PROFILPELAJAR.COM

Проєкт
Назва:	Сторожовий корабель «Рульовий», мобілізований колісний паровий буксир
Будівники:	Завод Кондзерського, м. Київ
Оператори:	Росія, СРСР
Будівництво:	1912
У експлуатації:	1912-1941
Історія
СРСР
Назва:	«Рульовий»
Прийнятий:	1912 рік
Потоплений:	26 серпня 1941 року
Доля:	затоплений у бою на Дніпрі
Основні характеристики
Тип:	річковий сторожовий корабель
Водотоннажність:	200 т (повна)
Довжина:	42,9 м (найбільша)
Ширина:	5,84 м по міделю, 12,9 м (з гребними колесами)
Осадка:	1,1 м (максимальна)
Двигуни:	Парова машина, 165 к.с.
Швидкість:	15 км/год.
Автономність:	15 тонн вугілля
Екіпаж:	50 осіб
Озброєння:	1919 р.: 2 76-мм гармати, 4х7,62-мм кулемети «Максим»; 1920 р.: 1 122-мм гармата, 4х7,62-мм кулемети «Максим»; 1941 р.: 2 75-мм гармати (встановлені у півбаштах), 2х7,62-мм кулемети «Максим», 1х7,62-мм переносний кулемет ДП-27;
Бронювання:	6 мм

«Рульовий» — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.

Історія служби

Паровий колісний буксир під назвою «Аполлон» побудовано у 1912 році у Києві для комерційних перевезень^[1].

5 лютого 1919 року, коли Червона армія вибила дієву армію УНР з Києва, судно націоналізували, та вже на початку квітня 1919 року його переоблаштовано у військовий корабель червоної Дніпровської флотилії^[1].

У квітні того ж року броньований пароплав «Аполлон» брав участь у боях проти загонів отамана Григор'єва поблизу Канева, Черкас та на Прип'яті. 2 жовтня пароплав вдало діяв проти білогвардійських озброєних кораблів поблизу села Окунінове^[2]. У тому бою артилеристи «Аполлона» потопили катер, пошкодили канонерський човен «Кременчуг» та захопили канонерський човен «Доброволець». Вже 6 жовтня корабель перевели до класу «канонерський човен», перейменували у «Геройський» та замінили одну 76-мм гармату 122-мм гаубицею^[1].

Під час радянсько-польської війни «Геройський» діє північніше Києва, у районі Лоєв — Наровля. 5 червня 1920 року біля села Окунінове канонерка вогнем змусила відступити два польські канонерські човни. За це корабель отримав у відзнаку Червоний Революційний Прапор, а його командир, воєнмор Стоянов В. П. — орден Червоного Прапора^[1].

1 липня канонерку роззброїли та передали у склад цивільного флоту, а у 1924 році його перейменували у «Рульовий». Як цівільне судно «Рульовий» плавав на Дніпрі до початку війни з нацистською Німеччиною^[1].

З початком війни «Рульовий» мобілізовано 23 червня 1941 року за передвоєнним планом та 5 липня повністю переоблаштовано у сторожовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві. За тодішньою класифікацією кораблі, що мали артилерію калібру більше 76 мм, називалися «канонерськими човнами». А кораблі з гарматами 76 мм або менше були у класі «сторожовий корабель»^[1].

11 липня «Рульовий» включено до складу Пінської військової флотилії (ПВФ), а 22 липня переведено до Прип'ятського загону річкових кораблів ПВФ. Його командиром став кадровий лейтенант Усачов С. М. Вже 26 липня корабель взаємодіє з 75-ю стрілецькою дивізією на Прип'яті у Петриковському районі. 3 серпня сторожовик підтримував вогнем наступ 20-го мотоциклетного полку на містечко Петриков, за що отримав подяку від штабу 75-тої стрілецької дивізії. 8 серпня «Рульовий» вдало обстріляв німецьку колону поблизу села Оцірки на Прип'яті^[1].

Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу^[3] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове^[2] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра^[4]. Таким чином кораблі флотилії, що діяли на Прип'яті, серед них і «Рульовий», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.

У ніч на 26 серпня «Рульовий» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Але на підході до ворожого плацдарму сторожовик сів на мілину, самостійно знявся з неї, вимушено повернув назад та став на стоянку біля села Домантове^[5]. Вранці 26 серпня корабель загинув під час артилерійського бою з німцями, що вийшли до правого берега Дніпра. 22 вересня «Рульового» виключено зі списків кораблів ВМФ за наказом командуючого флотом^[1].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
↑ ^а ^б Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти р. Тетерів
↑ 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на правому березі Дніпра 10 км вище дельти р. Тетерів)

Література

В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203