Молодша з чотирьох дітей, батьки — вихідці з Іспанії, батько — армійський офіцер, сім'я належала до середнього класу. Почала вчитися балетному мистецтву з 9 років, її викладачем була колишня артистка Великого театру, учасниця трупи Сергія ДягілєваСофія Федорова. Дебютувала дитиною в балеті «Спляча красуня».
У п'ятнадцятирічному віці вийшла заміж за кубинського танцівника і викладача балетного мистецтва Фернандо Алонсо[es]. Навчалася в Нью-Йорку і Лондоні. У дев'ятнадцятирічному віці частково втратила зір, що погіршувався надалі (до цього часу актриса фактично осліпла). В 1939—1940 активно брала участь в створенні Американського балетного театру. З 1943 стала його провідною артисткою.
В 1948 році створює на Кубі власну балетну компанію «Балет Алісії Алонсо» (ісп.Ballet Alicia Alonso), що в подальшому стала основою для створення Національного балету Куби.[9].
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 24 серпня 2010. Процитовано 14 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література
De Gamez T. Alicia Alonso at home and abroad. New York: Citadel Press, 1971
Siegel B. Alicia Alonso: the story of a ballerina. New York: F. Warne, 1979
Arnold S.M. Alicia Alonso: first lady of the ballet. New York: Walker and Co., 1993
Maragoto Suárez J.M. Alicia Alonso: reto del devenir. La Habana: Editora Política, 2009
.svg){kind=small}
