PROFILPELAJAR.COM

Томас Геннінґ
Томас Геннінґ
нім. Thomas Henning
Народився	9 квітня 1956 (68 років); Єна, Гере[d], НДР
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, астроном, астрофізик, викладач університету
Alma mater	Грайфсвальдський університет
Заклад	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла; Єнський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Аспіранти, докторанти	Daniel Apaid; Ilaria Pascuccid
Членство	Леопольдина
Нагороди	медаль Карла Шварцшильда (2023)
	Томас Геннінґ у Вікісховищі

Томас К. Геннінґ (9 квітня 1956, Єна) — німецький астрофізик, експерт у галузі формування зір і планет, директор Інституту астрономії Макса Планка (з 2001 року).

Освіта і кар'єра

Геннінґ вивчав фізику та математику в Грайфсвальдському університеті, спеціалізуючись на фізиці плазми. Він продовжив навчання в Єнському університеті, де його спеціалізацією була астрономія й астрофізика та отримав ступінь доктора філософії в 1984 році. В 1984–1985 роках він працював постдоком в Карловому університеті в Празі. Після цього Геннінґ повернувся до Єни, де працював асистентом у Єнській обсерваторії, зробивши габілітацію в 1989 році. Потім він був запрошеним науковцем в Інституті радіоастрономії Макса Планка в Бонні в 1989–1990 роках і запрошеним лектором в Кельнському університеті в 1991 році. Того ж року Геннінґ повернувся до Йенського університету, обійнявши посаду керівника дослідницького підрозділу Макса Планка «Пил в областях зореутворення», і займав цю посаду до 1996 року. У 1992 році Геннінґ став професором Єнського університету^[3].

У 1999 році Геннінґ став завідувачем кафедри астрофізики Єнського університету. У той же час він став директором Астрофізичного інституту та Єнської обсерваторії. Томас Геннінґ був запрошеним професором в Амстердамському університеті, в Європейській південній обсерваторії в Чилі, в Університеті Саппоро та в Копенгагенському університеті. Між 2000 і 2007 роками він був співголовою дослідницької групи DFG «Лабораторія астрофізики» в Хемніці та Єні. З 2001 року Геннінґ є директором і науковим співробітником Інституту астрономії Макса Планка, де він очолює відділ формування планет і зір. Він зберігає свою професорську посаду в Єні, а в 2003 році приєднався до Гайдельберзького університету як почесний професор^[3].

Робота

Геннінґ досліджує питання формування зір і планет. Однією зі сфер його діяльності є спостереження та моделювання протопланетних дисків навколо молодих зір – раннього етапу еволюції планетних систем. З цією метою Геннінґ також проводить дослідження властивостей міжзоряного пилу та, загалом, фізики та хімії міжзоряного середовища – як теоретично, так і з використанням методів лабораторної астрофізики та спостережної астрономії. Його спостережна робота зосереджена на інфрачервоних і субміліметрових довжинах хвиль.

Протягом своєї кар’єри Геннінґ брав участь у ряді великих дослідницьких проєктів, включаючи створення інструментів для космічного телескопа ESA Herschel, космічного телескопа Джеймса Вебба та телескопів Європейської південної обсерваторії, будівництво Великого бінокулярного телескопа в Аризоні, проєкт «Формування планетних систем» за результатами спостережень космічного телескопу Spitzer, кілька проєктів за результатами спостережень космічного телескопу Herschel, огляди неба Pan-STARRS і HAT South Transit Network. Він також є членом Школи Макса Планка «Matter to Life»^[4], співдослідником Гейдельберзького кластеру досконалості «Структури», співдослідником EDEN Transit Survey для пошуку землеподібних планет навколо зір спектрального класу M, співдослідником Heidelberg-Chile TESS Exoplanet Network, керівником лабораторії Інституту астрономії Макса Планка «Походження життя» та членом-засновником Європейського астробіологічного інституту. У 2019 році він отримав грант Європейської дослідницької радиа на свій проект «Від дисків, що утворюють планети, до планет-гігантів»^[5]^[6].

Геннінґ є членом ряду астрономічних керівних і консультативних органів, включаючи Раду ESO, Раду CAHA, Раду директорів LBT і PS1, а також Науково-консультативну раду Обсерваторії Карла Шварцшильда^[7].