PROFILPELAJAR.COM

Інгрід Тулін
Інгрід Тулін
швед. Ingrid Thulin
	Інгрід Тулін у 1950-х роках
	Інгрід Тулін у 1950-х роках
Ім'я при народженні	швед. Ingrid Lilian Thulin
Народилася	27 січня 1926[…]; Соллефтео, Вестерноррланд, Швеція
Померла	7 січня 2004[…] (77 років); Стокгольм, Швеція; злоякісна пухлина;
Громадянство	Швеція
Діяльність	акторка, режисерка
Роки діяльності	1948 — 1988
У шлюбі з	Гаррі Шайн і Claes Sylwanderd
IMDb	nm0862026
	Нагороди та премії
	Приз за найкращу жіночу роль (1958) Guldbagge Award for Best Actress in a Leading Roled (1964)
	ingridthulin.se;
	Інгрід Тулін у Вікісховищі

І́нгрід Ту́лін (швед. Ingrid Thulin; 27 січня 1926, Соллефтео, Швеція — 7 січня 2004, Стокгольм, Швеція) — шведська акторка театру і кіно, режисерка, сценаристка.

Біографія

Інгрід Тулін народилася 27 січня 1926 в сім'ї рибалки (батько — Адам Тулін, мати — Нанна Ларссон) в місті Соллефтео (лен Вестерноррланд, провінція Онгерманланд, Північна Швеція). У юнацькі роки займалася балетом, а в 1948 році закінчила акторську школу при Стокгольмському королівському драматичному театрі.^[5]^[6]

Від середини 1950-х років грала в театрі, де виконала багато різнопланових ролей класичного й сучасного репертуару. Примітна робота Тулін у «Пер Ґюнті» Генріка Ібсена, поставленому Інгмаром Бергманом в стокгольмському «Драмматені», а також їхні спільні роботи в театрі міста Мальме.^[7]

У кіно Інгрід Тулін дебютувала в 1948 році. Серед ранніх її кіноробіт варта уваги роль у фільмі «Суддя» класика шведського кіно Альфа Шеберґа. У 1950-1980-х роках зіграла головні та другорядні ролі більш ніж у 70-ти кіно- і телефільмах найрізноманітніших жанрів: від мелодрам до фільмів жахів. Знімалася, окрім Швеції, також у США, Данії, Італії, Франції.^[8]

Працювала з такими режисерами, як Лукіно Вісконті, Альфом Шеберґом, Гансом Абрамсоном, Джуліано Монтальдо, Оке Обергом, Рольфом Гасбергом, Шелдоном Рейнольдсом, Інгве Гамлін, Тоні де Грегоріо, Мауро Болоньїні, Аленом Рене, Вільготом Шеманом, П'єром Граньє-Дефером, Марко Феррері, Франко Джиральді, Ніколя Гесснером та іншими.

Особливе місце в творчій кар'єрі акторки займають роботи в авторському кінематографі шведського режисера Інгмара Бергмана, у якого вона, починаючи з 1957-го по 1983 рік, знялася у дев'яти фільмах. У 1957 році Бергман запрошує Тулін на центральну жіночу роль у стрічці «Сунична галявина», де акторка створила образ Маріанни Борг — невістки головного героя, літнього професора Борга, який відчував наближення смерті. Подальша спільна робота Бергмана і Тулін пов'язана з фільмами «Біля витоків життя», «Особа», «Причастя», «Мовчання», «Ритуал», «Шепоти та крики», та пізніше «Після репетиції». У фільмах Бергмана Ігрід Тулін розробляє серію складних жіночих характерів: самознищувальних і ментально роздвоєних, які оголюють протиріччя свідомого і емоційного, холодного раціоналізму та вируючих внутрішніх пристрастей. У кінострічках знаменитого режисера Тулін дістаються трагічно-фатальні, але, водночас, дуже людські й ранимі образи. Сам Бергман у книзі «Картини» так описував одного з її персонажів^[9]:

Жінка Тея (Інгрід Тулін), як мені представляється — напівсвідома спроба відзеркалити мою власну інтуїцію. У неї немає обличчя, вона не знає, скільки їй років, вона поступлива, відчуває потребу подобатися. Схильна до раптових імпульсів, спілкується з богом, ангелами і демонами, вірить, що вона свята, намагається симулювати стигматизацію, чутлива до межі, навіть дотик одягу до шкіри іноді викликає у неї біль. Вона не несе в собі ні творчого, ні деструктивного початку. Вона — параболічна антена для прийому таємничих сигналів потойбічних передавачів.

Участь у ключових кінороботах Бергмана робить Інгрід Тулін однією з найбільше інтригуючих зірок європейського інтелектуального кінематографу. У 1958 році на 11-му Каннському міжнародному кінофестивалі, спільно з Евою Дальбек, Бібі Андерссон та Барброй Юрт аф Урнес, акторка була відзначена Призу за найкраще виконання жіночої ролі у фільмі «На порозі життя».^[10]^[7]

У 1970-і роки «бергманівський» період у творчості та житті Інгрід Тулін змінюється «італійським». Оселившись у цій країні, акторка значно розширює свій творчий діапазон, знімаючись у знаменитих, а іноді і досить скандальних режисерів. У ці роки Тулін, залишаючись вірною європейському інтелектуальному кінематографу, звертається до ігрових комерційних стрічок, у тому числі брутально-еротичних, таким, як стрічка Тінто Брасса «Салон Кітті».

Наприкінці 1980-х років, вже шістдесятирічною, Тулін знімається у фільмі Марко Феррері «Будинок посмішок», де її героїня на схилі віку переживає несподіване любовне захоплення. Після цього фільму Інгрід Тулін остаточно відходить від акторської діяльності.

У 1965 році акторка дебютує якості режисер. У співавторстві з А. Едваллом вона знімає короткометражну стрічку «Молитва». Потім, у 1978-му, спільно з Е. Джозефсоном і С. Нюквістом, Тулін ставить повнометражну стрічку «Один і один», в якій паралельно грає головну роль. У 1982 на екрани виходить самостійна стрічка Тулін «Розколоте небо», заснована на спогадах акторки про своє дитинство в провінційному шведському містечку.

У 1980 році Інгрід Тулін очолювала міжнародне журі Міжнародного кінофестивалю в Західному Берліні.^[11]

Особисте життя

Інгрід Тулін була двічі у шлюбі. Спочатку (з 1952 по 1955 роки) за шведським театральним режисером і сценографом Клаєсом Сюльвандером^[sv], а пізніше, впродовж 33 років (з 1956 по 1989 роки) за Гаррі Шайном (1924—2006), кінокритиком, засновником і директором Шведського інституту кінематографії.^[7]

Останні роки свого життя акторка провела в Римі.^[12] Повернутися на батьківщину її змусила затяжна хвороба, яка в результаті забрала її життя. У Стокгольмі, незадовго до свого 78-річчя Інгрід Тулін померла від раку.^[6]

Фільмографія

Акторка


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1948	ф	Куди дмуть вітри	Dit vindarna bär	дівчина
1949	ф	Син моря	Havets son	Ґудрун
1949	ф	Кохання візьме верх	Kärleken segrar	Маргіт Дальман
1950	ф	Викрадачі сердець	Hjärter knekt	Ґунвор Рантеруд
1950	ф		När kärleken kom till byn	Ангела
1951	ф	Життя на «Надії»	Leva på «Hoppet»	Івонн
1951—1955	с	Іноземна змова	Foreign Intrigue	Кристаль
1952	ф		Kalle Karlsson från Jularbo	Ельза
1953	ф		En skärgårdsnatt	Інгрід
1953	ф		Göingehövdingen	Анна Ридінг
1953	ф	Зустріч з долею	Möte med livet	Віола
1954	ф		Två sköna juveler	Ліллі Фрід
1955	ф	Танцбвальний салон	Danssalongen	Сесілія
1955	ф	Упс!	Hoppsan!	Малу Гйорфадж
1956	ф	Іноземна інтрига	Foreign Intrigue	Брита
1957	ф	Ніколи в житті	Aldrig i livet	Лілі
1957	ф	Сунична галявина	Smultronstället	Маріанна Борг
1958	ф	Біля витоків життя	Nära livet
1958	ф	Особа	Ansiktet	Манда Фоґлер (інакше містер Аман)
1960	ф	Суддя	Domaren	Брита Рендел
1962	ф	Чотири вершники Апокаліпсису	The Four Horsemen of the Apocalypse	Маргарита Лор'є
1962	ф	Причастя	Nattvardsgästerna	Марта Лундберг, шкільна вчителька
1962	ф	Агостіно	Agostino	мати Агостіно
1963	тф	Гра снів	Ett drömspel	Агнес
1963	ф	Мовчання	Tystnaden	Естер
1963—1964	с	Шпионаж	Espionage	Селеста
1963	ф	Секстет	Sekstet	Елайн
1964	ф	Леді	Die Lady
1965	ф	Повернення з попелу	Return from the Ashes	доктор Мішель «Міша» Вольф
1966	ф	Війна закінчена	La guerre est finie	Маріанна
1966	ф	Нічні ігри	Nattlek	Ірен
1967	ф	Завтра нас тут не буде	Domani non siamo più qui	Джойя
1968	ф	Година вовка	Vargtimmen	Вероніка Воґлер
1968	ф	Диявол під подушкою	Un diablo bajo la almohada	Каміла
1968	ф	Купальщики	Badarna	Кок
1968	ф	Аделаїда	Adélaïde	Елізабет Германн
1968	ф	О'кей, Євтушенко	O.K. Yevtushenko	Nando Girl
1969	тф	Ритуал	Riten	Теа Вінкельманн
1969	ф	Загибель богів	La caduta degli dei (Götterdämmerung)	баронема Софі фон Ессенбек
1971	ф	Коротка ніч скляних ляльок	La corta notte delle bambole di vetro	Джессіка
1972	ф	Шепоти та крики	Viskningar och rop	Карін
1973	ф	Н.П. секретна служба	N.P. il segreto	жінка N.P.
1973	ф	Святе сімейство	La sainte famille	Марія
1973	ф	Жменя кохання	En handfull kärlek	Інез Крона
1974	с	Мойсей	Moses the Lawgiver	Міріам
1974	ф	І починається запаморочлива подорож	E cominciò il viaggio nella vertigine	Тетяна Іванівна Зеленіна
1975	ф	Монісманія-1995	Monismanien 1995	особистий детектив
1975	ф	Клітка	La cage	Гелен
1975	ф	Салон Кітті	Salon Kitty	Кітті Келлерманн
1976	ф	Аньєзе йде на смерть	L'Agnese va a morire	Агнеса
1976	ф	Перевал Кассандри	The Cassandra Crossing	Єлена Штрандер
1978	ф	Один і один	En och en	Ільва
1980	ф	У день, коли я пішов, всю ніч ішов дощ	It Rained All Night the Day I Left	невизначена роль
1984	тф	Після репетиції	Efter repetitionen	Ракель Еґерпан
1985	тф	Корсар	Il corsaro
1986	ф	День перший	Il giorno prima	місіс Гавермайєр
1988	тф	Серце матері	Cuore di mamma	Елоїза
1990	ф	Будинок посмішок	La casa del sorriso	Аделіна

Режисерка, сценаристка

Рік		Назва українською	Оригінальна назва
1965	к/м		Hängivelse
1978		Один і один	En och en
1982		Розколоте небо	Brusten himmel

Визнання

Нагороди та номінації Інгрід Тулін^[13]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1958	Найкраща жіноча роль	Біля витоків життя	Перемога
Кінофестиваль у Мар-дель-Плата
1959	Гран-прі критиків найкращій акторці	Сунична галявина	Перемога
Премія «Золотий кубок» (Італія)
1960	Найкраща акторка	Біля витоків життя	Перемога
Премія «Золотий жук»
1964	Найкраща акторка	Мовчання	Перемога
Кінофестиваль неореалізму в Авеліно
1966	Приз «Лачено д'Оро» найкращій акторці	Нічні ігри	Перемога
Національна спілка кінокритиків США
1970	Найкраща акторка	Загибель богів	Номінація
Премія BAFTA
1974	Найкраща акторка другого плану	Шепоти та крики	Номінація
Премія «Давид ді Донателло»
1974	Спеціальний Давид	Шепоти та крики	Перемога
1991	Найкраща акторка	Будинок посмішок	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1982	«Срібний Г'юго» за найкращий перший художній фільм	Розколоте небо	Перемога

Примітки

↑ ^а ^б ^в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ ^а ^б ^в Deutsche Nationalbibliothek Record #119130408 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ https://seventh-row.com/a-history-of-women-directors-at-the-cannes-film-festival/
↑ ^а ^б SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Кинословарь, т.2, 1970, с. 686.
↑ ^а ^б Ingrid Thulin, Aloof Star in Bergman Films, Dies at 77. The New York Times (англ.) . 9.01.2004. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 4.03.2018.
↑ ^а ^б ^в Tom Vallance. Ingrid Thulin. Independent (англ) . 10.01.2004. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 4.03.2018.
↑ Кинословарь, т.2, 1970, с. 687.
↑ И. Бергман. Картины = Bilder / Перев. со швед. А. Афиногеновой. — М. : Музей кино, Alexandra, 1997. — 439 с. — ISBN 9985-827-27-9.(рос.)
↑ Awards 1958: All Awards. festival-cannes.fr. Архів оригіналу за 25 грудня 2013.
↑ Berlinale 1980: Juries. berlinale.de. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 4 березня 2018.
↑ Ingrid Thulin (1926—2004) — [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Find A Grave Memorial
↑ Нагороди та номінації ім'я в родовому на сайті IMDb (англ.)

Джерела

Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : А—Л. — 686—687 с. — 3000 прим. (рос.)
Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — С. 429.(рос.)
В. И. Бородулин. Всемирный биографический энциклопедический словарь. — Москва, Большая Российская энциклопедия, 1998