До Африканського Союзу входять усі країни континенту. 1984 року Марокко демонстративно вийшла з Організації Африканської Єдності (попередниці Африканського Союзу), протестуючи проти визнання Західної Сахари (під назвою Арабської Демократичної Республіки Сахраві) та надання їй членства в організації. Проте, Марокко зберігала особливий статус у межах АС і користувалася деякими службами Союзу, такими як Африканський Банк Розвитку. Делегати від Марокко також брали участь у важливих функціях АС та продовжували переговори щодо розв'язання конфліктів з Фронтом Полісаріо в Алжирі та Вільною зоною Західної Сахари. 2016 року Марокко заявила про своє бажання знов приєднатися до Африканського Союзу, сподіваючись зсередини впливати на політику АС щодо Західної Сахари[6].31 січня 2017 року, на 28-му саміті Африканського Союзу Марокко було знов прийнято до лав організації[7].
Першою військовою операцією АС на територію країни-члена було розміщення миротворців із ПАР, Ефіопії та Мозамбіку в Бурунді в травні 2003 року з метою забезпечення виконання мирного договору (див. Місія Африканського Союзу в Бурунді). Війська АС також були направлені до Судану із спробою забезпечити перемир'я у Дарфурському конфлікті. Зараз (2008) планується направлення військ до Сомалі, куди вже прибули миротворці з Уганди.
У межах АС були прийняті ряд важливих документів, що встановлюють низку норм та правил в масштабі континенту, були доповнено ряд попередніх. Серед цих документів Африканська конвенція про запобігання корупції та боротьбу з нею (2003) і Африканський статут щодо демократії, виборів та державного управління (2007), також як і Нове партнерство для розвитку Африки та пов'язана з ним Декларація про демократію, політичне, економічне та корпоративне управління[8].
Африканський Союз, африканський еквівалент Європейського Союзу або Організації Американських Держав, має як політичні, так і адміністративні органи управління. Найвищим органом АС є Асамблея глав держав та урядів[10], яка визначає політику організації, встановлює її пріоритети та спостерігає за реалізацією її рішень. Зокрема, вона щорічно обирає Голову та заступника Голови Комісії Африканського союзу, призначає комісарів і визначає їх функції і терміни повноважень, затверджує бюджет АС тощо.
Виконавчий комітет[11] стежить за виконанням рішень Асамблеї. Він складається з міністрів закордонних справ країн-членів та приймає рішення на основі консенсусу або, якщо консенсус не є можливим, більшістю у дві третини голосів держав-членів.
Поточними справами організації керують Комітет постійних представників[12], в якому представлені всі країни-члени АС, та Комісія Африканського союзу[13], що складається з чиновників, обраних на чотирирічний термін з можливістю одноразового переобрання.
Комісії АС:
з миру і безпеки;
з політичних справ;
з інфраструктури та енергетики;
з соціальних питань;
з питань торгівлі та промисловості;
з сільськогосподарських питань;
з питань економіки;
з людських ресурсів, науки та технології;
з питань гендерного розвитку;
з питань громадянського суспільства та діаспори;
з юридичних питань.
Також в рамках Африканськог Союзу діє Панафриканський Парламент та Економічна, соціальна і культурна рада (англ. — ECOSOCC).
Регіональні союзи
Малюнок містить гіперпосилання на відповідні статтіВзаємозв'язки між різними наддержавними африканськими структурами показані колами ЕйлераП • О • Р
Африканський Союз підтримує регіональне співробітництво своїх членів. Станом на 2020 рік було вісім Офіційно визнаних Союзом регіональних організацій, кожна з яких скріплена окремим договором:
створення необхідних умов, завдяки яким континент зможе займати гідне місце в глобальній економіці і в міжнародних переговорах;
сприяння сталому розвитку на економічному, соціальному і культурному рівнях, а також інтеграції африканських економік;
сприяння співробітництву у всіх сферах людської діяльності з метою підвищення рівня життя населення Африки;
координація та гармонізація політики між існуючими і майбутніми регіональними економічними спільнотами з метою поступово досягнення цілей Африканського союзу;
прогрес у розвитку континенту через сприяння у наукових дослідженнях у всіх сферах, насамперед у сфері науки і технологій;
співробітництво з відповідними міжнародними партнерами в діяльності з викорінення хвороб та сприяння здоровому способу життя на континенті.
Згідно з Установчим акту Африканського союзу принципами діяльності організації є:
суверенна рівність і взаємозалежність між державами-членами Африканського союзу;
повага державних кордонів, які існували на момент отримання державами незалежності;
участь африканських народів у діяльності Африканського союзу;
вироблення спільної оборонної політики для африканського континенту;
мирне вирішення конфліктів між державами-членами Союзу допомогою відповідних заходів, схвалених Асамблеєю Африканського Союзу;
заборона на застосування сили і погрози силою між державами-членами Союзу;
невтручання держав-членів у внутрішні справи інших держав;
право Союзу втручання в справи держави-союзу за рішенням Асамблеї організації в разі військових злочинів, геноциду і злочинів проти людяності;
мирне співіснування держав-членів та їх право існувати у світі і безпеки;
право держав-членів звернутися до організації з проханням про її втручання в справи держави з метою відновлення миру та безпеки;
сприяння самодостатності в рамках Союзу;
сприяння рівності статей;
повага демократичних принципів, прав людини, верховенства закону та сумлінного державного управління;
сприяння соціальній справедливості з метою забезпечення збалансованого економічного розвитку;
повага недоторканності людського життя, засудження та відмова від безкарності і політичних вбивств, актів тероризму та підривної діяльності;
«Peace, Development and Prosperity: The African Century»
Китай та Африканський Союз
Китай розглядає Африканський Союз як одного з ключових партнерів на африканському континенті. 1996 року Голова КНРЦзянь Цземінь відвідав штаб-квартиру Організації африканської єдності (попередниці АС), де виголосив промову під назвою «На шляху до нової історичної ери китайсько-африканської дружби». В ній він виклав п'ять принципів співробітництва Китаю з країнами Африки:
прагнення до щирої дружби та надійного партнерства;
рівність у стосунках, взаємоповага до суверенітету та невтручання у внутрішні справи один одного;
прагнення до спільного розвитку на основі взаємної вигоди;
розширення співробітництва у міжнародних справах;
погляд у майбутнє та створення нового блискучого світу[56].
У новому столітті контакти між офіційними особами Китаю та Африканського Союзу відбуваються на регулярній основі[57]. У березні 2015 року КНР відкрила посольство при Африканському Союз[58]і. Першим китайським послом при організації став Кван Вейлін. У вересні 2018 року представництво АС відкрилося у Пекіні[59].
Співробітництво Китаю з Африканським Союзом вийшло на новий рівень, коли 2012 року КНР збудував для організації нову штаб квартиру в Аддис-Абебі, вартістю у $200 млн[60]. 2018 року ця будівля опинилася у центрі скандалу після публікації у французькій газеті Ле Монд, в якій стверджувалося, що Китай оснастив електронні системи штаб-квартири АС шпигунським обладнанням, яке надсилало всю зібрану інформацію на сервери у Шанхаї[61].
Україна та Африканський Союз
У 2016 році Україна отримала статус спостерігача при Африканському Союзі[62]. 22 червня 2016 року тимчасовий повірений у справах України в ЕфіопіїМихайло Кириченко вручив акредитаційного листа голові Африканського Союзу Нкосазані Дламіні-Зумі.[63]
Мови
Конституційний акт Африканського Союзу проголосив робочими арабську, англійську, французьку, португальську та африканські мови «за можливості»[64]. Протокол, що вніс зміни в Конституційний акт, прийнятий у 2003 додав до цього переліку іспанську, суахілі та «будь-яку африканську мову», а також означив шість мов як офіційні, а не робочі[65]. Практично, переклад документів Союзу навіть на чотири робочі мови створює значні затримки й проблеми.
Заснована у 2001 Африканська академія мов пропагує використання й зміцнення африканських мов серед народів Африки.
.svg)
.svg){kind=small}
