Балановський Юрій Васильович
Народження	26 травня (8 червня) 1914  Цареводарівка, Мелітопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть	16 серпня 1984(1984-08-16) (70 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Лісове кладовище
Країна	СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Харківське державне художнє училище (1938) і Харківський художній інститут (1942)
Діяльність	художник
Вчитель	Шаронов Михайло Андрійович, Дерегус Михайло Гордійович, Щеглов Михайло Михайлович, Самокиш Микола Семенович, Бесєдін Сергій Фотійович і Прохоров Семен Маркович
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди

Юрій Васильович Балано́вський (нар. 8 червня 1914, Цареводарівка — пом. 16 серпня 1984, Київ) — український радянський живописець і графік; член Спілки радянських художників України з 1943 року.

Народився 26 травня [8 червня] 1914(19140608) року в селі Цареводарівці Мелітопольського повіту Таврійської губернії Російської імперії (нині село Ботієве у Мелітопольському районі Запорізької області України). 10 травня 1930 року закінчив семирічну школу в рідному селі^[1] і упродовж 1930—1938 років навчався у Харкіському художньому училищі, де його викладачами були Михайло Шаронов, Михайло Дерегус і Михайло Щеглов. Був членом ВЛКСМ з 1932 року (квиток № 3 037 755)^[1]. Після закінчення з відзнакою навчання в училищі, у 1938 році поступив на 2-й курс^[1] Харківського художнього інституту, де навчався у Миколи Самокиша, Сергія Бесєдіна і Семена Прохорова. Одночасно протягом 1938—1941 років очолював студію образотворчого мистецтва Палацу піонерів у Харкові. З початком німецько-радянської війни навчальний заклад був евакуйовний до Самарканда. У 1942 році закінчив навчання. У 1943 році на «відмінно» захистив дипломну роботу — картину «Проводи дивізії на фронт»^[1].

Після здобуття оосвіти був направлений до вже відвойованого Харкова для роботи у видавництвах з оформлення агітаційних плакатів про німецько-радянськ війну. У 1943 році працював художником у редакції фронтової газети «За честь Родины» при Першому Українському фронті у ставці Микити Хрущова. У 1950 році закінчив дворічні курси Вечірнього університету марксизму-ленінізму при Київській міській організації КП(б)У (залікова книжка № 67-р). У 1951—1956 роках був депутатом Ленінського району Києва^[1].

Протягом 1960–1984 років очолював живописну секцію художнього комбінату в Києві. Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатику, № 15, квартира 21. 1973 року захворів на важку форму стенокардії. У 1980 році внаслідок важких нападів стенокардії переніс інсульт із поразкою зорових нервів і майже втратив зір. Помер 16 серпня 1984 року від відриву тромбу. Похований у Києві на Лісовому цвинтарі^[1].

Працював в галузі станкового живопису, книжкової графіки та офорту. Писав жанрові картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Твори виконані в реалістичній манері. Історичні полотна позначені рисами соціалістичного реалізму. Серед робіт:

живопис

• «У хворого комісара» (1938);
• «Переправа через Дніпро» (1946, Національний музей історії України);
• «З Великої землі. Засідання підпільного ЦК КП(б)У в тилу ворога» (1946—1947);
• «Клятва партизанів» (1947);
• «Сутінки в горах» (1955);
• «Панас Мирний у колі друзів» (1955, Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного);
• «Берег моря» (1957);
• «Осінь в горах» (1957);
• «Літературна субота у Михайла Коцюбинського» (1958—1959, Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського);
• «У селі Вихвостове» (1958—1959);
• «Іллічу…» (1963, Український дім);
• «Пережите» (1965);
• «Нові господарі Зимового» (1967, Донецький обласний художній музей);
• «Володимир Ленін і Григорій Петровський у Горках» (1971);

графіка

• офорт «Портрет художника Миколи Самокиша» (1939);
• серія малюнків «З історії села Барановки» (1943, Національний музей історії України);
• акварель «Харків» (1943, Харківський художній музей);
• «Портрет Н. Кузьменко» (1944, туш; Луганський художній музей).

На шевченківську тему створив:

• офорт «Катерина» (1940);
• «Портрет Тараса Шевченка» (1943);
• «Тарас Шевченко на вечорі у Олександра Струговщикова» (1949, Шевченківський національний заповідник, варіант — в музеї Тараса Григоровича Шевченка в Канаді);
• «Зустріч Тараса Шевченка з Віссаріоном Бєлінським на вечорі у Олександра Струговщикова» (1952, Національний музей Тараса Шевченка);
• «Тарас Шевченко, Карл Брюллов та Віссаріон Бєлінський на вечорі у Олександра Струговщикова» (1964, Національний музей історії України).

У 1952–1954 роках брав участь у розписі павільйону УРСР на ВДНГ СРСР у Москві.

Автор ілюстрації до оповідань Івана Франка «До сонця» (1956—1958).

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних з 1938 року, зокрема у:

• всесоюзній виставці молодих художників, присвяченій 20-річчю ВЛКСМ (Москва, 1939);
• «Тарас Григорович Шевченко в образотворчому мистецтві» (Харків, 1940);
• виставці дипломних робіт Московського державного художнього інституту і Українського відділення [Київський і Харківський художні інститути] (Москва, 1943);.
• «Художники України — рідному Харкову» (Харків, 1944);
• 8-й Українській художній виставці (Київ, 1946);
• 9-й Українській художній виставці [1917—1947] (Київ, 1948);
• Українській художній виставці присвяченій Радянській армії (Київ, 1948);
• виставці образотворчого мистецтва УРСР (Київ, 1951);
• виставці творів українських радянських художників (Львів, 1952);
• виставці книги, книжкової графіки і наочних посібників (Київ, 1955);
• 3-й обласній художній виставці присвяченій 300-річчю воз'єднання України з Росією (Київ, 1955);
• ювілейній художній виставці УРСР (Київ, 1957);
• художній виставці присвяченій 100-річчю з дня смерті Тараса Шевченка (Київ, 1961);
• Республіканській художній виставці. 1963 (Київ, 1964).

Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї історії України у Другій світовій війні, Національному музеї історії України (усі — в Києві), музеях Тараса Шевченка в Каневі та Торонто, Дніпровському художньому музеї, Донецькому обласному художньому музеї, галереї «ГЕККОСО» у Японії, меморіальних музеях Михайла Коцюбинського в Чернігові та Панаса Мирного в Полтаві.

Нагороджений

• медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «У пам'ять 1500-річчя Києва»;
• знаками «Учасник трудового фронту» (до 30-річчя перемоги у німецько-радянській війні), «За нашу Радянську Батьківщину», «Учаснику Всесоюзної сільськогосподарської виставки», «Учаснику декади Українського мистецтва та літератури у Москві», «Переможець соціалістичного змагання 1973 р.»^[1].

• Балановский, Юрий Васильевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик-Бойко), сторінка 271 (рос.);
• Балановський Юрій Васильович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 23.;
• Балановський Юрій Васильович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Балановський Юрій Васильович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., сторінка 55;
• Н. О. Саєнко. Баланівський Юрій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.;
• О. Ламонова. Балановський Юрій Васильович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 83.[Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-02-8960-4.