PROFILPELAJAR.COM

	Колісний паровий буксир «Водоп'янов», 1930-ті рр.
Проєкт
Назва:	Сторожовий корабель «Водоп'янов», мобілізований колісний паровий буксир проекту СБ-20
Будівники:	завод «Ленінська кузня», м. Київ
Оператори:	СРСР
Будівництво:	1937
У експлуатації:	1937-1941
Історія
СРСР
Назва:	«Водоп'янов»
Прийнятий:	1937 рік
Потоплений:	26 серпня 1941 року
Доля:	затоплений у бою на Дніпрі
Основні характеристики
Тип:	річковий сторожовий корабель
Водотоннажність:	200 т (повна)
Довжина:	43,2 м (найбільша)
Ширина:	6,1 м по міделю, 12,85 м (з гребними колесами)
Осадка:	1,1 м (максимальна)
Двигуни:	Компаундна парова машина, 175 к.с.
Швидкість:	15 км/год.
Автономність:	15 тонн вугілля
Екіпаж:	65 осіб
Озброєння:	2 76-мм гармати (встановлені відкрито), 2х7,62-мм кулемети «Максим», 1х7,62-мм переносний кулемет ДП-27
Бронювання:	6 мм

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Водоп'янов.

«Водоп'янов» — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.

Історія служби

Паровий колісний буксир побудовано у 1937 році на заводі «Ленінська кузня» у Києві під назвою «Тухачевський» на честь радянського військового діяча, який у 1937 році став жертвою сталінського терору. З політико-ідеологічних причин 13 червня 1937 року буксир отримав нову назву «Водоп'янов»^[1] на честь Водоп'янова М. В., відомого радянського полярного льотчика.

23 червня 1941 року «Водоп'янов» мобілізовано за передвоєнним планом та після 6 липня повністю переоблаштовано у військовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві^[1].

22 липня «Водоп'янов» (у військових документах дається також і номерна назва «СК-1») включено до складу Прип'ятського загону річкових кораблів Пінської військової флотилії (ПВФ). Його командиром став лейтенант запасу Старовойтенко Л. С. Протягом всього серпня корабель діяв на Прип'яті, 22 серпня корабель прикривав вогнем переправу відступаючої 5-ї армії Південно-Західного фронту біля сіл Рожава — Новошепеличі^[1].

Увечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу^[2] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове^[3] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра^[4]. Таким чином кораблі флотилії, серед них і «Водоп'янов», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.

У ніч на 26 серпня «Водоп'янов» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Але під сильним вогнем супротивника сторожовик вимушений був повернути назад та стати на стоянку біля села Домантове^[5]. Вранці 26 серпня корабель загинув під час артилерійського бою з німцями, що вийшли до правого берега Дніпра. 22 вересня виключено зі списків кораблів ВМФ за наказом командуючого флотом^[1].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
↑ 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів
↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на правому березі Дніпра 10 км вище дельти р. Тетерів)

Література

В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203