Басейн Південний полюс — Ейткен


Басейн Південний полюс — Ейткен
англ. South Pole–Aitken basin
Карта висот Місяця (синє — низовини, червоне — височини). Басейн Південний полюс — Ейткен — простора западина в центрі.
Карта висот Місяця (синє — низовини, червоне — височини). Басейн Південний полюс — Ейткен — простора западина в центрі.

Карта висот Місяця (синє — низовини, червоне — височини). Басейн Південний полюс — Ейткен — простора западина в центрі.

53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр2400×2050[1] км
Площа3,8 млн[2] км²
Найбільша глибина6000–8000[3][4] м
ЕпонімПівденний полюс Місяця та кратер Ейткен
CMNS: Басейн Південний полюс — Ейткен у Вікісховищі
Зворотний бік Місяця. Басейн Південний полюс — Ейткен вирізняється темним кольором.
Карта висот Місяця. Ліворуч — видимий бік, праворуч — зворотний. Басейн — унизу на правому зображенні.
Карта концентрації торію в ґрунті. Видно її збільшення в басейні.
Карта гравітаційного прискорення на рівні місячної поверхні. Видно сильну позитивну аномалію в області басейна.
Карта гравітаційного прискорення з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Видно слабку негативну аномалію в області басейна.
Карта величини індукції магнітного поля Місяця. Видно скупчення ділянок із посиленим магнітним полем на півночі басейна.

Басейн Південний полюс — Ейткен (англ. South Pole–Aitken basin) — найбільший відомий кратер Місяця[1][5][6]. Розташований на півдні зворотного боку. Має форму еліпса з осями 2400 та 2050 км; координати центру — 53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169[1] Названий за об'єктами, розташованими на його протилежних краях, — південним полюсом Місяця та кратером Ейткен. Це робоче позначення; офіційної (затвердженої Міжнародним астрономічним союзом) назви він не має[2].

Басейн Південний полюс — Ейткен, ймовірно, є найстаршим місячним кратером, що зберігся до нашого часу[1][7][6][8]. Його вік оцінюють у 4,2–4,3 млрд років[7]. Він сильно зруйнований і виглядає як простора низовина дещо темнішого, ніж навколо, забарвлення. За час його існування на ньому накопичилися численні менші кратери, найбільші з яких — Аполлон (520 км), Пуанкаре (350 км), Планк (320 км), Шредінгер (320 км) та басейн Моря Мрії (320 км)[9][2].

Назва

Цей об'єкт належить до гігантських кратерів, які називають імпактними басейнами[10][11]. Він отримав робоче позначення «басейн Південний полюс — Ейткен» (англ. South Pole–Aitken basin) згідно зі звичною практикою називати великі кратери, що поки не мають офіційної назви, за іменами об'єктів, розташованих на їх протилежних краях. Робоча група МАС із планетної номенклатури розглядала пропозицію назвати цей басейн на честь американського планетолога Юджина Шумейкера, але не ухвалила її[12].

Опис

Басейн Південний полюс — Ейткен є найбільшою на Місяці структурою, щодо імпактного походження якої нема сумнівів, і одним із найбільших кратерів Сонячної системи[1][6][3].

Цей басейн помітно витягнутий з півночі на південь (точніше, по азимуту 19°W)[1]. Він простягається від 16° пд.ш. до полюса і заходить ще на 5° на видимий бік[13], а його центр лежить на 53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169 Це приблизно еліптична западина з розмитими межами, в якій розрізняють дещо меншу подібну западину. Зовнішня має розміри 2400×2050 км, а внутрішня — 1940×1440 км; їх центри та напрямки витягнутості добре збігаються. Їм непогано відповідають за формою й області підвищеної концентрації заліза та торію[1]. Втім, сильна зруйнованість басейна заважає точно визначити його межі, і є інші оцінки розмірів, положення центру й навіть кількості його кілець[14][15][5].

Край зовнішньої западини найкраще зберігся на північному сході (де утворює «сходинку») та на протилежному краю (де відмічений гірським хребтом під неофіційною нині назвою «гори Лейбніца»). В інших місцях він прослідковується погано — особливо на заході, де басейн межує з більш низькою місцевістю, ніж на сході, і утворює менший перепад висот[1][15]. У північно-східній частині басейна між зовнішнім (виразним) та внутрішнім (невиразним) кільцем (біля 23° пд. ш. 154° зх. д. / 23° пд. ш. 154° зх. д. / -23; -154 (хребет біля краю басейна)) тягнеться виразний гірський хребет, якого в інших місцях нема. Найімовірніше, він теж пов'язаний походженням із басейном[1].

Цей басейн є найглибшим кратером Місяця. Його глибина відносно країв здебільшого сягає 5–8 км, а відносно північного краю — біля 11 км[13][3][4]. З врахуванням дрібномасштабних деталей рельєфу — окремих кратерів та гір — різниця висот найглибшої точки його дна та найвищої точки краю перевищує 16 км[14]. Найглибше місце басейна та всього Місяця знаходиться в маленькому кратері на дні кратера Антоніаді (70°22′ пд. ш. 172°30′ зх. д. / 70.36° пд. ш. 172.50° зх. д. / -70.36; -172.50 (найглибша точка Місяця); 8,88 км під середнім рівнем поверхні Місяця)[13]. Середній рівень поверхні басейна лежить на 2,3 км нижче за середній рівень поверхні Місяця[2].

Хоча багато імпактних структур Місяця залиті базальтовою лавою, в басейні Південний полюс — Ейткен її небагато[16][4]. Вона вкриває лише невеликі (однак численні) ділянки, переважно в великих кратерах (особливо в північній та центральній частині басейна)[17][18][1]. Там є кілька десятків (за іншими підрахунками, більше сотні[19]) темних лавових «озер» загальною площею 205 000 км2 — близько 5 % його площі. Від усіх морських ділянок Місяця вони складають <5 % за площею та 1,5 % за об'ємом[17]. Вони утворилися значно пізніше самого басейна: в основному в імбрійському, а деякі — в ератосфенівському періоді (від 3,8 до 2,6, зрідка до 1,6 млрд років тому)[20][17][4]. Дві з них мають власні назви: Море Мрії та Озеро Забуття. Окрім темних лавових рівнин, у басейні є і світлі — замасковані яскравими викидами з кратерів («криптоморя»)[4]. В окремих кратерах трапляються й пірокластичні породи — результат вивержень іншого типу[21]. Деякі породи басейна інтерпретуються як застиглий ударний розплав[20].

Басейн Південний полюс — Ейткен має дещо темнішу поверхню, ніж навколо. Темний колір є наслідком відмінностей у хімічному складі: там виявлено підвищення вмісту заліза, а також титана та торію. Їх наявність свідчить про те, що удар, який створив басейн, викинув поверхневі породи геть, і теперішня поверхня басейна утворена породами з глибини. Найбільша глибина спостерігається дещо південніше центру басейна, а найвищий вміст згаданих елементів — дещо північніше[1][22][15].

Сила тяжіння над басейном (перерахована на сталий рівень висоти) трохи зменшена (в окремих його ділянках, зокрема в кратері Аполлон, її зниження значно сильніше)[15][23]. Висота місячного геоїда в області басейна зменшена приблизно на 300 м. Але гравітаційна аномалія з поправкою на тяжіння деталей рельєфу (аномалія Буге) в цій області позитивна й дуже сильна (400–600 мГал)[23]. Ці особливості вказують на потоншення місячної кори в області басейна та його ізостатичну врівноваженість[23]. Товщину кори в його центральній області оцінюють у 30 км, тоді як у його околицях — у 60–80 км, а в середньому для Місяця — близько 50 км[6][3].

На північному краю басейна лежить найбільше на Місяці скупчення ділянок із посиленим магнітним полем. Їх походження залишається невідомим. Можливо, там багато залізовмісних порід, що були викинуті при ударі й намагнічені тодішнім магнітним полем Місяця. Джерелом заліза міг бути астероїд, що впав[24][25]. Можливо також, що ці магнітні аномалії дає базальтова лава, що піднімалася розломами у дні басейна та застигла під поверхнею[26].

Мафічний пагорб у центрі басейна (карта висот: чим світліше, тим вище). Ширина зображення — 170 км.

Біля центру басейна розташований примітний об'єкт, відомий як «мафічний пагорб» (англ. Mafic Mound; раніше — «олівіновий пагорб», Olivine Hill). Його висота — близько 1 км, а ширина — кількадесят кілометрів; чітких меж він не має і на знімках вирізняється погано. Його найвища частина діаметром 32 км схожа на кратер-привид: вона має круглу форму й дещо припіднятий край. Спектральні дослідження показали наявність у його складі піроксену з високим вмістом кальцію та заліза (в околицях, окрім морських ділянок, він низький). Такий склад порід може вказувати на їх глибинне походження. Є дві основні версії утворення цього пагорбу. Згідно з першою, він сформований розплавленими при появі басейну породами: при застиганні вони стискалися, завдяки чому ще рідкі їх залишки вичавилися на поверхню. Згідно з другою, утворення басейну спричинило швидкий підйом порід мантії, які при цьому частково розплавилися й виверглися, сформувавши пагорб[27][28][29].

Геологічна історія

За підрахунком кратерів, що накопичилися в басейні за час його існування, його вік оцінюють у 4,2–4,3 млрд років. Це відповідає донектарському періоду геологічної історії Місяця[7][20].

Енергію удару, що створив басейн, оцінюють у 4×1026 Дж. Така енергія може виділитися, наприклад, при падінні 170-кілометрового астероїда густиною 3,3 г/см3 зі швидкістю 10 км/с[6]. Версії щодо розміру та складу цього тіла сильно різняться. За однією гіпотезою (заснованою на магнітних аномаліях) це був багатий на залізо астероїд діаметром 160–200 км[20], а за іншою (заснованою на морфологічних ознаках басейна, зокрема малій відносній глибині) — об'єкт значно більшого розміру (500–800 км) та меншої густини[30][31][14].

Витягнута форма басейна вказує на те, що удар був далеко не вертикальним[1][5]. Можливо навіть, що цей астероїд лише зачепив Місяць, і половина його маси полетіла далі[31][30]. Втім, для дуже великих кратерів видовженість не є рідкістю: за деякими моделями, вони стають помітно витягнутими навіть при великому куті між напрямком удару та горизонтом[32]. Напрямок видовження басейна вказує на те, що це тіло прилетіло з півночі або півдня (деякі ознаки вказують на більшу ймовірність прильоту з півдня[24]). Отже, орбіта цього тіла була приблизно перпендикулярна до екліптики. Це (разом із підозрою щодо низької густини) стало основою для припущення, що воно було ядром комети[14].

За даними деяких моделей, сейсмічні хвилі від утворення басейна могли сконцентруватися на протилежному боці Місяця, вплинувши на хід вивержень лави і, як наслідок, на розподіл місячних морів[30]. Товщина шару розплавлених порід у новоутвореному басейні могла сягати 50 км[28].

Розрахунки параметрів астероїдного удару, що створив басейн, та спектральні дослідження поверхневих порід вказують на те, що цей удар викинув назовні породи нижньої кори[16] або навіть мантії[22][20] Місяця (щодо походження спостережуваних порід є різні версії). Тому басейн становить інтерес для майбутніх місій з доставки зразків[6][28].

Після появи басейну на ньому накопичилося багато менших кратерів. Крім того, приблизно до 2 млрд років тому у ньому тривали невеликі виливи морської лави[19][20].

Відкриття та дослідження

Басейн Південний полюс — Ейткен був сфотографований (хоча й лише частково і з низькою якістю) вже першим космічним апаратом, що зробив знімки зворотного боку Місяця, — «Луною-3» (1959). На 4 її знімках басейн видно як темну пляму, східна частина якої схована за лімбом[33][34][35]. 1960 року за цими знімками склали карту[36], де ця темна область отримала назву «Море Мрії» (рос. Море Мечты) на честь апарата «Луна-1» («Мрія»)[37]. Того ж року Комісія АН СРСР з найменування місячних утворень ухвалила для цієї назви латинський відповідник Mare Desiderii[38]. Іншим можливим відповідником було б Mare Somniorum, але це створювало би плутанину з Озером Сновидінь (Lacus Somniorum)[39]. Врешті-решт 1961 року Міжнародний астрономічний союз за пропозицією Марсела Міннарта затвердив назву Mare Ingenii[39][40][41], що означає «Море Розуму».

Гірський хребет на північному краї басейна. Знімок «Аполлона-8», 1968.

1962 року Вільям Гартманн[en] та Джерард Койпер припустили, що гірська система на південному краю видимого боку Місяця, відома як гори Лейбніца (пізніше цю назву було скасовано[42]), — це частина кільцевого валу, що оточує це «море» (так само, як усі великі гірські хребти Місяця оточують якісь моря). Отже, воно, як і більшість місячних морів, лежить у величезному імпактному кратері[40][43]. Хоча уявлення про море виявилося хибним, здогадка про кратер підтвердилася, і гори Лейбніца дійсно тягнуться вздовж його південного краю[1].

1968 року астронавти «Аполлона-8» сфотографували хребти на північному краю басейна, але їх приналежність до нього була виявлена лише згодом[44][1].

У другій половині 1960-х років апарати серії Lunar Orbiter відзняли практично всю поверхню Місяця зі значно кращою якістю, ніж була до того, але при інтерпретації їх знімків цей басейн не виділили як варту уваги деталь — він надто зруйнований і не має чітких меж та суцільного лавового покриву. Тому 1971 року назву Mare Ingenii («Море Мрії») перенесли на значно менший об'єкт у межах басейна[42][33].

Перші дані про рельєф басейна були отримані космічними апаратами «Зонд-6» (1968) та «Зонд-8» (1970). Дослідження місячного лімбу на зроблених ними знімках виявили в цьому районі западину діаметром >2000 км та глибиною до 5–7 км, якій дали робочу назву «Море Південно-Західне», або «Південно-західна низовина» («Море Юго-Западное», «Юго-западная низменность»)[45][46][47]. 1971 року подібні глибини були виміряні (для північної частини басейна) й лазерним альтиметром «Аполлона-15». 1990 року східну частину басейна відзняв «Галілео», отримавши для неї деякі спектральні дані[48]. 1994 року вимірювання апарату «Клементина» дозволили скласти для всього басейна, крім південного краю, карту висот. Згодом інші космічні апарати дослідили його ще детальніше[49][33][50][4][43].

3 січня 2019 року в басейні здійснив посадку апарат «Чан'е-4» з місяцеходом на борту, що стало першою посадкою на зворотному боці Місяця[51].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Garrick-Bethell, I.; Zuber, M. T. (2009). Elliptical structure of the lunar South Pole-Aitken basin (PDF). Icarus. 204 (2): 399—408. Bibcode:2009Icar..204..399G. doi:10.1016/j.icarus.2009.05.032. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2013. Процитовано 1 січня 2015.
  2. ↑ а б в г Литвин П. В., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Суетова И. А. Гипсометрические особенности бассейна «Южный полюс - Эйткен» на Луне (PDF). Труды международной конференции «ИНТЕРКАРТО 8» (Санкт-Петербург, 2002): 411—414. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  3. ↑ а б в г Sasaki, S.; Ishihara, Y.; Araki, H.; Noda, H.; Hanada, H.; Matsumoto, K.; Goossens, S.; Namiki, N.; Iwata, T.; Ohtake, M. (2010). Structure of the Lunar South Pole-Aitken Basin from Kaguya (SELENE) Gravity/Topography (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1691. Bibcode:2010LPI....41.1691S. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 1 січня 2015.
  4. ↑ а б в г д е Pieters, C. M.; Gaddis, L.; Jolliff, B.; Duke, M. (2001). Rock types of South Pole-Aitken basin and extent of basaltic volcanism (PDF). Journal of Geophysical Research. 106 (E11): 28001—28022. Bibcode:2001JGR...10628001P. doi:10.1029/2000JE001414. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2013. Процитовано 1 січня 2015. [Архівовано 29 січня 2013 у Wayback Machine.] (міні-версія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Bibcode: 2001LPI....32.1821P)
  5. ↑ а б в Andrews-Hanna, J. C., Zuber M. T. (2010). Elliptical craters and basins on the terrestrial planets (PDF). The Geological Society of America Special Paper 465: 1—13. doi:10.1130/2010.2465(01). Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2015. Процитовано 5 листопада 2015. [Архівовано 2015-02-25 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б в г д е Potter, R. W. K.; Collins, G. S.; Kiefer, W. S.; McGovern, P. J.; Kring, D. A. (2012). Constraining the size of the South Pole-Aitken basin impact (PDF). Icarus. 220 (2): 730—743. Bibcode:2012Icar..220..730P. doi:10.1016/j.icarus.2012.05.032. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  7. ↑ а б в Hiesinger, H.; van der Bogert, C. H.; Pasckert, J. H.; Schmedemann, N.; Robinson, M. S.; Jolliff, B.; Petro, N. (2012). South Pole-Aitken Basin: Crater Size-Frequency Distribution Measurements (PDF). European Planetary Science Congress 2012, held 23-28 September, 2012 in Madrid, Spain. id. EPSC2012-832. Bibcode:2012espc.conf..832H. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  8. ↑ Колосальний удар астероїда назавжди змінив баланс Місяця. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  9. ↑ Sasaki, S.; Goossens, S.; Ishihara, Y.; Araki, H.; Hanada, H.; Matsumoto, K.; Noda, H.; Kikuchi, F.; Iwata, T. (2012). Kaguya Selenodesy and the South Pole Aitken Basin (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1838. Bibcode:2012LPI....43.1838S. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  10. ↑ Potter R., Hargitai H., Öhman T. Impact Basin // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–11. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_15-2.
  11. ↑ Wagner R. Impact Basin // Encyclopedia of Astrobiology / M. Gargaud, R. Amils, J. C. Quintanilla et al. — Springer Berlin Heidelberg, 2011. — P. 807. — ISBN 978-3-642-11274-4. — DOI:10.1007/978-3-642-11274-4_778.
  12. ↑ Шкуратов Ю. Г. Луна далёкая и близкая. — Харьков : ХНУ, 2006. — С. 22–23. Архівовано з джерела 23 грудня 2014
  13. ↑ а б в За альтиметричними даними зонда Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б в г Shevchenko, V. V.; Chikmachev, V. I.; Pugacheva, S. G. (2007). Structure of the South Pole-Aitken lunar basin (PDF). Solar System Research. 41 (6): 447—462. Bibcode:2007SoSyR..41..447S. doi:10.1134/S0038094607060019. Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  15. ↑ а б в г Hiesinger, H.; Head, J. W., III (2004). Lunar South Pole-Aitken Impact Basin: Topography and Mineralogy (PDF). 35th Lunar and Planetary Science Conference, March 15-19, 2004, League City, Texas, abstract no.1164. Bibcode:2004LPI....35.1164H. Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2017. Процитовано 1 січня 2015.
  16. ↑ а б Wieczorek M. A., Jolliff B. L., Khan A. та ін. (2006). The constitution and structure of the lunar interior (PDF). Reviews in Mineralogy and Geochemistry. 60: 275, 284, 333, 338. doi:10.2138/rmg.2006.60.3. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка) [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  17. ↑ а б в Yingst, R. A.; Head, J. W. (1997). Volumes of lunar lava ponds in South Pole-Aitken and Orientale Basins: Implications for eruption conditions, transport mechanisms, and magma source regions. Journal of Geophysical Research. 102 (E5): 10909—10932. Bibcode:1997JGR...10210909Y. doi:10.1029/97JE00717. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2015.
  18. ↑ Antonenko, I.; Osinski, G. R. (2011). Unravelling the Volcanic History of South Pole-Aitken Basin (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.2649. Bibcode:2011LPI....42.2649A. Архів оригіналу (PDF) за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  19. ↑ а б Pasckert, J. H.; Hiesinger, H.; van der Bogert, C. H. (2018). Lunar farside volcanism in and around the South Pole-Aitken basin. Icarus. 299: 538—562. Bibcode:2018Icar..299..538P. doi:10.1016/j.icarus.2017.07.023.
  20. ↑ а б в г д е Sruthi, U.; Senthil Kumar, P. (2014). Volcanism on farside of the Moon: New evidence from Antoniadi in South Pole Aitken basin. Icarus. 242: 249—268. Bibcode:2014Icar..242..249S. doi:10.1016/j.icarus.2014.07.030. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  21. ↑ Kramer, G. Y.; Kring, D. A.; Nahm, A. L.; Pieters, C. M. (March 2013). Spectral and photogeologic mapping of Schrödinger Basin and implications for post-South Pole-Aitken impact deep subsurface stratigraphy (PDF). Icarus. 233 (1): 131—148. Bibcode:2013Icar..223..131K. doi:10.1016/j.icarus.2012.11.008. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015. [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  22. ↑ а б Ohtake, M.; Uemoto, K.; Yokota, Y.; Morota, T.; Yamamoto, S.; Nakamura, R.; Haruyama, J.; Iwata, T.; Matsunaga, T.; Ishihara, Y. (2014). Geologic structure generated by large-impact basin formation observed at the South Pole-Aitken basin on the Moon. Geophysical Research Letters. 41 (8): 2738—2745. Bibcode:2014GeoRL..41.2738O. doi:10.1002/2014GL059478.
  23. ↑ а б в Matsumoto, K.; Goossens, S.; Ishihara, Y.; Liu, Q.; Kikuchi, F.; Iwata, T.; Namiki, N.; Noda, H.; Hanada, H.; Kawano, N.; Lemoine, F. G.; Rowlands, D. D. (2010). An improved lunar gravity field model from SELENE and historical tracking data: Revealing the farside gravity features. Journal of Geophysical Research. 115 (E6). Bibcode:2010JGRE..115.6007M. doi:10.1029/2009JE003499. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  24. ↑ а б Wieczorek, M. A.; Weiss, B. P.; Stewart, S. T. (2012). An Impactor Origin for Lunar Magnetic Anomalies (PDF). Science. 335 (6073): 1212—1215. Bibcode:2012Sci...335.1212W. doi:10.1126/science.1214773. Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2013. Процитовано 1 січня 2015. [Архівовано 19 липня 2013 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Wieczorek, M. A.; Weiss, B. P.; Stewart, S. T. (2011). The Fate of the South Pole-Aitken Impactor and the Origin of Lunar Magnetic Anomalies (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1696. Bibcode:2011LPI....42.1696W. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  26. ↑ Purucker, Michael E.; Head, James W., III; Wilson, Lionel (2012). Magnetic signature of the lunar South Pole-Aitken basin: Character, origin, and age. Journal of Geophysical Research. 117 (E5). Bibcode:2012JGRE..117.5001P. doi:10.1029/2011JE003922. Архів оригіналу за 2 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  27. ↑ Moriarty, Daniel P.; Pieters, Carle M. (2015). The nature and origin of Mafic Mound in the South Pole-Aitken Basin. Geophysical Research Letters. 42 (19): 7907—7915. Bibcode:2015GeoRL..42.7907M. doi:10.1002/2015GL065718. (Доповідь на LPSC [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], Bibcode: 2015LPI....46.2105M)
  28. ↑ а б в Mound near lunar south pole formed by unique volcanic process. American Geophysical Union. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
  29. ↑ Pieters, C. M.; Ohtake, M.; Haruyama, J.; Jolliff, B. L.; Gaddis, L. R.; Petro, N. E.; Klima, R. L.; Head, J. W. (December 2010). Implications of the Distinctive Mafic Mound in Central SPA (Invited). American Geophysical Union, Fall Meeting 2010, abstract #P43A-04. Bibcode:2010AGUFM.P43A..04P.
  30. ↑ а б в Schultz, P. H.; Crawford, D. A. (2008). Consequences of Forming the South-Pole-Aitken Basin (PDF). 39th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XXXIX), held March 10-14, 2008 in League City, Texas. LPI Contribution No. 1391., p.2451. Bibcode:2008LPI....39.2451S. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  31. ↑ а б Schultz, P. H. (1997). Forming the South-Pole Aitken basin: The extreme games (PDF). Conference Paper, 28th Annual Lunar and Planetary Science Conference, p. 259. Bibcode:1997LPI....28.1259S. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 1 січня 2015.
  32. ↑ Fassett C. I., Head J. W., Blewett D. T., Chapman C. R., Dickson J. L., Murchie S. L., Solomon S. C., Watters T. R. (August 2009). Caloris impact basin: Exterior geomorphology, stratigraphy, morphometry, radial sculpture, and smooth plains deposits (PDF). Earth and Planetary Science Letters. 285 (3–4): 297—308. Bibcode:2009E&PSL.285..297F. doi:10.1016/j.epsl.2009.05.022. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013. Процитовано 1 січня 2015. [Архівовано 2013-12-18 у Wayback Machine.] (міні-версія [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.], Bibcode: 2009LPI....40.1899F)
  33. ↑ а б в Чикмачев В. И., Шевченко В. В. (1999). Бассейн "Южный полюс - Эйткен" на первых снимках обратной стороны Луны (PDF). Материалы Международного юбилейного симпозиума "Научные результаты космических исследований Луны". Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2009. Процитовано 1 січня 2015.
  34. ↑ Luna 3: NSSDC Image Catalog. NASA. 29 квітня 2003. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
  35. ↑ Whitaker E. A. (1962). Evaluation Of the Russian Photographs of the Moon's Far Side (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 67—71. Bibcode:1962CoLPL...1...67W. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  36. ↑ Карта обратной стороны Луны (составлена по снимкам аппарата «Луна-3»). ЦНИИГАиК и ГАИШ. 1960. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  37. ↑ Shingareva K., Burba G. The lunar nomenclature: The reverse side of the moon (1961-1973). Transl. of "Lunnaya Nomenklatura: Obratnaya Storona Luny 1961-1973", Acad. of Sci. of the USSR, Moscow, "Nauka" press, 1977, pp. 1-56. — NASA (technical memorandum TM-75035), 1977. — P. 18. — Bibcode:1977STIN...7811960S. Архівовано з джерела 17 лютого 2015
  38. ↑ Карта Луны / И. И. Катяев, В. А. Шишаков, В. А. Бронштэн (Всесоюзное астрономо-геодезическое общество). — М. : Наука, 1967. — С. 55, 59.
  39. ↑ а б Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D.H. Sadler. — Berkeley, USA, 1961. — P. 234. (резолюції [Архівовано 16 лютого 2021 у Wayback Machine.], виписки).
  40. ↑ а б Hartmann W. K., Kuiper G. P. (1962). Concentric Structures Surrounding Lunar Basins (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 51—66. Bibcode:1962CoLPL...1...51H. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  41. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 232, 233. — ISBN 9780521544146.
  42. ↑ а б Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 137, 179. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 1 січня 2015.
  43. ↑ а б Wilhelms D. E. Chapter 13: The Best-Laid Plans 1970 // To a Rocky Moon. — The University of Arizona Press, 1993. — P. 244. — ISBN 0-8165-1065-2.
  44. ↑ Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 145. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архівовано з джерела 14 травня 2013
  45. ↑ Родионов Б. Н., Исавнина И. В., Авдеев Ю. Ф. и др. (1971). Новые данные о фигуре и рельефе Луны по результатам обработки фотографий, доставленных «Зондом-6» (PDF). Космические исследования. IX (3): 450—458. Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019.
  46. ↑ Чикмачев В. И. 3.10. Гигантский кратер на обратной стороне Луны // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 150–154. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  47. ↑ Бережной А. А., Сурдин В. Г. 3.5.2. "Клементина" и "Лунар Проспектор" исследуют Луну // Солнечная система / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : ФИЗМАТЛИТ, 2008. — С. 88–93. — ISBN 978-5-9221-0989-5. Архівовано з джерела 4 січня 2019
  48. ↑ Belton, M. J. S.; Head, J. W., III; Pieters, C. M.; Greeley, R.; McEwen, A. S.; Neukum, G.; Klaasen, K. P.; Anger, C. D.; Carr, M. H.; Chapman, C. R. (1992). Lunar impact basins and crustal heterogeneity: New western limb and far side data from Galileo (PDF). Science. 255 (5044): 570—576. Bibcode:1992Sci...255..570B. doi:10.1126/science.255.5044.570. PMID 17792379. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2010. Процитовано 1 січня 2015. [Архівовано 24 червня 2010 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Spudis, P. D.; Reisse, R. A.; Gillis, J. J. (1994). Ancient Multiring Basins on the Moon Revealed by Clementine Laser Altimetry (PDF). Science. 266 (5192): 1848—1851. Bibcode:1994Sci...266.1848S. doi:10.1126/science.266.5192.1848. PMID 17737079. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2010. Процитовано 1 січня 2015. [Архівовано 29 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Stuart-Alexander D. E. Geologic map of the central far side of the Moon (I-1047). — U.S. Geological Survey, 1978.
  51. ↑ Far side of the moon: China's Chang'e 4 probe makes historic touchdown. The Guardian. 3 січня 2019. Архів оригіналу за 3 січня 2019.

Посилання

Read other articles:

Bhool Bhulaiyaa

Bhool BhulaiyaTheatrical release posterSutradaraPriyadarshanProduserBhushan Kumar Krishan KumarSkenarioNeeraj VoraCeritaMadhu MuttamBerdasarkanManichitrathazhu oleh Madhu MuttamPemeranAkshay KumarAmeesha PatelVidya BalanShiney AhujaParesh RawalManoj JoshiAsraniRajpal YadavVikram GokhaleVineethPenata musikSongs:PritamBackground Score:Ranjit BarotSinematograferTirruPenyuntingN. GopalakrishnanArun Kumar AravindDistributorT-SeriesEros InternationalTanggal rilis 12 Oktober 2007 (2007-10...

 

Ny Carlsberg Glyptotek

Ny Carlsberg GlyptotekDidirikan1882LokasiKopenhagen, DenmarkJenisMuseum seni rupaKoleksi pentingRodin, Little Dancer of Fourteen Years, Woman with a FlowerKoleksiPahatan Yunani Kuno, Pahatan Romawi, Pasca-impresionis, Zaman Keemasan DenmarkUkuran koleksi>10.000Wisatawan311.156 (2007)[1]DirekturChristine Buhl AndersenPresidenKarsten OhrtArsitekVilhelm Dahlerup (1897), Hack Kampmann (1906), Henning Larsen (1996)PemilikNy CarlsbergfondetSitus webOfficial Website Ny Carlsberg Glyptotek...

 

List of extreme points of the United States

There are a number of different interpretations for easternmost and westernmost; see below for full treatment. This is a list of points in the United States that are farther north, south, east or west than any other location in the country. Also included are extreme points in elevation, extreme distances and other points of peculiar geographic interest. Extreme points in the 50 states: Point Barrow, Ka Lae, Sail Rock, Peaked Island Extreme points in the contiguous 48 states: Northwest Angle,...

Doug Aldrich

Doug AldrichDoug Aldrich tampil pada tahun 2015Informasi latar belakangLahir19 Februari 1964 (umur 60) Raleigh, Carolina UtaraGenreHard rockheavy metalPekerjaanGitarispenulis laguInstrumenVokalgitarTahun aktif1982–sekarangLabelGeffenSPVFrontiersSpitfireEagleEnigmaArtis terkaitWhitesnakeDioHurricaneBurning RainLionBrunetteHouse of LordsBad Moon RisingRevolution SaintsGlenn HughesThe Dead DaisiesSitus webwww.burningrain.net Doug Aldrich Doug Aldrich (lahir 19 Februari 1964) merupakan seo...

 

Stadio Claudio Tomei

Questa voce o sezione sull'argomento stadi di calcio d'Italia non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Commento: mancano le fonti per l'anno di costruzione dell'impianto e sul proprietario Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Questa voce sull'argomento stadi di calcio d'Italia è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Stadio Claudio Tome...

 

Harry Strauss

American contract killer (1909–1941) Harry StraussBorn(1909-07-28)July 28, 1909Brooklyn, New York, U.S.DiedJune 12, 1941(1941-06-12) (aged 31)Sing Sing Prison, Ossining, New York, U.S.Cause of deathExecution by electrocutionOther namesPittsburgh PhilOccupationHitmanCriminal statusExecutedAllegianceMurder, Inc.Conviction(s)First degree murderCriminal penaltyDeath Harry Pittsburgh Phil Strauss (July 28, 1909 – June 12, 1941) was an American contract killer for Murder, In...

2002 Masters of Formula 3

Race details Date 11 August 2002 Official name Marlboro Masters of Formula 3 Location Circuit Park Zandvoort, Netherlands Course 4.307 km (2.676 mi) Distance 25 laps, 107.675 km (66.906 mi) Pole Driver Fabio Carbone Fortec Motorsport Time 1:33.639 Fastest Lap Driver Bruce Jouanny Promatecme F3 Time 1:34.533 (on lap 6 of 25) Podium First Fabio Carbone Fortec Motorsport Second Olivier Pla ASM Third Tristan Gommendy ASM The 2002 Marlboro Masters of Formula 3 was the twelfth ...

 

South Lakeland Airport

Airport in Lakeland, FloridaSouth Lakeland AirportSouth Lakeland Airport in 2012IATA: noneICAO: noneFAA LID: X49SummaryAirport typePublicOwnerSouth Lakeland Airport, Inc.LocationLakeland, FloridaElevation AMSL110 ft / 34 mCoordinates27°56′00″N 82°02′38″W / 27.93333°N 82.04389°W / 27.93333; -82.04389Runways Direction Length Surface ft m 14/32 3,115 949 Turf South Lakeland Airport (FAA LID: X49) is a public airport located 13.5 miles south of t...

 

Time Inc.

Time Inc.JenisPublikKode emitenNYSE: TIMENasib Bergabung dengan Warner Communications(asli) Akuisisi oleh Meredith Corporation(spin off) Didirikan 28 November 1922; 101 tahun lalu (1922-11-28)(asli) 9 Juni 2014; 9 tahun lalu (2014-06-09)(spin off) PendiriHenry LuceBriton HaddenDitutup 10 Januari 1990; 34 tahun lalu (1990-01-10)(asli) 31 Januari 2018; 6 tahun lalu (2018-01-31)(spin off) Time Inc. adalah anak perusahaan dari raksasa media Time Warner, perusahaan yang di...

Повітряні сили Збройних сил України

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Мат...

 

تفجيرات بالي عام 2002

تفجيرات بالي عام 2002 نصب تذكاري للانفجار المعلومات البلد إندونيسيا  الموقع بالي الإحداثيات 8°43′02″S 115°10′27″E / 8.71722°S 115.17417°E / -8.71722; 115.17417 التاريخ 12 أكتوبر 2002 نوع الهجوم هجوم انتحاري، سيارة مفخخة الأسلحة كلورات البوتاسيوم الخسائر الوفيات 202 الإصابات 209 المنفذ�...

 

حارة الشعلة (الشيخ عثمان)

يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (ديسمبر 2018) حارة الشعلة  - حارة -  تقسيم إداري البلد  اليمن المحافظة محافظة عدن المديرية مديرية الشيخ عثم...

Goce Sedloski

Goce Sedloski Informasi pribadiNama lengkap Goce SedloskiTanggal lahir 10 April 1974 (umur 50)Tempat lahir Golemo Konjari, Republik MakedoniaPosisi bermain BekKarier senior*Tahun Tim Tampil (Gol)1994-1995 Pobeda Prilep 1996-1997 Hajduk Split 1997-1998 Sheffield Wednesday 1999-2004 Dinamo Zagreb 2004 Vegalta Sendai 2005 Dinamo Zagreb 2005 Diyarbakırspor 2006-2011 Mattersburg Tim nasional1996-2010 Republik Makedonia 100 (8) * Penampilan dan gol di klub senior hanya dihitung dari liga dom...

 

Dundy County, Nebraska

County in Nebraska, United States County in NebraskaDundy CountyCountyDundy County Courthouse in BenkelmanLocation within the U.S. state of NebraskaNebraska's location within the U.S.Coordinates: 40°11′N 101°41′W / 40.18°N 101.69°W / 40.18; -101.69Country United StatesState NebraskaFounded1873 (authorized)1884 (organized)Named forElmer Scipio DundySeatBenkelmanLargest cityBenkelmanArea • Total921 sq mi (2,390 km2) •&#...

 

California sound

Popular music aesthetic originating in the early 1960s Not to be confused with West Coast sound. A young couple watching the sunset on a Los Angeles beach with surfboard in hand The California sound is a popular music aesthetic[nb 1] that originates with American pop and rock recording artists from Southern California in the early 1960s. At first, it was conflated with the California myth, an idyllic setting inspired by the state's beach culture that commonly appeared in the lyrics of...

Isekai One Turn Kill Nee-san

Isekai One Turn Kill Nee-san: Ane Dōhan no Isekai Seikatsu Hajimemashita異世界ワンターンキル姉さん〜姉同伴の異世界生活はじめました〜(Isekai One Turn Kill Nee-san: Ane Dōhan no Isekai Seikatsu Hajimemashita)CreadorKonoeGéneroIsekai, fantasía, aventura, harem NovelaCreado porKonoeEditorialShōsetsuka ni NarōPrimera publicación28 de diciembre de 2019Última publicaciónEn publicación Ficha en Anime News Network MangaCreado porKonoeIlustrado porKenji TaguchiEd...

 

Daftar pembawa bendera Timor Leste pada Olimpiade

Timor Leste padaOlimpiadeBendera Timor LesteKode IOCTLSKONKomite Olimpiade Nasional Timor LesteMedali 0 0 0 Total 0 Penampilan Musim Panas20042008201220162020Penampilan Musim Dingin201420182022 Berikut ini adalah daftar pembawa bendera yang mewakili Timor Leste pada Olimpiade.[1] Para pembawa bendera tersebut membawa bendera nasional negara mereka pada upacara pembukaan Permainan Olimpiade. # Tahun lomba Musim Pembawa bendera Olahraga 6 2018 Musim dingin Goncalves, Yohan GouttYohan Go...

 

2 Peter 3

Chapter of the New Testament 2 Peter 3← chapter 21 John 1 →The end part of the Second Epistle of Peter (3:16-18) and the beginning of the First Epistle of John (1:1-2:9) on the same page of Codex Alexandrinus (AD 400–440).BookSecond Epistle of PeterCategoryGeneral epistlesChristian Bible partNew TestamentOrder in the Christian part22 2 Peter 3 is the third (and final) chapter of the Second Epistle of Peter in the New Testament of the Christian Bible. The author identifies hims...

Elections in Portugal

Politics of Portugal Constitution Executive President (list) Marcelo Rebelo de Sousa Prime Minister (list) Luís Montenegro Cabinet Legislature Assembly of the Republic President: José Pedro Aguiar-Branco Judiciary Constitutional Court Supreme Court of Justice Court of Auditors Supreme Administrative Court Elections Recent elections Presidential: 201620212026 Legislative:201920222024 Local: 201720212025 European: 201420192024 Political parties Politicians Administrative divisions Districts ...

 

1868 en musique classique

Chronologies Données clés 1865 1866 1867  1868  1869 1870 1871Décennies :1830 1840 1850  1860  1870 1880 1890Siècles :XVIIe XVIIIe  XIXe  XXe XXIeMillénaires :-Ier Ier  IIe  IIIe Chronologies géographiques Afrique Afrique du Sud, Algérie, Angola, Bénin, Botswana, Burkina Faso, Burundi, Cameroun, Cap-Vert, République centrafricaine, Comores, République du Congo, République démocratique du Congo, Côte d'Ivoire, Djibouti, Égyp...