PROFILPELAJAR.COM

Жемчужин


Однотипний монітор «Желєзняков»
Служба
Тип/клас	річковий монітор проєкту СБ-37
Держава прапора	СРСР
Належність	ВМФ СРСР
На честь	учасника громадянської війни в Росії Жемчужина
Корабельня	«Ленінська кузня», Київ
Закладено	31 липня 1934
Спущено на воду	1935
Введено в експлуатацію	27 листопада 1936
Загибель	12 липня 1941
Статус	здано на металобрухт після 1945
Бойовий досвід	Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	230 т (стандартний), 239 т (нормальний), 263 т (повний)
Довжина	51,2 м
Ширина	8,22 м
Осадка	0,885 м
Бронювання	борт 4-8 мм, палуба 4 мм, дах рубки та башти 16 мм, стіни рубки та башти 30 мм
Технічні дані
Рухова установка	два дизеля 4-СД-19-32
Гвинти	2
Потужність	2×140 к.с.
Швидкість	8,3 вузли
Дальність плавання	3700 миль повним ходом
Екіпаж	83 чол.
Озброєння
Артилерія	1×2 102-мм баштова установка Б-18 1 носова двоствольна універсальна 45-мм баштова установка 41-К 1 універсальна 45-мм баштова установка 40-К^[1]
Зенітне озброєння	одна 4-ствольна 7,62-мм кулеметна установка М-4^[1]

Жемчужин — річковий монітор проєкту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні.

Особливості проєкту

«Жемчужин» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934–1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком.

Історія корабля

Кораблі проєкту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. «Жемчужин» названий на честь учасника громадянської війни в Росії Жемчужина.

«Жемчужин» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду у 1935 році. 27 листопада 1936 року прийнято на озброєння флоту, а через місяць він увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії. Його командиром став старший лейтенант Визольмирський П. В.^[1]

2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчань прибув на початку липня. 5 липня монітора включено до складу Дунайської військової флотилії. Але вже 17 липня його включили до складу Пінської військової флотилії (ПВФ) та повернули до Києва^[1].

22 червня 1941 року, перший день німецького вторгнення «Жемчужин» зустрів на Дунаї біля містечка Рені. 24 червня корабель прикривав постановку морських мін на Дунаї. А 6 липня монітор вів артилерійську дуель з румунськими моніторами. 8 липня, коли ворожі війська форсували річку Прут, «Жемчужин» разом з однотипними моніторами «Желєзняков» та «Ростовцев» отримали наказ прориватися до міста Ізмаїл у гирлі Дунаю. 9 липня корабель без втрат та пошкоджень прибув на місце призначення. 11 липня корабель отримав влучання у кормову кулеметну башту, 1 червонофлотця вбито та одного тяжко поранено, крім того було ще дві пробоїни. Потім «Жемчужин» забезпечує евакуацію сухопутних частин Червоної армії на лівий берег Дунаю біля Вилкове та веде артилерійський вогонь по ворогу, а 20 липня він прибув до Одеси^[1].

25 липня монітор включено до складу Пінської військової флотилії (ПВФ). З 31 липня він бере участь у обороні міста Канів на Дніпрі. Потім «Жемчужин» перейшов до містечка Ржищів. 6 серпня «Жемчужин» та однотипний монітор «Лєвачов» попали під обстріл біля села Щучинка. У відповідь радянські моряки відкрили вогонь та змогли подавити вогневі точки супротивника. До 10 серпня «Жемчужин» обстрілює ворожі позиції в селах Ходоровим, Щучинка, прикриває Канів^[1].

Вранці 11 липня «Жемчужин» розпочав бій з протитанковою батареєю німців у районі села Воронівка^[2] Під час бою корабель втратив хід, бо обидва двигуни були виведені з ладу 37-мм снарядами. Канонерський човен «Вірний» прийшов на допомогу та відбуксирував пошкоджений монітор до лівого берега. Вранці 12 липня ворожий обстріл «Жемчужина» розпочався знову. Тому за наказом власний екіпаж підірвав монітор. 6 жовтня монітор «Жемчужин» вивели із списків кораблів ВМФ^[1].

Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято у 1945 році. Але його не ремонтували, а здали на металобрухт^[1].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
↑ Село на Дніпрі південніше Каніва, нині не існує.

Джерела

В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)
А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
Мониторы тип «Железняков» (проект СБ-37) // ussrfleet.1939-45.ru (рос.)
Речные мониторы серии СБ 37 // bcrm.ru (рос.)