PROFILPELAJAR.COM

Нижче наведено список правителів Курпфальцу.

Пфальцграфи Лотарингії 915—1085

Пфальц утворився з «Пфальцграфства Лотарингія», яке зявилось у X столітті.

Вігеріх (бл. 870 — бл. 919), граф у Трирі у 899 й 902, граф у Бідгау у 902 й 909, граф в Арденнгау, пфальцграф Лотарингії з 915/916
Годфрід, граф Юліхгау, пфальцграф Лотарингії бл. 940

Династія Еццоненів

Упродовж XI століття саме ця династія управляла землями на обох берегах Рейну.

Герман I Лотаринзький, 945—994
Еццо, 994—1034
Оттон I Лотаринзький 1045 (герцог Швабії 1045 — 47)
Генріх I Лотаринзький, 1045—1061
Герман II Лотаринзький 1061—1085

Пфальцграфи Рейнські, 1085—1356

Після смерті Германа II, останнього з династії Еццоненів, Пфальц втратив свою військову важливість для Лотарингії. Територію пфальцграфства скорочено до округів навколо Рейну, з тих пір названого «Пфальцграфство Рейнське».

Генріх II, 1085 — 95
Зиґфрід I фон Орламюнде (помер 1113), 1095—1113
Готфрид Кальвський, 1113 — 1129
Вільгельм фон Орламюнде, 1129 — 1139
Генріх IV Язомирготт, 1139 — 1142
Герман III Штахлекський, 1142 — 1155

Пфальцграф з династії Гогенштауфенів

1156 року імператор Фрідріх I Барбаросса передав ці землі у спадкове володіння своєму молодшому брату Конраду.

Конрад фон Гогенштауфен 1156 — 1195

Пфальцграфи з династії Вельфів

1195 року Пфальц перейшов до династії Велфів в результаті шлюбу Генріха Вельфа з Агнесою, дочкою Конрада Гогештауфена.

Генріх V, 1195—1213
Генріх VI, 1213 — 1214

Пфальцграфи з династії Віттельсбахів

На початку XIII століття, в результаті шлюбу Агнеси, дочки Генріха V й онучки Конрада Гогенштауфена та Отто, герцога Баварії, територія Пфальцу перейшла до династії Віттельсбахів герцогам Баварії. В результаті представники цієї династії були якийсь період одночасно й герцогами Баварії, й пфальцграфами. Різні гілки династії Віттельсбахів керували Пфальцем до скасування його як самостійної держави у 1803 році й далі до 1918 року. З цього часу лев став геральдичним символом гербів Баварії та Пфальцу.

Людвіг I Віттельсбах, 1214 — 1227
Оттон II, 1227 — 1253
Людвіг II, герцог Верхньої Баварії, 1253 — 1294

Пізніше, в результаті розподілу території між спадкоємцями Людвіга II у 1294, старша гілка Віттельсбахів отримала у володіння й Рейнське пфальцграфство, і території в баварському «Nordgau» (Баварія на північ від річки Дунай) з центром у місті Амберг. Оскільки цей регіон був політично пов'язаний з Рейнським пфальцграфством, він отримав назву «Верхній Пфальц» («Oberpfalz») на відміну від «Нижнього Пфальцу», розташованого на берегах Рейну.

Рудольф I, 1294—1317
Адольф, 1317 — 1327

За умовами угоди, укладеної у Павії 1329 року, імператор Людвіг IV, син Людвіга II, повернув Пфальц своїм племінникам Рудольфу та Руперту.

Рудольф II, 1329 — 1353
Рупрехт I, 1353 — 1356

Курфюрство Пфальц, 1356—1777

Відповідно до Золотої булли 1356 року, рейнський пфальцграф був визнаний як один із світських курфюрстів. З цього часу пфальцграф Рейнський зазвичай іменувався як курфюрст Пфальцький (нім. Kurfürst von der Pfalz).

Через практику розподілу земель між різними гілками родини, на початку XVI століття молодші лінії Пфальцьких Віттельсбахів прийшли до влади у Зиммерні, Кайзерслаутерні та Цвайбрюккені у Нижньому Пфальці та у Нойбурзі і Зульцбасі у Верхньому Пфальці. Пфальцьке курфюрство з центром у Гейдельберзі прийняло лютеранство у 30-х роках XVI століття і кальвінізм у 50-х роках.

Перше Курфюрство, 1356—1648

Зображення	Ім’я	Дати правління	Примітки
Династія Віттельсбахів
	Рупрехт I	1356—1390
	Рупрехт II	1390—1398	Племінник Рупрехта I, син Адольфа, Пфальцграфа Рейнського
	Рупрехт III	1398—1410	Син Рупрехта II, обраний королем Німеччини у 1400
	Людвіг III	1410—1436	Син Руперта III
	Людвіг IV	1436—1449	Син Людвіга III
	Фрідріх I	1449—1476	Брат Людвіга IV
	Філіп	1476—1508	Син Людвіга IV
	Людвіг V	1508—1544	Син Філіпа
	Фрідріх II	1544—1556	Брат Людвіга V
	Отто Генріх	1556—1559	Племінник Фрідріха II, син Руперта Фрейзинзького
Династія Зиммернів
Зображення	Ім’я	Дати правління	Примітки
	Фрідріх III	1559—1576	Коли старша гілка родини занепала 1559 року, курфюрство перейшло до Фрідріха III, першого представника зиммернської гілки Віттельсбахів на пфальцькому троні. Фрідріх III був переконаним кальвіністом, й починаючи з цього часу Пфальц став одним з головних центрів кальвінізму в Європі, який підтримував кальвіністські повстання у Нідерландах й Франції.
	Людвіг VI	1576—1583	Син Фрідріха III. Завдяки впливу матері підтримував лютеран.
	Фрідріх IV	1583—1610	Син Людвіга VI. У перші роки свого правління перебував під впливом батька — Йоганна Казиміра, який знову ввів у Пфальці кальвінізм. Один із засновників (за допомогою свого радника — герцога Крістіана Анхальтського) Євангелічної унії 1608 року.
	Фрідріх V	1610—1623	Син Фрідріха IV. У 1613 році одружився з Єлизаветою Стюарт, дочкою Якова I, короля Англії. 1619 року прийняв трон Богемії від Богемських штатів. Незабаром був переможений силами імператора Фердинанда II у Битві на Білій Горі у 1620 році, в результаті чого іспанські та баварські війська зайняли Пфальц. Фрідріх був позбавлений трону й вигнаний з Імперії.
Баварська династія, 1623-48
Зображення	Ім’я	Дати правління	Примітки
	Максиміліан I	1623—1648 (помер 1651),	Землі Фрідріха V та його положення курфюрста були передані герцогу Баварії, Максиміліану I, представнику однієї з гілок династії Віттельсбахів. Хоча теоретично він вважався курфюрстом Пфальцу, однак більше відомий він як курфюрст Баварії. Починаючи з 1648 року правив лише у Баварії та Верхньому Пфальці, однак зберіг всі свої курфюрстські привілеї та панівну роль у Пфальці.

Друге курфюрство, 1648—1777

Зображення	Ім’я	Дати правління	Примітки
Відновлення династії Зиммернів
	Карл I Людвіг	1648—1680	Син Фрідріха V. За підсумками Вестфальського миру 1648 року Карл Людвіг отримав в управління землі батька і став новим, восьмим, курфюрстом, однак тепер пфальцьке курфюрство було за важливістю було нижче інших семи.
	Карл II	1680—1685	Син Карла I Людвіга. Останній з династії Зиммернів.
Династія Нойбургу
Зображення	Ім’я	Дати правління	Примітки
	Філіп Вільгельм	1685—1690	У 1685 році династія Зиммернів згасла, і Пфальц було успадковано Філіпом Вільгельмом, графом Пфальц-Нойбургу (який був також герцогом Юліху та Бергу). Католик за віросповіданням.
	Йоганн Вільгельм II	1690—1716	Син Філіпа Вільгельма
	Карл III Філіп	1716—1742	Брат Йоганна Вільгельма II. Останній з династії Нойбургів. Перемістив столицю Пфальцу з Гейдельбергу до Мангейму 1720 року.
Династія Зульбахів
Зображення	І’мя	Дати правління	Примітки
	Карл IV Теодор	1742—1777	Пфальц було успадковано герцогом Карлом Теодором із Зульбаху. Карл Теодор також успадкував курфюрство Баварії, коли її чинна династия згасла 1777 року.

Курфюрство Баварії і Пфальцграфство Рейнське, 1777—1803

Зображення	І’мя	Дати правління	Примітки
Династія Зульбахів
	Карл IV Теодор	1777—1799	сан і повноваження курфюрста Пфальцького було включено до курфюрства Баварії Карлом Теодором. Однак він зберіг титул «Пфальцграф Рейнський» (нім. Pfalzgraf bei Rhein).
Династія Цвайбрюкенів
Зображення	І’мя	Дати правління	Примітки
	Максиміліан	1799—1803 (помер 1825),	спадкоємець Карла Теодора, Максиміліан Йозеф, герцог Пфальц-Цвайбрюкену, зібрав під своє правління всі землі Віттельсбахів у 1799 році. Пфальцграфство було ліквідовано під час війн Французької Революції. Спочатку землі лівого берегу Рейну було зайнято, а потім анексовано Францією 1795 року. У 1803 році землі правого берегу Рейну було захоплено маркграфом Бадену. Курфюрство Пфальц як окрема державна структура зникла, а у 1806 році Священна Римська імперія була ліквідована, й усі права та обов’язки курфюрстів разом з цим.

Подальша історія регіону

1806 року Баден став Великим герцогством Баденським. На Віденському конгресі у 1814—1815 роках лівобережний Пфальц, збільшений за рахунок інших областей, на кшталт колишнього єпископату Шпаєр, було повернено Віттельсбахам і став формально частиною Баварське королівство у 1816 й після цього часу саме ця область стала переважно відома як Пфальц. Область лишалась частиною Баварії до закінчення Другої світової війни, коли було відокремлено й стало частиною нової федеральної землі Рейнланд-Пфальц.