У 80-і роки минулого століття у Радянському Союзі і Сполучених Штатах Америки майже одночасно розгорнулися роботи над створенням винищувачів п'ятого покоління. Ці нові літаки повинні були мати як мінімум три ключові характеристики:
Мінімальною відбиваючою поверхнею, яка б дозволяла «ховатися» від ворожих радарів і «вводити в оману» ворожі керовані ракети;
Крейсерською надзвуковою швидкістю польоту;
Надманевреністю, яка б давала можливість миттєво розвертати літак;
У дослідницькому КБ Сухого в 1988-му році був побудований дослідний зразок, якому дали назву Су-27М. Однак легко помітити його відмінності від базової моделі — у винищувача було переднє горизонтальне оперення, схоже на невеликі додаткові крила. Така аеродинамічна схема забезпечувала помітне покращення маневрених характеристик.
Наступним кроком у розвитку літака стало його обладнання двигунами з керованим вектором тяги (КВТ). Така силова установка дає можливість винищувачу буквально «розвернутися на місці».
Су-27М, обладнаний силовою установкою з КВТ, отримав назву Су-37, і в подальшому був відомий саме під цією назвою. Цей винищувач був побудований у 1993 році всього в одному екземплярі (заводський шифр літака Т10М-11, б/н 711). Перший політ відбувся 2 квітня1996 року[2].
Основна відмінність — установка двигунів з керованим вектором тяги (розроблених в НВО «Сатурн»), саме це і дозволило досягти високих маневрених характеристик;
Відповідні доопрацювання систем управління літаком;
Нове інформаційно-управляюче поле кабіни льотчика: чотири великоформатних рідкокристалічних кольорових (на відміну від Су-35, де індикатори монохромні) багатофункціональних індикатора і ширококутний індикатор на лобовому склі;
Вдосконалена оптико-електронна прицільна система винищувача, що включає тепловізор, поєднаний з лазерним далекоміром-цілевказівником;
Конструкція планера в цілому подібна Су-27, однак при створенні Су-35 і Су-37 використані нові алюмінієво-літієві сплави, значно розширено застосування композиційних матеріалів. Для літака розроблено нове крило зі збільшеною відносною товщиною, що дозволяє розмістити більший обсяг палива.
В ході льотних випробувань літак Су-37 продемонстрував унікальні маневрові можливості. Вперше були відпрацьовані нові маневри, пов'язані з виходом на надвеликі кути атаки і близькі до нульових швидкості:
Іншими словами, в ближньому повітряному бою Су-37 може розвернутися практично «на місці», в той час як його противникові доведеться здійснювати широкий розворот.
Можливості
Технічні рішення, реалізовані в конструкції винищувача, забезпечують:
Можливість нанесення превентивних ударів по будь-якому повітряному противнику (в тому числі і по малопомітних літаках);
Багатоканальність і алгоритмічну захищеність усіх інформаційних і прицільних систем;
Атаку наземних цілей без входу в зону ППО противника;
Маловисотний політ з огинанням рельєфу;
Автоматизовані групові дії по повітряних і наземних цілях;
Протидія радіоелектронним і оптико-електронним засобам супротивника;
Автоматизацію всіх етапів польоту та бойового застосування;
Дозаправку в повітрі: літак оснащений штангою паливоприймача, яка може бути схована.
Також на вузлах зовнішньої підвіски розміщуються підвісні паливні баки і різне озброєння, (а також спец. Контейнери з апаратурою РЕБ, або розвід-апаратурою) загальною масою до 8200 кг. Всього можливо більше 70 варіантів зовнішньої підвіски, що включають ракети класу «повітря-повітря» малої, середньої і великої дальності, ракети «повітря-корабель», «повітря-РЛС» і «повітря-поверхня», а також бомби і бомбові касети вагою до 500 кг.
Демонстрації та виставки
Су-37 активно демонструвався на різних російських (МАКС починаючи з 1997-го[3] і до 2005 року)[4] та міжнародних виставках.[5] Також цей літак продемонстрував свої можливості у фільмі телеканалуDiscovery[6].
Проте пізніше інформаційне агентство NEWSru.com повідомило, що був втрачений літак Су-37 з бортовим номером 711.[8] Ця інформація суперечить інформації, яка була надана начальником прес-служби Міноборони РФ полковником Миколою Дерябіним, який вказав на втрату літака Су −35.[9]
Плутанина в повідомленнях, можливо, була викликана тією обставиною, що Су-37 є модифікацією Су-35. Через те, що на момент аварії з Су-37 були зняті двигуни з КВТ (які є основною відмінністю модифікації від базової моделі — іх замінили на серійні АЛ-31Ф), на думку деяких експертів[кого?], це був Су-35.
