915).

У 1916 році спільно із землеміром Н. Жаврідом зробив топографічний план Харкова з прилеглими передмістями, селищами і покажчиком. План був виданий накладом в 1000 екземплярів і поширений за підпискою^[3].

У 1929 році запатентував свій винахід — сітчасті конструкції для великих прольотів^[3].

У 1931 році отримав звання професора. Опублікував дві книги з геометрії просторових структур.

З початку 1930-х років конструктивізм, передвісником і основоположником якого вважають Гінзбурга^[3], був заборонений, тому Олександр Маркович відійшов від архітектурного проєктування та будівництва. Але продовжив наукову роботу, займався не лише проблемами містобудування, мистецтвознавства, а й стереоскопічним кіно, теорією симетрії, кристалографії, оптикою і колористикою^[4].

Викладав у інженерно-будівельному та інших вишах, консультував проєктувальників — в 1930-х Гінзбург став одним з найкращих в країні фахівців з акустики: він проєктував акустичні системи в Палаці піонерів і Будинку Червоної армії, в будівлі довоєнного Оперного театру^[3].

Будівлі в Харкові, зведені за проєктами Гінзбурга

№ п/п	Охоронний №	Адреса	Початкове використання	Співавтори	Дата будівництв	Сучасне використання
1	86	вул. Сумська, 26	Прибутковий будинок Ліорніце (модерн)	—	1910	Житловий будинок, магазини, банки
2	88	вул. Сумська, 82а	Прибутковий будинок Бергера з крамницями (модерн)	—	1908^{[джерело?]}	Житловий будинок
3	89	вул. Сумська, 80	Прибутковий будинок Ландо-Безверхова (модерн)	—	1914^[5]	Житловий будинок
4	94	вул. Сумська, 108	Прибутковий будинок Павлова з крамницями (модерн)	—	1912	Житловий будинок
5	110	вул. Григорія Сковороди, 19	Прибутковий будинок Селіванова (модерн)	—	1907	Житловий будинок
6	191	вул. Каразіна, 5	Особняк	Авторство Гінзбурга — ймовірне^[1]	Початок ХХ століття	Не використовується
7	122	вул. Чернишевська, 59	Особняк	—	Початок ХХ століття	Харківська обласна організація Спілки письменників
8	241	вул. Куликівська, 6	Будинок табачного фабриканта Бураса	Авторство Гінзбурга — ймовірне^[1]	1909	Будинок культури профтехосвіти
9	243	вул. Куликівська, 12	Навчальна споруда Єврейського благодійного товариства	—	1909—1912	Один із корпусів Фармацевтичного університету
10	246	вул. Громадянська, 25	Фабрична будівля	Автор невідомий. Реконструкція Гінзбурга	Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910	Обласне виробниче об'єднання «Фармація»
11	263	пров. Каплунівський, 4	Житловий будинок	—	1913	Житловий будинок
12	264	пров. Грабовського, 4 так званий «Будинок золотої рибки» (фасад будівлі прикрашений фігурами тритонів, залізобетонні кронштейни, що підтримують широкий карниз будинку, зроблені у формі золотих рибок)	Приватне проєктувальне бюро Гінзбурга, магазин живої риби — на першому поверсі (модерн)	Іліодор Загоскін	1905	Житловий будинок, магазини
13	326	вул. Нетіченська, 16	Житловий будинок	—	1910	Музична школа № 5
14	327	пров. Плетнівський, 7	Житловий будинок Цетліна (модерн з елементами неокласицизму)	—	1916	24-та Міська дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення)
15	345	вул. Гольдбергівська, 106	Житловий будинок	—	Початок ХХ століття	Адміністративна будівля
16	384	вул. Коцарська, 23	Флігель житловий	—	1908	Житловий будинок та флігель
17	410	вул. Сумська, 65	Прибутковий будинок	—	1913	Житловий будинок
18	413	вул. Сумська, 45	Житловий будинок	—	1907	Житловий будинок, магазини
19	427	вул. Римарська, 23	Прибутковий будинок Єндовицького, пізніше — Фреймана (модерн з елементами неокласицизму)	Автор невідомий, реконструкція — Гінзбурга	1887, реконструкція — 1913	Житловий будинок і установа «Горремстрой»
20	629	вул. Чоботарська, 45	Прибутковий будинок	—	1908	Житловий будинок
21	—	вул. Сумська, 6	Прибутковий будинок із крамницями	Гінзбург реконструював його в стилі модерн	Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910	Житловий будинок
22	—	вул. Сумська, 51	Прибутковий будинок	—	Початок ХХ століття	Житловий будинок, книжковий магазин «Books». Сильно постраждав в ході реконструкцій та обстрілів у 2022 році. У 2024 році при реставрації зруйновано одну зі двох скульптур
23	—	вул. Сумська, 88^[6]	Житловий будинок	деякі дослідники автором цього будинку вважають архітектора Мойсея Диканського^[5]	Початок ХХ століття	Житловий будинок, «Укрсиббанк», кафе
24	—	вул. Сумська, 102	Прибутковий будинок	—	Початок ХХ століття	—
25	—	пров. Мовчанівський, 7	Житловий будинок	—	1910	Знесено у 2011 році^[7]
26	—	вул. Михайля Семенка, 15	Житловий будинок	—	Початок ХХ століття	—
27	—	вул. Михайля Семенка, 21	Житловий будинок	—	1912	—
28	—	вул. Куликівська, 8	Житловий будинок	—	1910	—
29	—	майдан Оборонний Вал, 8	Житловий будинок	—	1914	Не зберігся
30	—	вул. Юлія Чигирина, 4	Житловий будинок	—	1911	—
31	—	вул. Велика Панасівська, 67	Іванівський пивоварний завод Ігнатіщева	—	1905	Зруйновано у 2020 році для зведення ЖК «Новый дом на „Котлова“»^[8]
32	—	вул. Свободи, 35	Особняк	Авторство Гінзбурга — ймовірне^[1]	Початок ХХ століття	—
33	—	—	Літній театр в саду Комерційного клубу	—	1912	—
34	—	пров. Кравцова, 15	Синагога	—	1912	Добудована. З 1957 року — Планетарій
35	—	майдан Іподрому, 2	Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів	Здислав Харманський	1906—1907	Не збереглися

Праці

Железобетон. Харьков, 1906.
Застройка городов // Зодчий. 1915. № 39–40.
О профессиональной организации и этике зодчих. Харьков, 1916.
Побудова візерунків. Харків, 1927.
Велике Запоріжжя. Харків, 1930.
Симметрия на плоскости. Харьков, 1934.
Симметрия на шаре. Харьков, 1935.

Пам'ять

29 квітня 2024 року Харківська міська рада прийняла рішення про перейменування в Київському районі міста вулиці Жилярді, названої на честь російського архітектора доби ампіру, на честь Архітектора Гінзбурга^[9].

Див. також

Пам'ятки архітектури Харкова

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г Розвадовский Л. Е. Архитектор Александр Маркович Гинзбург (1876-1949) // Ватерпас. — 1996. — №7.
↑ Лейбфрейд А. Ю. Архитекторы — евреи в Харькове [Текст]: очерк / Лейбфрейд Александр Юрьевич. ¬– Х., 2002. — С. 8.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130- летию со дня рождения // Дайджест Е. — 2006. — №8.
↑ Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
↑ ^а ^б Зона Сумской улицы // Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
↑ Вулиця Сумська [Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.]// Про вулиці і площі міста на сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)
↑ Молчановский пер., 7 (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 20 серпня 2024.
↑ Снесённый дом (Большая Панасовская ул., 76) (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 20 серпня 2024.
↑ editor (30 квітня 2024). У Харкові перейменували 367 топонімів: нові назви вулиць. Український погляд (укр.). Процитовано 20 серпня 2024.

Додаткова література

Борисова Е. А., Каждан Т. П. Русская архитектура конца XIX — начала XX века. — М.: Наука, 1971. — 239 с.
Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Х.: Фолио, 1998. — 335 с.
Ревский С. Б. Зодчие, инженеры, художники, участвовавшие в формировании Екатеринослава (конец XVIII — начало XX в.) / Методическая разработка. — Дп.:ДИСИ, 1981. — 98 с.
Ясиевич В. Е. От модерна к конструктивизму. Творчество архитектора А. М. Гинзбурга (1876—1949) // Строительство и архитектура. — 1976. — № 9.
Гінзбург Олександр Маркович [Архівовано 12 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Давидич Т. Ф. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX в. // На сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130-летию со дня рождения // — 2006. — № 8.
Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
Тимофієнко В. І. Ґінзбурґ Олександр Маркович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 96. ISBN 978-3-933713-61-2.