Вулиця Михайля Семенка — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід. За будинком № 20, за проїздом до двору, починається Дігтярна вулиця, яка фактично є продовженням вулиці Михайля Семенка.
Історія
Виникнення вулиці відносять до кінця XIX століття. На початку XX століття вулиця ще не мала назви. Вона відходила від колишньої Німецької (нині Григорія Сковороди) у напрямку Журавлівської вулиці (нині вулиця Шевченка), закінчувалась невеликим Котячим яром і переходила у Дігтярну вулицю. Офіційно вона почала існувати в 1909 році. Саме тоді їй була присвоєна назва на честь російського композитора П. І. Чайковського.
Буд. № 2 (вул. Григорія Сковороди, 84) — пам. арх., колишній притулок дворянських сиріт, побудований у 1915 році за проєктом архітектора О. М. Бекетова. Зараз це навчальний корпус кафедри криміналістики юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.
Буд. № 15 — житловий будинок, архітектор О. М. Гінзбург, 1910-і роки. Було надбудовано 2 поверхи.
Буд. № 16 — пам. арх., житловий будинок поч. XX ст., архітектор невідомий. До революції в ньому був розважальний готель, а одразу після неї тут оселилася Харківська ВНК. У будинку влаштували тюрму, камери тортур, тут розстрілювали людей і таємно ховали їх у Котячому яру. Навіть харківські візники категорично відмовлялися їхати на Чайковську вулицю (нині Михайля Семенка). Пізніше, коли «надзвичайка» переїхала на інше місце, будинок заселили пересічними мешканцями.
У цьому будинку в 1980—1994 роках мешкав український композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв України В. С. Бібік, у пам'ять якого на фасаді встановлено меморіальну дошку[3].
Буд. № 17 — пам. арх., житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1911 рік.
Буд. № 20 — побудована у 1930-і роки школа № 100. Після війни була перебудована під житловий будинок. У цьому будинку в 1949—1980 роках жив учений-фізик, академік АН УРСР В. Є. Іванов. На фасаді встановлено присвячену йому меморіальну дошку[4].
Буд. № 21 — пам. арх., житловий будинок, архітектор, імовірно, Б. І. Гершкович, 1913 рік. Також можливе авторство Ф. Ф. Небеля. Раніше будівля використовувалася як туберкульозне відділення дитячої клінічної лікарні № 23.