PROFILPELAJAR.COM

село Підгайці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Тер. громада	Кременецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020070320070012
Облікова картка	Підгайці
Основні дані
Засноване	1850
Населення	530
Територія	4.747 км²
Густота населення	111.65 осіб/км²
Поштовий індекс	47104
Телефонний код	+380 3558
Географічні дані
Географічні координати	49°58′30″ пн. ш. 25°53′11″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 25.88639° сх. д.
Водойми	Горинка
Відстань до; районного центру	40 км
Найближча залізнична станція	Кременець
Відстань до; залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67
Карта
	Підгайці
	Підгайці
Мапа
	Підгайці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Підгайці.

Підга́йці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Горинка, в центрі району. Рельєф села Підгайці утворився одночасно з підняттям Кременецького кряжу, гори якого сягають до 207 м над рівнем світового океану. Ґрунти тут опідзолені чорноземи, в'язкі.

Розташоване за 50 км від Шумська. На 2006 рік у селі нараховано 165 дворів та 485 жителів. На 2007 — 497 осіб.

До 2020 року Підгаєцькій сільській раді було підпорядковане село Кудлаївка, до 2003 року — і хутір Вербиця (нині незаселений).

Історія

Історія села давня. Про це свідчать знахідки: крем'яні сокири, гостряки та списи, уламки з глиняних виробів, ляльки.

Перша писемна згадка про село як Підгайчики датується 1414 роком, орієнтовно з якого село належить князю Івану Вишневецькому. Про нього є згадка в акті 1545 року в описі Кременецького замку, як таке, що перебуває в числі «городець» князя.

Ще один представник з роду Вишневецьких — Андрій Вишневецький. Він прийняв унію у 1595 р. і намагався окатоличити населення. Панування Вишневецьких та експлуатація ними селян продовжувалось до 1746 року, до смерті останнього представника з роду Вишневецьких — Михайла Сервація. Тяжкий гніт цих відступників-феодалів, особливо жорстоке визискування ними селян, намагання зламати їх опір, викликали в населення справедливий гнів і ненависть до гнобителів, тому селяни неодноразово виступали проти експлуататорів.

У тому ж 1545 році, коли королівський комісар Лев Потій проводив ревізію Волинського воєводства, брат князя Дмитро Вишневецький прибув до міста Крем'янця (Кременця), де той перебував. Документи свідчать: князь мав у власності маєтки також у селах Кушлин (або Кушки), Підгайці, Окнин, Тараж, Комарин, Крутнів, Лопушне, Олексинець та Бобринець.

У переліку замкових сіл та людей при Кременецькому замку (дані за люстраціями 1542, 1545, 1552рр): - Підгайці (29 чоловік; 29 тяглових; - );^[1]

За часів російського царського правління над Волинню село переходило в руки інших поміщиків- експлуататорів: Левитського, Ярошинських. А в ХІХ ст. село Підгайці належало графам Ожаровським. Фактом цього є тогочасна старовинна карта, датована 1864 роком, у якій вказано не лише графинь-власниць села Марію Ожаровську та Юзефу Олизар, але й чіткі розміри земельних уділів та місцерозташування географічних об'єктів.

Біографічна довідка

Марія Павлівна Скавронська (Пален, Ожаровська) мала графський титул. Була у двох шлюбах. Її батьки — Павло Мартинович Скавронський та Катерина Василівна Енгельгарт. Землі, разом зі своєю родичкою Олізар, Ожаровська отримала в дарунок. Померла графиня 1857 року.

У 1882 р. сільська община на місці старої церкви, яка стояла на зарубках, побудувала нову дерев'яну, названу в честь Св. Миколая.^[2] Також зберігся будиночок, збудований одночасно зі старою церквою. Церква завжди залишалась православною. Навіть коли зазнавала гонінь з боку радянської влади. Була закритою на 18 років, але у 1978 році її знову відкрили. У 1966 р. тут виявили стародруки та рукописну книгу XVII ст.

З 1921 року за Ризьким договором Шумщина офіційно увійшла до складу Польщі. Попри те, що її таким чином обійшов радянський «рай» з колективізацією і голодомором, і польська влада була настроєна до волинського українства не вельми лояльно. Вбачаючи в цих землях арену неминучої війни з Радянським Союзом, польський напіввійськовий уряд боявся зради з боку українців і намагався полонізувати дані території. Наша територія перебуває у володіннях Польщі до того періоду, поки радянська влада не розпочинає депортаційні акції, які тривали з 1939 по 1941 рр. Основною метою таких акцій, загалом яких нараховують чотири, є виселення з анексованих радянською владою територій поляків, які, на думку тодішньої влади, суперечили основі партійної ідеології. Найбільш нещадно поводились із багатими верствами населення: польськими «кулаками».

У Підгайцях також проводяться такі акції. На час виселення польських осадників тут проживає 5 польських панів, які мають свої земельні угіддя.

Ім'я одного з них — Адам Кожей (військовий поручник). У своїй власності пан мав підгаєцькі землі, даровані йому тестем — паном Ланцуцьким. Проживав він у будинку, де зараз школа та дитсадок. Пан мав у своїй власності ставок та млин (зараз тут рибарня).

Ще один із польських вихідців мав угіддя за селом. Прізвище його — Солом'яний. А територію, де колись стояла його хата, стали називати «солом'яне».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади^[3].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.^[4]

Пам'ятки

Церква святого Миколая (1882 р., дерев'яна).
Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971).
Капличка (збудована в честь Св. Петра і Павла у 1942 р.).

Соціальна сфера

У Підгайцях діють: магазини (ПП Дякін та ПП Медвідь), фельшерсько-акушерський пункт (ФАП), Підгаєцький навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І ступеня та дитсадок), будинок культури та бібліотека-філіал.