PROFILPELAJAR.COM

Інститут астрономії; імені Макса Планка; нім. Max-Planck-Institut für Astronomie
	Основні дані
Засновано	1967
Абревіатура	MPIA
Приналежність	Товариство імені Макса Планка
Сфера	астрономія
Розташування	Гайдельберг, Німеччина
Країна	Німеччина
Штаб-квартира	Гайдельберг
Тип	Інститут Макса Планкаd
Материнська; організація	Товариство імені Макса Планка
Членство	Informationsdienst Wissenschaftd
Вебсторінка	mpia.de/en
	Мапа
	Інститут астрономії імені Макса Планка у Вікісховищі

Інститут астрономії імені Макса Планка (нім. Max-Planck-Institut für Astronomie, MPIA) — науково-дослідний інститут у Німеччині у складі товариства Макса Планка. Розташований у Гайдельберзі на горі Кенігштуль, поруч з Обсерваторія Гайдельберг-Кенігштуль і Будинком Астрономії. Інститут проводить фундаментальні дослідження з астрономії, астрономічні спостереження, а також розробку та виготовлення спостережних приладів у власних майстернях. Теми наукових досліджень охоплюють галактики, екзопланети, зореутворення, космологію, міжзоряне середовище. В інституті працює близько 400 співробітників, з них близько 200 науковців. Близько 50 аспірантів навчаються в спільній з Гайдельберзьким університетом аспірантурі.

Історія

Обсерваторія Гайдельберг-Кенігштуль (ліворуч вгорі), Будинок астрономії (праворуч вгорі, у формі спіральної галактики) та Інститут астрономії імені Макса Планка (багатоповерховий будинок в центрі і будинок з куполами праворуч)

Інститут був заснований 1967 року. Директором-засновником інституту 1968 року став Ганс Ельзессер. У лютому 1969 року перша група з 5 співробітників почала працювати в будівлях сусідньої державної обсерваторії Кенігштуль^[2]. Інститут, завершений у 1975 році, спочатку займався підготовкою та оцінкою астрономічних спостережень і розробкою нових методів вимірювання^[3].

Між 1973 і 1984 роками спільно з іспанською владою інститут керував будівництвом обсерваторії Калар-Альто^[en] в Іспанії. Ця найбільша обсерваторія на європейському континенті рівноправно використовувалася астрономами Німеччини й Іспанії до 2019 року. 23 травня 2019 року регіональний уряд Андалусії та MPG підписали угоду про передачу 50% акцій обсерваторії. Відтоді він перебуває у власності Іспанії^[4].

З 2005 року MPIA експлуатує Великий бінокулярний телескоп разом з партнерами з Німеччини, Італії та США^[3]^[5]. LBT стоїть на горі Грем висотою 3190 м поблизу Тусона, штат Арізона. Він має два основних дзеркала на кріпленні, кожне з діаметром 8,4 метра, що робить його найбільшим єдиним оптичним телескопом у світі, який складається з окремих головних дзеркал.

Директори

Ганс Ельзессер, директор у 1968–1997 роках^[6]
Ґвідо Мюнх, 1978–1989^[6]
Стівен Беквіт, 1991–2001^[6]
Іммо Аппенцеллер, 1998–2000 (тимчасовий директор)^[7]
Ганс-Вальтер Рікс, з 1999^[6]
Томас Геннінґ, 2001–2024^[6]^[8]
Лаура Крейдберг, з 2020^[9]
Міріам Беністі, з 2024^[8]

Дослідження

Основні теми наукових досліджень інституту:

Зореутворення, формування планет, астробіологія, міжзоряна речовина, астрохімія
Будова та історія Чумацького Шляху, квазари та активні ядра галактик, еволюція галактик, скупчення галактик, космологія
Фізика атмосфер екзопланет

Міжнародна дослідницька школа Макса Планка

MPIA бере участь у Міжнародній дослідницькій школі Макса Планка^[de] з астрономії та космічної фізики (International Max Planck Research School for Astronomy and Cosmic Physics, IMPRS), яка працює з 2005 року. Партнерами інституту за IMPRS є Інститут ядерної фізики Макса Планка, Центр астрономії Гайдельберзького університету та Гейдельберзький інститут теоретичних досліджень. З 2007 року IMPRS є частиною Гейдельберзької аспірантури з фундаментальної фізики (Heidelberg Graduate School of Fundamental Physics, HGSFP)^[10].

Галерея

Головний корпус
Будівля Ельзассера
Скульптура перед будівлею Ельзассера
70-сантиметровий телескоп в будівлі Ельзассера
Сатурн на планетній стежці біля Будинку астрономії

Примітки

↑ https://idw-online.de/de/institution1413
↑ Lemke, Dietrich. (2011). Im Himmel über Heidelberg : 40 Jahre Max-Planck-Institut für Astronomie in Heidelberg (1969-2009). Berlin: Archiv der Max-Planck-Gesellschaft. ISBN 9783927579255. OCLC 795320685.
↑ ^а ^б History of the Institute. www.mpia.de (англ.). Процитовано 26 липня 2022.
↑ Junta de Andalucía and the Max-Planck Institute make official the transfer of 50% of the Calar Alto Observatory. www.caha.es. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 8 серпня 2019. [Архівовано 2019-07-17 у Wayback Machine.]
↑ Ligori, Sebastiano; Lenzen, Rainer; Mandel, Holger; Grimm, Bernhard; Mall, Ulrich (29 вересня 2004). Garnett, James D.; Beletic, James W. (ред.). The MPIA detector system for the LBT instruments LUCIFER and LINC-NIRVANA. USA. с. 108. doi:10.1117/12.549571.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Eckart Henning, Marion Kazemi: Handbuch zur Institutsgeschichte der Kaiser-Wilhelm- /Max-Planck-Gesellschaft zur Förderung der Wissenschaften, 1911–2011. Daten und Quellen. In: 100 Jahre Kaiser-Wilhelm-/Max-Planck-Gesellschaft zur Förderung der Wissenschaften. Teil II/1. 1, Duncker & Humblot, Berlin, ISBN 978-3-428-13623-0, S. 109 ff. (Online).
↑ Dietrich Lemke: Im Himmel über Heidelberg. 40 Jahre Max-Planck-Institut für Astronomie in Heidelberg (1969–2009). In: Veröffentlichungen aus dem Archiv der Max-Planck-Gesellschaft. 21, Archiv der Max-Planck-Gesellschaft, Berlin, ISBN 978-3-927579-25-5.
↑ ^а ^б Klaus Jäger (15 травня 2024). Myriam Benisty neue Direktorin am MPIA. Max-Planck-Institut für Astronomie (нім.). Процитовано 15 травня 2024.
↑ Markus Nielbock, Klaus Jäger (5. Mai 2020). Laura Kreidberg neue dritte Direktorin am MPIA. Max-Planck-Institut für Astronomie. Процитовано 8. Mai 2020.
↑ Topcial Graduate Schools. HGSFP – Heidelberg Graduate School for Physics (англ.). Процитовано 16 серпня 2019.

Література

Dietrich Lemke: Im Himmel über Heidelberg. 40 Jahre Max-Planck-Institut für Astronomie in Heidelberg (1969–2009). Archiv der Max-Planck-Gesellschaft, Berlin 2011, ISBN 978-3-927579-25-5.
Max-Planck-Institut für Astronomie. In: Eckart Henning, Marion Kazemi: Handbuch zur Institutsgeschichte der Kaiser-Wilhelm- /Max-Planck-Gesellschaft zur Förderung der Wissenschaften, 1911–2011. Daten und Quellen. Berlin 2016, 2 Teilbände, Teilband 1: Institute und Forschungsstellen A–L. (PDF; 75 MB), Seite 109–126 (Chronologie des Instituts).