У липні 1915 року Британське адміралтейство замовило два кораблі цього типу. Будівництво «Еребус» здійснювалось на верфі компанії Harland and Wolff у Говані. Головним калібром на моніторі стали дві 381-мм гармати моделі Mk. I в одній башті, що були зняті з британського монітора «Маршал Ней». Допоміжна артилерія включала дві 152-мм гармати в казематі.
«Еребус» призначався для дій у районі Дарданелл. Але, поки його будували, десантна операція союзників завершилася повним провалом. Тому корабель включили до складу Дуврського патруля. Володіючи артилерією і бронюванням як на кораблях типу «Маршал Ней», вони мали водотоннажність на 1,4 тис. тонн більше, потужнішу силову установку і відповідно розвивали хід удвічі швидше. «Еребус» міг діяти поблизу ворожих берегів без підтримки допоміжних кораблів: усім іншим моніторам під час припливів-течій і сильних вітрів поблизу Фландрського узбережжя доводилося ставати на якір, щоб їх не викинуло на берег. «Еребус» також отримав нову систему підводного захисту у вигляді булей, що тягнулися від носа до корми. Зовнішній відсік кожного буля був порожнім (заповнений повітрям), а внутрішній, що примикав безпосередньо до корпусу, заповнювала вода. Теоретично, така система захисту повинна мала забезпечити непотоплюваність монітору. На практиці її ефективність виявилася значно нижче розрахункової.
Історія служби
Перша світова
2 вересня1916 року монітор «Еребус» увійшов до складу британського флоту і відразу був спрямований туди, куди командування і планувало його залучити — до бельгійського узбережжя. Монітор на постійній основі залучався до обстрілів німецьких позицій поблизу окупованого ними бельгійського Зеєбрюгге.
28 жовтня1917 року «Еребус» перебував у 40 милях від бельгійського порту Остенде. Німецьке командування, знаючи про присутність у тому районі британських кораблів ухвалило рішення застосувати проти них дистанційно керований катерFL-12, розроблений фірмою «Сіменс», який мав на борту зарядвибухової речовини. На катері, який управлявся по дротах, встановили заряд вагою в 230 кг. Він був виведений в море о 13:20 і перші 25 хвилин управлявся з берега, потім управління перебрав на себе літак, який о 14:18 послав катер в атаку. Дистанційно керований катер FL-12 вдарив «Еребус» практично в середину борту. Вибух не спричинив важких ушкоджень монітору, але в протиторпедній обшивці утворилася велика пробоїна. Монітор своїм ходом повернувся в базу, де встав на ремонт, що тривав два тижні.
Післявоєнний час
Після відновлення боєздатності «Еребус» перебував у складі морських сил, але був переобладнаний для навчальних цілей. Проте, у 1919 році його включили до морського угруповання британського флоту, яке брало участь у британській інтервенції до Росії. Корабель діяв на Балтійському і Білому морях.
1921 монітор брав участь в артилерійських випробуваннях у стрільбі з корабельної артилерії проти трофейного німецького лінкора «Баден». У подальшому служив навчальним кораблем для підготовки артилерійської обслуги флоту.
У 1938 році командування ухвалило рішення відправити його в Південну Африку до Кейптауна, після чого корабель був поставлений у Саутгемптоні на переоснащення. Однак початок збройного конфлікту в Європі скасував ці плани.
Друга світова
У серпні 1939 року всі ремонтні роботи були припинені та монітор включили до склади Флоту Метрополії, у складі якого він виконував завдання з прибережної оборони Британських островів до вересня 1940 року. Згодом «Еребус» увійшов до Командування Нор у складі сил якого залучався до обстрілу Дюнкерка у жовтні 1940 року[1].
З листопада 1940 до серпня 1941 на модернізації та капітальному ремонті, по завершенні якого продовжив службу в Домашньому флоті.
У січні 1942 року, після початку війни з Японією, «Еребус» був відправлений на Тихоокеанський театр війни й в березні прибув у порт Тринкомалі. 9 квітня він, перебуваючи в гавані, був атакований японськими палубними літаками ескадри віце-адміралаТ. Нагумо, що завдавали удару по британських силах на Цейлоні. Наліт проводив 91 японський бомбардувальник та 41 винищувач[2]. Корабель вів інтенсивний зенітний вогонь і, у свою чергу, вніс свій внесок у збиття декількох японських літаків, але дістав пошкоджень; серед екіпажу були втрати. Спроможності місцевої судноремонтної бази були обмеженими, тому для виправлення пошкоджень «Еребус» пішов до Бомбея. Ремонт тривав з травня по липень 1942 року[1].
У вересні 1942 року «Еребус» увійшов до угруповання кораблів, що забезпечували прикриття дій сил вторгнення за планом операції «Джейн»[Прим. 4]. 10 вересня корабель повернувся до Кіліндіні[1].
У листопаді 1942 року «Еребус», обігнувши Африку з півдня, повернувся до Великої Британії й знову увійшов до складу флоту метрополії, у складі корабельного угруповання якого ніс службу в прибережних водах до травня 1943 року.
У травні монітор здійснив перехід до Середземного моря, де був включений до ударного угруповання британського Середземноморського флоту, що готувалося до висадки на Сицилії. З 10 липня1943 року «Еребус» активно діяв у взаємодії з моніторами «Робертс» та «Аберкромбі», артилерійським вогнем підтримуючи сухопутні війська, що висадилися поблизу Сиракузи[1].
А за декілька днів «Еребус» узяв участь у підтримці чергового морського десанту союзників на італійське узбережжя поблизу Салерно. Після успішного завершення кампанії в Італії, корабель повернувся до Англії, де у жовтні встав на ремонт у доках військово-морської бази Девонпорта[1].
10 серпня монітор разом з лінійним кораблем «Воспайт» брав участь в артилерійській дуелі з батареями Гавра, під час якої отримав серйозні пошкодження й вибув з ладу на деякий час, проте під час обстрілу домігся чудового результату — близько 30 влучень у ціль з 130 пострілів.
У жовтні-листопаді 1944 року корабель притягувався до бомбардування узбережжя Нідерландів (острів Валхерен) у ході операції з опанування гирла Шельди. Після завершення місії повернувся до Плімута, й вже участі в бойових діях не брав. 1945 його планувалося передислокувати до Тихого океану, проте через швидке завершення війни з Японією, монітор вивели до резерву флоту. 1946 році він був списаний і в 1947 зданий на злам в Інверкітінг[1].