PROFILPELAJAR.COM

Angina pectoris
Angina pectoris
Інші назви	Стенокардія
Спеціальність	кардіологія
Препарати	дилтіазем, penbutolold, ніфедипін, нітрогліцерин (лікарський засіб), карведилол, есмолол, атенолол, (RS)-nisoldipined, Амілнітрит[d], mibefradild, бісопролол, папаверин, Ісрадипін, метопролол, верапаміл, піндолол, бепридил, амлодипін, надолол, sulfinpyrazoned, тимолол, ацебутолол, Нікардипін, Фелодипін, лабеталол, пропранолол, erythrityl tetranitrated, убіхінон, Тетранітропентаеритрит і isosorbided
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	BA40
МКХ-10	I20
DiseasesDB	8695
MedlinePlus	000198
eMedicine	med/133
MeSH	D000787
	Angina pectoris у Вікісховищі

Стенокарді́я (застаріле грудна жаба^[2], лат. angina pectoris) — захворювання, симптомами якого є напади раптового болю (ангінозний біль) у грудях внаслідок гострої недостатності кровопостачання міокарда — клінічна форма ішемічної хвороби серця. Стенокардія — напади болю стискаючого характеру, в ділянці серця і за грудиною, які можуть передаватися в ліву руку, лопатку, шию. В основі стенокардії також лежить гостре порушення живлення серцевого м'яза внаслідок спазму і склерозу його артерій.

Головною відмінною ознакою стабільної стенокардії є стереотипний характер больових нападів. Біль при стабільній класичній формі стенокардії з'являється у зв'язку з фізичними зусиллями, емоційною напругою, чинниками довкілля, хоча іноді й може виникати без якої-небудь очевидної причини (стенокардія спокою). При діагнозуванні стенокардію слід відрізняти від кардіоневрозу.

Класифікація

Стенокардія стабільна
- Напруження
- Спокою
Стенокардія нестабільна
- Така, яка виникла вперше
- Прогресуюча
- Рання постінфарктна

Етіологія і патогенез

Чинники, які сприяють виникненню стенокардії, ті ж, що і для інших форм ішемічної хвороби серця.

Найчастіша причина розвитку стенокардії — атеросклероз коронарних артерій. Значно рідше стенокардія виникає при інфекційних та інфекційно-алергічних ураженнях.

Провокують напади стенокардії емоційна і фізична напруга.

Патологічна анатомія

Інколи в людей, які померли від нападу стенокардії, не знаходять ніяких органічних змін, але частіше, у 85-90 % випадків, виявляють ознаки атеросклерозу коронарних артерій різної виражености.

Перебіг і результат

Хвороба перебігає хронічно. Напад болю продовжується 15-20 хвилин. Іноді може тривати довше. Якщо біль не зникає протягом 20 хвилин, то вже можна підозрювати розвиток гострого інфаркту міокарду. У хворих, які тривалий час страждають стенокардією, розвивається кардіосклероз, порушується серцевий ритм, з'являються симптоми недостатності серця.

Діагностика

Серед різних методів дослідження стенокардії (показники ліпідного обміну, активність АсАТ і АлАТ, креатинкінази, лактатдегідрогенази і їх ізоферментів, коагулограми, глюкози і електролітів крові) варто особливо відзначити діагностичне значення нових маркерів пошкодження міокарду — тропоніна І і тропоніна Т. Це високоспецифічні міокардіальні білки, визначення яких може бути використане для пізньої діагностики інфаркту міокарда, прогнозу при нестабільній стенокардії, виявлення мінімальних пошкоджень міокарда (мікроінфаркту) і виявлення серед хворих ІХС групи підвищеного ризику. УЗД серця.

Лікування

Лікування полягає в застосуванні судинорозширювальних засобів під час нападів, а також у запобіганні їм. Застосовується і хірургічний метод — шунтування коронарних артерій.

Профілактика

Запобіганню стенокардії сприяють доцільна організація режиму праці, відпочинку й харчування, систематичні заняття спортом, утримання від постійного вживання алкогольних напоїв та паління. Літнім людям рекомендують обмежувати вживання в їжу продуктів, багатих на жири та холестерин (жовток яєць, вершкове масло, свинина, мозок).

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае NDF-RT
d:Track:Q21008030
↑ Жаба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Література

Стабільна ішемічна хвороба серця ДЕЦ МОЗУ (29.11.2019)
Гасилин В.С., Сидоренко Б.А. Стенокардия. — 2—е, переработанное и дополненное. — Москва : «Медицина», 1987. — 240 с. — (Библиотека практического врача. Сердечно-сосудистые заболевания) — 150 000 прим. (рос.)