PROFILPELAJAR.COM

Божій Михайло Михайлович
Божій Михайло Михайлович
Народження	7 (20) вересня 1911; Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	1 січня 1990 (78 років)
	Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання	Другий християнський цвинтар
Національність	українець
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР
Жанр	портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Миколаївський художній технікум
Діяльність	художник, політик
Вчитель	Крайнєв Данило Карпович
Відомі учні	Божій Святослав Михайлович
Член	Національна спілка художників України
Діти	Божій Святослав Михайлович
Нагороди	;

Миха́йло Миха́йлович Божі́́й (20 вересня 1911, Миколаїв — 1 січня 1990, Одеса) — український радянський живописець, член-кореспондент з 1958 року та дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1962 року; член Спілки радянських художників України. Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань (1962—1970 роки). Батько художника Святослава Божія.

Біографія

Народився 7 [20] вересня 1911(19110920) року на околиці міста Миколаєва (нині у складі України) в сім'ї робітників. Протягом 1930—1933 років навчався в Миколаївському художньому технікумі, був учнем Данила Крайнєва.

З 1933 року працював цинкографом та художником у редакції газети, був оформлювачем вулиць і площ в місті Миколаєві. У 1935 році брав участь в художньому оздобленні Будинку спеціалістів у Миколаєві. У 1936 році на запрошення Одеської кінофабрики вступив до групи художників-мультиплікаторів і переїхав до Одеси. Працював також художником Одеського дитячого кінотеатру імені Фрунзе. На початку німецько-радянської війни виконував плакати для випусків сатиричних вікон ТАРС в Одесі.

У післявоєнні роки був художником художньо-виробничих майстерень при Художньому фонді СРСР. Був членом правління Спілки художників СРСР з 1958 року. Мешканці Білгород-Дністровського району двічі обирали його до складу Верховної Ради СРСР^[2].

Мешкав в Одесі, в будинку на вулиці Чкалова № 1, квартира № 9. Помер в Одесі 1 січня 1990 року. Похований в Одесі на Другому християнському цвинтарі.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, малював тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Був представником соціалістичного реалізму. Серед робіт:

«Н. Я. Мастеренко» (1934; Миколаївський художній музей);
«Портрет Героя Радянського Союзу Ростислава Кушлянського» (1945; Національний художній музей України^[3])
«Таню, не моргай» (1947);
«Портрет народної артистки СРСР Лідії Мацієвської» (1947; Одеський художній музей);
«Портрет лікаря» (1948; Харківський художній музей);
«Портрет батька» (1949);
«Бавовняр» (1949—1950; Миколаївський художній музей);
«Відмінниця Світлана Шипунова» (1950; Національний художній музей України);
«Перший урок» (1950);
«Портрет заслуженої артистки УРСР, Ольги Яківни Куксенко» (1952; Національний художній музей України^[3]);
«Портрет дружини» (1952; Національний художній музей України^[3]);
«Жіночий портрет» (1954; Сімферопольський художній музей);
«Медсестра» (1955; Національний художній музей України^[3]);
«Дівчина в синій хустці» (1955; Національний художній музей України^[3]);
«На призьбі» (1956);
«Ми виросли в полум'ї» (1957; Національний художній музей України);
«Студент» (1959; Національний художній музей України);
«Біля дзеркала» (1959);
«Думи мої, думи…» (1959—1960; Національний художній музей України);
«Володимир Ленін» (1960—1961);
«Володимир Ленін біля карти ГОЕЛРО» (1961);
«Ми новий світ збудуємо» (1961);
«Портрет композитора Костянтина Данькевича» (1962);
«20 століття. Володимир Ленін» (1964—1967);
«Бетховен» (1968—1969);
«Новий час» (1969);
«Апасіоната» (1975; Черкаський художній музей);
«Олександр Пушкін і Анна Керн» (1978; Одеський художній музей);
«За вишиванням» (1979);
«Світанок» (1981—1982);
«Травень» (1981—1982);
«Спогади про Іспанію. Присвята Веласкесу» (1981—1983);
«Великий мрійник» (1985);
«Катерина. За мотивами поеми Т. Г. Шевченка» (1985—1986);
«Тарас Шевченко на Дніпрі» (1985—1986).

Автор медальйонів на східному фронтоні Будинку спеціалістів у Миколаєві.

Брав участь у художніх виставках з 1938 року, у республіканських з 1945 року, всесоюзних з 1950 року, зарубіжних з 1951 року, зокрема в Сирії у 1958 році, у США у 1959 році, у Чехословаччині у 1960]році, в Італії у 1962 році.

Відзнаки

Нагороджений

орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Дружби народів;
медалями:
- «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
- Срібна медаль Міністерства культури СРСР (1955; за портрет «Медсестра»);
- Бронзова медаль Міжнародної виставки в Брюсселі (1958; за портрет «Медсестра»);
- Срібна медаль Академії мистецтв СРСР (за картину «Думи мої, думи…»);
Державна премія Української РСР імені Тараса Шевченка (1974; за картини «20 століття. Володимир Ленін», «Новий час»)^[4];

почесні звання

Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1957 року;
Народний художник УРСР з 1960 року;
Народний художник СРСР з 1963 року.

Вшанування

В пам'ять про художника в Одесі у 1988 році, на будинку по вулиці Великій Арнаутській № 1, де він жив і де була його майстерня, встановлена меморіальна дошка^[5];
21 грудня 2012 року вулицю Лізи Чайкіної в Одесі перейменовано на вулицю Михайла Божія.