Шовковична, 10
50°26′41″ пн. ш. 30°31′59″ сх. д. / 50.444813888889° пн. ш. 30.533163888889° сх. д. / 50.444813888889; 30.533163888889
Тип	будівля
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Будівництво	1935
Адреса	Шовковична вулиця
Шовковична, 10 у Вікісховищі

Житловий будинок працівників Ради народних комісарів УРСР — номенклатурна^[1] будівля, спроєктована харківськими архітекторами на чолі із Сергієм Григор'євим. Розташований на Шовковичній вулиці, 10, що на Липках у Києві.

За визначенням дослідників, будинок — яскравий зразок архітектури 1930-х років. Рішеннями виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року, № 159 від 27 січня 1970 і № 840 від 21 серпня 1975 будівля внесена до реєстру пам'яток архітектури та історії місцевого значення (охоронний номер 159)^[2].

Після перенесення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва виникла нагальна потреба в забезпеченні республіканського партійного і радянського керівництва житлом.

Тоді ж Інженерно-будівельний відділ керування справами Ради народних комісарів УСРР запланував зведення 5 будинків на 192 квартири для радянських високопосадовців, зокрема будинки № 16 і № 20/8 на Інститутській вулиці, № 21 на Шовковичній, а також будинок № 5 на Терещенківській. Над проєктуванням працювала бригада харківських архітекторів на чолі із Сергієм Григор'євим (1896—1975)^[3].

Будівництво завершили до 1935 року, принаймні, вже тоді у квартиру № 27 на другому поверсі вселився кінорежисер Олександр Довженко (1894—1956). Тут він прожив до початку Німецько-радянської війни у 1941 році^[4].

Окрім Довженка у будинку мешкали також інші обласкані радянською владою культурні діячі. У 1957—1972 роках у п'ятикімнатній квартирі № 28 мешкав драматург, голова Спілки пись­менників України Олександр Корнійчук (1905—1972). До 1964 року разом із ним жила його дружина письменниця Ванда Василевська (1905—1964).

Чотирикімнатну квартиру № 7 займав графік, худож­ник Олександр Пащенко^[4].

Цегля­на, тинькована, чотирисекційна, прямокут­на у плані будівля має чотири поверхи, льохи. У будинку розплановані комфортні три- і чотирикімнатні квартири, а також парадні та чорні сходи, які розташовані на одній поперечній осі. У санвузлах денне освітлення^[2].

Будівля є зразком перехідної доби радянської архітектури від конструктивізму до неокласицизму. Композиція будинку симетрична. Центральна частина фасаду фланкована ризалітами сходових кліток. Ризаліти біч­них частин вирішені менш монументально. На центральній осі на рівні другого — четвертого поверху розташований циліндричний еркер. Його форму повторює балкон на другому поверсі. Ця частина перегукується з крилом сусіднього будинку № 8/20 уздовж Шовковичної вулиці, спроєктованого також Сергієм Григор'євим.

Пластика чолового фасаду побудована на ритмі вертикально розташованих вікон. Міжвіконня оздоблено вставками із рослинним орнаментом, виконаними у високому рельєфі. Під вікнами другого поверху декоративний елемент у вигляді балюстради^[2].

Дворовий фасад формують лізени, між якими вміщено різні за шириною вікна^[4]

• 
  Лівий фланг
• 
  Центральна частина з еркером і ризалітами
• 
  Правий фланг

• Декор
• 
  Орнамент на будівлі
• 
  Рослинний орнамент
• 
  Картуш

• Марія Гончаренко, Марина Мироненко. Житловий будинок працівників Ради народних комісарів УРСР // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 ч. 3. — С. 2015—2016.
• Житлове будівництво РНК УСРР // Соціалістичний Київ. — 1934. — № 3—4. — С. 7.
• Тарас Кайдан. Гід по київській забудові // Хмарочос. — 2014. — 16 жовтня.