PROFILPELAJAR.COM

Ієронім Януш Санґушко
Ієронім Януш Санґушко
Народився	4 березня 1743; Кольбушова, Ґміна Кольбушова, Кольбушовський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер	18 грудня 1812 (69 років); Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Поховання	Білогородка
Країна	Річ Посполита
Членство	Торговицька конфедерація
Посада	Волинські воєводи, Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, мечник великий литовський і Черкаський староста[d]
Військове звання	Воєвода Волинський
Рід	Санґушки
Батько	Павло Карл Санґушко
Мати	Барбара Санґушкова
Брати, сестри	Юзеф Паулін Санґушко і Януш Модест Санґушко
У шлюбі з	Урсула Сесилія Потоцька; Анна Теофіла Сапега; Анна Прушинська
Діти	Євстахій Еразм
Нагороди
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Санґушко.

Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня (4 березня 1743, Кольбушова — 4 вересня^[3] 18 грудня 1812, Славута) — пан на Славуті, Білогородці, Корниці, Антонінах, Линцях, Шепетівці і Поляховій на Волині, граф Тарнівський в Галичині, староста черкаський і казимирський, мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з 11 грудня 1775 року.

Коротка біографія

Син Павла Карла Санґушка і Барбари Санґушкової.

Генерал військ коронних. Генерал піхоти Російської імператорської армії. Член Постійної Ради, противник Конституції 3 травня. Радний конфедерації Торговицької (1792 р.). Член Галицького станового сейму, належав до грона магнатів. Підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині отримав 9 червня 1785 року. Кавалер орденів: Святого Станіслава (14 травня 1777), Білого Орла (1777), Святого Губерта.

2 лютого 1767 року у Радині пошлюбив Уршулю Цецилію Потоцьку (†1772, донька Евстахія Потоцького^[4] ). Мав з нею сина Євстахія Еразма Санґушка. Вдруге одружився з Анною Теофілою Сапєгою 1774 року. Розлучився з нею 1778 року. У 1779 році одружився втретє з Анною Прушинською, яка пережила чоловіка на 14 років.

З 1790-х років мешкав переважно у славутській резиденції.

15 вересня 1806 року відповідно до своїх зобов'язань від 1785 р., зробив фундуш на костел в Іллінцях.

Помер верхи на коні від апоплексії, перед тим здолавши дорогу від Заслава до Славути^[5]. Похований 1812 року у крипті фундованого ним костелі в містечку Білогородка^[6]. Донька Маріанна фундувала виготовлення та встановлення надгробка з епітафією (дата смерті з нього).

Вшанування пам'яті

9 листопада 2023 року Житомирська міська рада перейменувала вулицю Багратіонівську на вулицю Князів Сангушків.^[7]

У місті Славута також є вулиця Князів Сангушків.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 153–154. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
d:Track:Q122963178 d:Track:Q55392283 d:Track:Q6453758
↑ ^а ^б Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. Gąsiorowski — Курник: 1994. — С. 100. — ISBN 83-85213-17-1
d:Track:Q51408 d:Track:Q11686403 d:Track:Q126118192
↑ Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812)… S. 487
↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Robert Nabielak. Pamiętnik więźnia stanu. Lwów 1875. S. 82. (пол.)
↑ Parafie, filie, kaplice i klasztory w Cesarstwie Rosyjskim w połowie XIX wieku. T. 1. Cz. 1: Diecezja kamieniecka. Diecezja łucko-żytomierska.— Lublin, 2000.— S. 93. (пол.)
↑ Про перейменування топонімічних об'єктів м. Житомира (PDF).

Література

Jerzy Dunin Borkowski. Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich.— Lwów, 1895. (пол.)
Jerzy Dunin Borkowski. Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów — Warszawa, 1908. (пол.)
Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 484—488. (пол.).