PROFILPELAJAR.COM

	Регентство Тунісу ; Régence de Tunis (французька)
	Протекторат Франція
	Прапор
	Гімн; "Salam al-Bey"; ; "La Marseillaise";
	Французький Туніс: історичні кордони на картіФранцузький Туніс (темно-синій); на карті французьких колоній в Африці (світло-синій); 1913
Столиця	Туніс; 36°50′ пн. ш. 10°09′ сх. д.H G O
Мови	арабська, берберські, французька, Італійська, турецька
Релігії	Сунізм, Юдаїзм, Римо-католицька церква
Форма правління	Конституційна монархія
	Беї
- 1859—1882	Мухаммад III ас-Садик (перший)
- 1943—1956	Мухаммад VIII аль-Амін (останній)
Генерал-губернатори
- 1885—1886	Поль Камбон (перший)
- 1954—1955	П'єр Бойе дю Молін(останній)
	Верховний комісар
- 1955—1956	Роже Сейду
Історія
- Договір в Бардо	12 травня 1881
- Туніська кампанія	1942—1943
- незалежність	20 березня 1956
	Площа
- 1881 оцінка.	155 000 км2
	Населення
- 1939 оцінка	2 600 000 л.
Густота	16,8 осіб/км²
Валюта	Туніський ріал; (до 1891); Туніський франк; (1891—1958)
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Французький протекторат у Тунісі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Туніс (значення).

Французький протекторат у Тунісі (фр. Protectorat français de Tunisie; араб. الحماية الفرنسية في تونس al-ḥimāya al-Fransīya fī Tūnis, офіційно Регентство Тунісу^[1]^[2]^[a]. (французька Régence de Tunis)) — колишня колонія Франції в Північній Африці у 1881—1956 рр. Протекторат Французької третьої республіки був встановлений над колишньою провінцією Османської імперії за часів Французької колоніальної імперії й тривав до оголошення Тунісом незалежності в 1956.

Туніс за часів Османського правління був невеликою провінцією в складі імперії, проте мав значний ступінь автономії за часів бея Мухаммада III ас-Саліка.

Див. також

Примітки

↑ Territories Within the Area of Responsibility of the Office of Near Eastern and African Affairs. United States Department of State. Division of Research for Near East and Africa, Office of Intelligence Research. 1949. с. 1.
↑ Herbert Treadwell Wade, ред. (1927). Tunis. The New International Year Book. Dodd Mead and Company. с. 733. The government, known as the Regency of Tunis, is under the French foreign office
↑ Non-self-governing Territories. Т. 2. United Nations General Assembly Committee on Information from Non-Self-Governing Territories. 1950. с. 120 fn 27.
↑
- Наприклад, у
- Handbook of Commercial Treaties, Etc., with Foreign Powers. His Majesty's Stationery Office, 1931. p. 232.
- Treaty Information Bulletin. Issue 39. Department of State. U.S. Government Printing Office, 1933. p. 16.

Нотатки

↑ Назва «Регентство Тунісу» збереглася від османського Тунісу, де бей Тунісу номінально був принцом-регентом османського султана;^[3] термін продовжував використовуватися як de jure назва протекторату^[4]

Література

Б. М. Гончар. Бардоський договір 1881 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Andrew, Christopher. M.; Kanya-Forstner, A. S. (1971). The French 'Colonial Party'. Its Composition, Aims and Influences. Historical Journal (14): 99—128.
Cohen, William B. (1971). Rulers of Empire. The French Colonial Service in Africa. Hoover Institution Press.
Broadley, A. M. (1881). The Last Punic War: Tunis, Past and Present. Т. I. William Blackwood and Sons.
Broadley, A. M. (1882). The Last Punic War: Tunis, Past and Present. Т. II. William Blackwood and Sons.
Langer, W. (1925–1926). The European Powers and the French Occupation of Tunis, 1878–1881. American Historical Review (31): 55–79 & 251–256.
Ling, Dwight L. (1979). Morocco and Tunisia, a Comparative History. University Press of America. ISBN 0-8191-0873-1.