З 1850 р. через організацію двох апеляційних судів територія ділилася на 2 округи: Львів (включав 12 крайсів з містом Львів і надалі отримав назву Східна Галичина) і Краків (включав 7 крайсів з містом Краків і надалі отримав назву Західна Галичина), крайси ділилися на дистрикти (повіти), кожен з яких мав свій номер (110 — у Східній Галичині, 68 — у Західній)[1].
В 1865—1867 роках реорганізовано мережу повітів; залишилося 79 повітів[2]. 1867 року, коли було скасовано округи і залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 році), Самбірський округ було скасовано. Ймовірно, тоді Голодівка увійшла до Самбірського повіту.
1914 р. вже було 82 повіти (див. карту).
На поч. ХХ ст. населений пункт існував як самостійне поселення.
За часів УРСР, станом на 01 вересня 1940 р., село Голодівка належало до Мокрянської сільської ради Дублянського районуДрогобицької області. Воно позначене на карті Дрогобицької області за 1940 р.
Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 р. відновлений Самбірський повіт, для управління яким 11.08.1941 р. утворено Самбірське окружне староство (нім.Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Sambor). Відновлений був також і поділ на ґміни. 1 серпня 1943 Самбірський повіт був підпорядкований Дрогобицькому окружному староству. У зв'язку з цим було створено Самбірський повітовий комісаріат (нім.Landkommissariat Sambor).
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7.5.1946 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських Рад і населених пунктів Дрогобицької області» село Голодівка, Мокрянівської сільської Ради перейменували на село Волиця.
Офіційного перейменування поселення з Волиці на Голодівку не було - його просто об'єднали з іншим селом. Але у народі не прижилася штучно створена назва.
Назву виводять хто від слова "голод". Жартома, від слів "гола дівка", "гола дівчина". На перший погляд, умотивованішою видається перша версія, що базується на розповідях про якийсь давній голод, що начебто спонукав людей поселитися на цьому місці і заснувати поселення.
Сучасна наука топоніміка має доказовіше пояснення назви хутора. Ось що пише відомий вчений Степан Наливайко: «Галінди (голядь) - західнобалтiйське плем'я, з яким споріднені ятвяги, прусси-боруси й прусси-самби, назва споріднена з етнонімомгаличани й означає "бичичі" або "чорнобичичі", де гал споріднюється з іран.галь-каль "бик" або "чорний бик". Неподалік існує село Пруси, нині Бистриця, що підтверджує цю версію.
Другий відомий учений Костянтин Тищенко з посиланням на висновок давнішого вченого О. Шахматова, вважає можливим зв'язок етнонімівголядь і галати. За твердженнями тих же О. Шахматова і К. Тищенка, слов'янським звуковим відповідником етнонімагалати виступає топооснова -голом-.
На підставі цього можна припустити, що хутір отримав назву від галатів-голяді, і спочатку вона звучала як Галатівка-Голядівка, тобто "місце проживання галатів голотів-голяді". Однак довготривала розмовна традиція переінакшила назву на Голодівку. Ha користь такого висновку говорить і дуже близький до Голодівки топонімГлотівка (варто наголосити в ньому літеру "і", як отримаємо майже ту саму Голодівку!) і в Луганській області. А ще - топоніми Голотівщина на Полтавщині та ряд інших з основою Голом-, Голод-. Якщо ця версія підтвердиться, заснування хутора слід віднести до н. е або початку н. е.
За версією науковиці Віри Котович, у назві поселення відображено власну особову назву засновника чи власника. Голодівка — утворення на -івка від власної особової назви Голод. АнтропонімГолод — слов'янська автохтонна відапелятивна (від апелятиваголод) власна особова назва.
Пізнішу назву Волиця штучно утворено від апелятиваволиця < воля - "відсутність обмежень; привілля" з метою протиставлення первісній назві, що народноетимологічним способом асоціювалась із поняттям голод.
Географія
Присілок розташований за 500 м на північний схід від села Мокряни на березі річки Бистриця Тисменицька. Поселення розташоване на рівнині, на висоті 310-315 м над р. м.
На хуторі є один урбанонім — вулиця Павла Поповича.
Дрогобиччина: свідки епох: [енциклопедична книга-альбом]. У 2-х кн.. Кн. 1. Міста і села / Р. Пастух, П. Сов'як, І. Шимко. — Дрогобич: Коло, 2012. — У 2-х кн. Кн. 1. — 488 с.: іл.
Віра Котович. Походження назв населених пунктів Дрогобиччини (наукові версії). — Дрогобич: Посвіт, 2012. С. 26