Airbus A300 (фр.: [ɛʁbys] (прослухати), укр.Ерб́юс, англ.: [ˈɛərbʌs] — укр.Ейрб́ас) — перший літак, збудований компанією Airbus, яка була результатом злиття різних літакобудівних підприємств Європи, а зараз повністю належить EADS. Розробка повинна була порушити панівне становище на ринку компанії Боїнг. Водночас це був перший двомоторний широкофюзеляжний літак у світі. Літак вміщає 266 пасажирів у двокласовому варіанті, з максимальною дальністю польоту 4 070 морських миль (7 540 км). 2005 року авіакомпанії світу експлуатували 407 літаків А300 всіх моделей. Виробництво літаків цього типу було припинене в липні 2007 року, разом з моделлю A310.
Модифікації
А300 В1 — А300 В2
Спорудження першого дослідного літака А300 В1 почалося у вересні 1969 року. Перший політ відбувся 28 жовтня 1972 року, а наприкінці червня 1973 — перший політ літака А300 B2, фюзеляж якого був подовжений на 2,6 м. По завершенні льотних випробувань, в яких брали участь 4 літаки, в середині березня 1974 року її сертифікували у Франції і ФРН, а наприкінці травня 1974 року — в США. Тоді ж почалося і серійне виробництво нових лайнерів. Перший літак був поставлений в травні 1974 року. Спочатку на ринку з'явилися лайнери А300 В2-100 з двигунами General Electric CF6-50C.
Наступною модифікацією став А300 В4 з поліпшеними характеристиками та збільшеною дальністю польоту. Перший політ дослідного зразка літака відбувся 26 грудня 1974 року. Цю модель сертифікували в березні 1975. Регулярна експлуатація літака почалася в травні 1975 року.
А300 C4 та A300 F4
А300 В і досвід його розробки послугували базою для подальшої діяльності консорціуму Airbus. На основі пасажирського літака були створені вантажопасажирський варіант А300 C4 та вантажний — A300 F4. Однак широкого розповсюдження вони не отримали — всього було побудовано чотири одиниці. В кабіні могли розміститися до 20 вантажних піддонів, а в нижніх вантажних відсіках — до 20 контейнерів типу LD3 загальною масою до 40 т.
А300-600
Наприкінці 1980 року. консорціум почав розробку вдосконаленого варіанту — А300-600 для авіаліній середньої та дальньої протяжності. Роботу над цією моделлю консорціум розпочав наприкінці 1980. Дослідний екземпляр (з двигунами JT9D-7R4H1) виконав перший політ 8 липня 1983 року. На початку березня 1984 він був сертифікований у Франції. У березні 1985 року завершилася сертифікація варіанту літака з двигунами CF6-80C2, а у вересні почалися його поставки. Першою цю модель отримала таїландська авіакомпанія Thai Airways.
На базі А300-600 був розроблений варіант із збільшеною дальністю польоту — A300-600 R. Його створення Airbus розпочав 1985 року. Перший політ A300-600R (з двигунами General Electric CF6-80C2A5) відбувся 9 грудня 1987 року. У березні 1988 завершилася його сертифікація в Європі і США. Перший літак був поставлений наприкінці квітня 1988 року американській авіакомпанії American Airlines. Наприкінці вересня 1988 відбувся перший політ варіанту з двигунами підприємства Pratt & Whitney, поставки ж почалися в листопаді 1988 року. У березні 1990 літак A300-600R, оснащений двигунами компанії General Electric, був сертифікований FAA на відповідність вимогам ETOPS до дводвигунових магістральних літаків, згідно з якими літак може виконувати протягом 180 хвилин політ до запасного аеродрому з одним працюючим двигуном. A300-600R випускали серійно з 1987 року. До початку 1996 було поставлено 148 літаків цієї моделі.
На основі літака A300-600R спеціально створеною компанією SATIC був розроблений вантажний літак A300-600ST Beluga, призначений для перевезення великогабаритних конструкцій (секцій фюзеляжу, консолей крила, поверхонь оперення та двигунів) для пасажирських літаків консорціуму Airbus із заводів-виготовлювачів до Франції на складальний комплекс в Колом'ї (передмістя Тулузи). У кабіні літака можна перевозити вантажі масою до 45 т на відстань 2 700 км.
А300 ZERO-G
В 1997 році Національний центр з досліджень космічного простору Франції одержав модифікований літак А300 ZERO-G для імітації умов невагомості.
Конструкція літака
Під час розробки A300 було майже неможливо уявити, що літак з двома турбінами зможе здійснювати трансатлантичні та тихоокеанські польоти. Тому літак здійснював лише континентальні польоти. Пізніше обмежена дальність польоту стала великим недоліком літака.
Спочатку на ринку з'явилися лайнери А300 В2-100 з двигунами General Electric CF6-50C. Наприкінці 1976 року почалися поставки літаків А300 В2-200, які оснащували ТРДД Pratt & Whitney JT9D-59A. Наступною була модифікація А300 В4. Літак оснащений аналоговим комплексом авіоніки з виведенням інформації на електромеханічні індикатори. Для індонезійської авіакомпанії розробили кабіну екіпажа спеціальної конструкції (з приладовою дошкою, де зосереджені всі необхідні індикатори) — за так званою концепцією FFCC (Forward Facing Crew Cockpit).
Вантажопасажирський варіант А300 С4 і вантажний — A300 F4 мали по лівому борту фюзеляжу вантажні двері розміром 3,58×2,56 м, розташовані перед крилом.
А300-600
У конструкції А300-600 використовували передню та центральну секції фюзеляжу, а також крила літаків А300В2/В4, а хвостову частину фюзеляжу узяли від літака А310. Кабіна екіпажу стала такою ж, як і на А310, цифрові комплекси авіоніки — EFIS та ЕСАМ — також були взяті з моделі А310. З метою забезпечення необхідного відцентрування, фюзеляж був подовжений на 0,53 м, на кінцях крила встановили «крильця». Дослідний екземпляр (з двигунами JT9D-7R4H1), а сертифікований варіант літака з двигунами CF6-80C2.
Airbus Beluga в аеропорті місьа Бремен під час завантаження за допомогою модуля Columbus деталей для Міжнародної космічної станції
A300-600R
Для збільшення дальності польоту додатковий паливний бак моделі A300-600R місткістю 6150 л розмістили в горизонтальному оперенні. Це дозволило вирішити ще одну задачу — за допомогою системи перекачування палива стало можливо управляти балансуванням літака у польоті (вперше подібну систему використовували на літаку A310-300). Двигуни — General Electric CF6-80C2A5 та Pratt & Whitney.
A300-600ST Beluga
Літак відрізняється збільшеним до 7,7 м діаметром фюзеляжу та носовим обтічником, що відкривається вгору. На кінцях горизонтального оперення встановлено дві «шайби».
Виробництво літаків
Найбільша кількість одиниць вироблялася як суто пасажирські літаки, розраховані приблизно на 250 місць, хоча вироблялись як переобладнані екземпляри (A300 C4), так і повністю вантажні машини (A300 F4). З середини 1990-х років вироблявся лише один вантажний варіант A300, A300F4-600R. До травня 2005 надійшло 135 замовлень.
У липні 2007 виробництво A300 було припинено, щоб використовувати виробничі потужності для збірки новіших серій аеробусів. Останній літак цього типу був поставлено у 2007 році в модифікації A300F4-600R для вантажної авіакомпанії FedEx. За весь час було вироблено 561 широкофюзеляжний літак A300. В експлуатації станом на жовтень 2008 року знаходилося 412 літаків цього типу.
A300 ZERO-G
Виробництва Airbus розташовуються в різних країнах Європи. Корпусні деталі роблять у Великій Британії, інші компоненти у Франції та Німеччині. Між заводами частини транспортуються літаками та автомобільним транспортом.
У Франції (Тулуза) виробляються придатні для польоту, але необроблені машини. Внутрішнє оздоблення, як заключна дія відбувається в Гамбурзі-Фінкенвердері, потім літак перелітає в Тулузу, а після цього доставляється клієнтам. Така схема виробництва унікальна та існує лише у Airbus, хоча завжди були спроби її відтворити, насамперед у Франції, але поки вони залишаються лише спробами.
Оскільки частини літака постійно збільшувались і не могли більше транспортуватися машиною Super Guppy, був розроблений спеціальний літак на базі A300-600 з позначенням A300-600 СВ, вироблений на сьогодні в кількості 5 екземплярів. Він відомий також під ім'ям Airbus Beluga.
Третій побудований екземпляр A300 (рік випуску 1973/серійний номер 003) був куплений у 1998 році французьким керуванням космічними польотами. Відтоді підприємство Novespace за її замовленням проводить параболічні польоти на цій машині. Літак відомий також під найменуванням A300-ZERO-G.
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
