Атмосфера Місяця — надзвичайно розріджена газова оболонка Місяця, в десять трильйонів разів менш щільна (тиск на поверхні приблизно 10 нПа) у порівнянні з земною атмосферою, яка складається в основному з водню, гелію, неону та аргону[1]. Практично не впливає на Місяць і не сприяє життю людей на супутнику.
Джерелами атмосфери є як внутрішні процеси (виділення газів з кори Місяця та вулканізм), так і зовнішні — падіння мікрометеоритів, сонячний вітер. Місяць не утримує навколо себе всі гази, які виділяються, оскільки має слабку гравітацію; більша частина газів, які піднімаються з її поверхні, розсіюється в космосі[1].
Концентрація частинок біля поверхні Місяця значно змінюється в залежності від часу місячної доби: вночі на 1 см³ припадає 105 частинок, а вдень — 104. Для Землі цей показник складає 2,7× 1019[2].
В рамках проекту Аполлон були проведені дослідження атмосфери Місяця, в результаті яких було виявлено присутність в ній атоміваргону та гелію[3]; наступні спостереження з Землі показали[4] наявність іонівнатрію та калію.
В 1991 році дослідниками з Бостонського університету був виявлений натрієвий «хвіст», який простягався до 15—20 радіусів Місяця в бік, протилежний до Сонця[5].
Для безпосереднього вивчення місячної атмосфери у вересні 2013 року був запущений зонд LADEE[6].
Примітки
↑ абЖ. Ф. Родионова. Луна(рос.). Отдел исследований Луны и планет ГАИШ. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 2009-9-8.(рос.)
↑Солнечная система / Ред.-сост. В.Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2008. — С. 95. — ISBN 978-5-9221-0989-5.(рос.)