Епоха, протягом якої в Японії використовували шнуровану кераміку, називається періодом шнурової кераміки або періодом Дзьомон[3]. Культуру цього періоду називають культурою шнурової кераміки або культурою Дзьомон. Від докерамічної палеолітичної епохи період Дзьомон відрізняється появою кераміки, а також луку зі стрілами. Питання про японське або іноземне походження дзьомонівської кераміки залишається відкритим[4].
Лук і стріли прийшли на заміну палеолітичному спису. Вони були першою механічною зброєю людини. Поява луку змінила спосіб полювання і підвищила його ефективність на малих тварин. Кераміка ж виникла в результаті усвідомлення людиною хімічної мінливості речовин. М'яка і пластична глина під час тривалого опалювання перетворювалася на твердий посуд. Завдяки кераміці люди навчилися варити і тушкувати їжу. Це сприяло збагаченню раціону новими продуктами та покращенню якості харчування[4].
Станом на 1994 рік, найдавнішим керамічним виробом на території Японії вважався «глечик з квасолеподібним орнаментом»[5], знайдений в печері монастиря Сенпуку (Сасебо, Наґасакі)[6] і датований 11 тисячоліттям до Р. Х. Від цієї часової точки відраховують початок періоду Дзьомон, що тривав 10 тисяч років. В цю епоху культура виготовлення кераміки поширилися по всьому Японському архіпелагу — від Хоккайдо до Рюкю[4]. На тлі інших неолітичних керамічних культур стародавнього світу ця культура була унікальною для Японії[4].
Дзьомонівській кераміці притаманна локальна диференціація, схожість стилів та часова тяглість. Тобто, вона поділяється на декілька регіональних типів, що розвивалися еволюційним шляхом і мали подібні між собою орнаментальні мотиви. Найбільші відмінності в японській неолітичній кераміці спостерігаються у виробах Західної і Східної Японії. В свою чергу, в східнояпонській кераміці періоду Дзьомон виділяють Північно-східний та Кантоський типи. Останній також поділяється на ряд локальних підтипів. Незважаючи на регіональні відмінності, усі типи кераміки Дзьомон мають спільні риси, що дозволяє говорити про існування на островах єдиної археологічної культури[4].
Точна кількість стоянок періоду Дзьомон невідома. Станом на 1994 рік їх приблизна кількість становила 100 тисяч[4]. Це може свідчити про відносно високу для неолітичних суспільств густоту населення Японського архіпелагу[4]. До 1990-х років більшість стоянок знаходилась у Східній Японії, проте завдяки роботі західнояпонських археологів різниця в кількості стоянок між Заходом і Сходом скоротилася. На думку японського етнолога Коями Сюдзонаселення Японії на початку періоду Дзьомон становило 20 тисяч осіб, в середній фазі — 260 тисяч осіб, а наприкінці періоду — 76 тисяч осіб[7].
Окрім цієї загальноприйнятої періодизації існують інші варіанти. Переший передбачає поділ періоду Дзьомон на дві доби — ранню і пізню, межею для яких виступає 3 — 2 тисячоліття до Р. Х. У другому варіанті періодизації виділяється чотири часові фази: становлення (11 — 4 тисячоліття до Р. Х.), розвитку (4 — середини 2 тисячоліття до Р. Х.), зрілості (кінця 2 тисячоліття — початку 1 тисячоліття) та кінця (середина 1 тисячоліття)[4]. Поряд із загальними періодизаціями існують локальні, які враховують особливості розвитку джьомонівської кераміки лише у певних регіонах.
Суспільство
Пращури носіїв культури Дзьомон прибули до Японського архіпелагу у пізньому палеоліті. Питання їхньої генези є дискусійним в історіографії. З кінця 20 століття обстоюються теорії північноазійського та південноазійського походження джьомонівців[10]. Їхніми прямими нащадками вважають айнів, рюкюсців та північно-східнихяматосців[11].
Господарство
Жолуді — основна харчова культура джьомонівців
Господарчу основу японського суспільства періоду Дзьомон складали полювання, рибальство і збирання рослинних продуктів. Існують припущення, що неолітичне населення архіпелагу знало примітивне підсічно-вогневе землеробство, а також змогло одомашнювати диких кабанів[4].
На полюванні джьомонівці найчастіше використовували прості луки. Археологи знаходять рештки цієї зброї переважно у торф'яних шарах стоянок, розміщених у болотистих низинах. На 1994 рік вчені виявили лише 30 повністю уцілілих луків[4]. Вони виготовлялися, як правило, з головчасто-тисових видів дерев і покривалися чорним лаком. Вістря стріл майструвалися з твердого каменю обсидіану[12]. На відміну від луку, спис вживали рідко. Рештки списів часто виявляють на Хоккайдо і Північно-східному регіоні, проте вони є рідкістю для регіону Канто. У Західній Японії списи майже не зустрічаються. Крім зброї на полюванні також використовували собак і вовчі ями. Найчастіше мешканці Японського архіпелагу полювали на кабанів, оленів, диких качок та фазанів[4].
Рибу і морські продукти джьомонівці вудили, гарпунили або виловлювали рибацькими сітками. З мушлевих насипів, тогочасних смітників, вчені знаходять вудильні гачки, вістря малих і великих гарпунів, рибацькі плавці та грузики. Більшість цих знарядь виготовлені з кістки оленя. Їх виявляють переважно у стоянках, розташованих на річкових і морських узбережжях. Ці знаряддя використовували в певні пори року і були орієнтовані на певні види риб: бонітів, червоних пагрів, морських судаків та різні види мушлевих. Вудки і гарпуни були індивідуальними знаряддями, а сітки — колективними. Особливого розвитку рибальство набуло після середньої епохи періоду Дзьомон[4].
Збиральництво відігравало в господарському житті джьомонівців провідну роль. Продукти рослинного походження активно вживалися в їжу вже з ранньої епохи періоду Дзьомон. Більшість з них складали тверді плоди дерев, такі як каштани, горіхи та жолуді, і бульби — батат та діоскорея. Їх збирали восени у великих кількостях і складали у плетені з лози кошики. З жолудів виготовляли борошно на примітивних жорнах і випікали хліб[13]. Частину продуктів зберігали на зиму в неглибоких декількох 1-метрових ямах, які знаходилися в межах поселень. Доказами існування таких ям є стоянки середньої епохи Саканошіта (Аріта, Саґа) та кінцевої епохи Мінамі-Ґатамаеіке (Санйо, Окаяма)[4]. Окрім твердих плодів джьомонівці споживали водяні горіхи, актінідії, плоди сапіндусів і афанантів, японський дерен, виноград, свидину. Зерна цих рослин були знайдені поруч із запасами твердих плодів на стоянці Торіхама (Вакаса, Фукуй)[4]. Ймовірно, джьомонівці займалися примітивним сільським господарством, про що свідчать виявлені на місцях їхніх поселень рештки сільськогосподарських культур — гарбузів-горлянок та золотистої квасолі[4]. Вони також збирали китайську кропиву та корпиву тунберга, з якої виготовляли волокно для одягу[4].
Житло
Протягом усього періоду Дзьомон мешканці Японського архіпелагу мешкали у землянках і напівземлянках[14], традиційних житлах докерамічної доби. Житло було заглибленим у землю, мало земляні стіни і підлогу, а також каркас з деревних стовпів, який підтримував дах з шкір тварин, трави та хмизу. Дзьомонівські землянки різнилися за регіонами. Найбільше їх знаходять у Східній Японії; менше — у Західній[4].
Житла початкової доби мали просту конструкцію. Вони поділялися на прямокутні або круглі у плані. Центром житла було вогнище, яке мало декілька типів: земляне[15], глечикове[16] і кам'яне[17]. Перше виготовляли шляхом простого викопування неглибокої ямки в підлозі, в якій де палили хмиз і дрова; друге майстрували з нижньої частини горщика, яку вкопували у підлогу; третє споруджували з гальки або малих камінців, якими обкладали місце для багаття. Житла регіонів Тохоку та Хокуріку цієї епохи відрізнялися від решти японських аналогів великими розмірами. Починаючи з середньої епохи вони мали складну конструкцію, що передбачала використання декількох вогнищ в одній оселі[4].
Житло джьомонівців було не лише місцем відпочинку, а й простором, тісно пов'язаним із їхніми світоглядом і віруваннями. Після 3 тисячоліття до Р. Х. з'явився звичай заривати при вході до землянки, що форми малого коридору, непошкоджені керамічні глеки або горщики. Припускають, що в них складала молочні зуби або плаценту новонароджених[4]. В деяких оселях розміщували кам'яні фалічні палиці секібо або ритуальні кам'яні помости. В Центральній Японії та регіоні Канто існували землянки із вимощеною пласким каменем підлогою[18].
Середньостатистична площа джьомонівського житла становила 20 — 30 м²[4]. Зазвичай, в ньому проживала одна сім'я від 5 осіб і більше. Доказом такої кількості мешканців служить знахідка на стоянці Убаяма (Ітікава, Тіба)[19], де була виявлено поховання родини в землянці — два чоловіки, дві жінки і одна дитина[4].
Існували також великі будівлі, які знаходять у Північній та Північно-центральній Японії. Зокрема, на стоянці Фудодо (Асахі, Тояма) дослідники розкопали землянку, що мала чотири вогнища і в плані нагадувала еліпс завдовжки 17 м і радіусом 8 м. На стоянці ж Суґісавадай (Ношіро, Акіта) було виявлено землянку такої ж форми, завдовжки 31 м і радіусом 8,8 м. Точне призначення цих великих будівель невідоме. Гіпотетично вони могли виконувати роль місця зборів, комори або колективної майстерні[4].
Поселення
«Зал зборів» в реставрованому поселенні на стоянці Саннай Маруяма.
Декілька жител утворювали поселення. В початкову епоху періоду Дзьомон воно складалося з 2 − 3 землянок. В ранній епосі кількість осель збільшилася, що дає підстави говорити про поступовий перехід джьомонівців до осілого способу життя. Житла споруджували довкола площі на приблизно однаковій відстані. Ця площа була центром громадського і релігійного життя поселення.
В історіографії такий тип послень називають «круглим»[20] або «підковоподібним»[21]. Вони були традиційними на всій території Японського архіпелагу починаючи з середньої епохи періоду Дзьомон. Невідомо, чи були поселення тимчасовими або постійними, проте відомо, що їхні мешканці проживали в них тривалий час. Про це свідчить тяглість керамічних культурних стилів поселення, а також нашарування поселень раннього періоду на поселення пізнього[4].
Окрім житлових споруд до складу поселення входили так звані «будівлі на підпорах»[22]. Фундамент цих споруд нагадував прямокутник, еліпс або шестикутник. Вони не мали земляних стін, підлоги і вогнища і знаходилися на стовпах-підпорах. Ширина цих будівель коливалася в межах 5 — 15 м. Вони були найбільшими спорудами на зразок великих землянок північнояпонського типу. Призначення «будівель на підпорах» невідоме[4].
Окрім осілих поселень археологи також знаходять поселення, які не мали осель і нагадують тимчасові табори.
Поховання
Мешканці Японії періоду Дзьомон, зазвичай, ховали небіжчиків у мушлевих насипах. Ці насипи виконували одночасно роль смітника і кладовища, і знаходилися поруч із житлами дзьомонвіців. За результатами археологічних досліджень на один насип початкової доби припадало 1-2 поховання, а на аналогічний насип пізньої доби — понад 30[4]. В 1 тисячолітті до Р. Х. з'явилися великі цвинтарі, як в мушлевому насипі на стоянці Йошіґо (Тахара, Айті)[23], де було знайдено понад 300 кістяків[24]. Матеріали поховань свідчать про перехід джьомонівців від кочового до осілого способу життя, а також про поступове зростання населення стародавньої Японії[4].
Більшість джьомонівських поховань належать до скорчених поховань: руки і ноги померлого згинали так, що його тіло нагадувало ембріон, поміщали в яму без труни і закопували. Відомі також окремі випадки витягнутого поховання, які набули поширення з 3 тисячоліття до Р. Х.[4]. Починаючи з кінцевої доби, поряд із похованням з'явився звичай спалювання мертвих: обпалені кістки кінцівок померлого складали у прямокутник, а посеред нього складали череп та інші кістки. Як правило поховання були індивідуальними, проте існували й колективні могили для родичів або дітей. Найбільша колективна могила періоду Дзьомон, завдовжки 2 м із 15 похованнями, була знайдена в мушлевому насипі стоянки Міямотодай (Фунабасі, Тіба)[4].
Окрім звичайних ямних поховань у мушлевих насипах існували й інші. В ряді стоянок археологи знаходять могильники, в яких небіжчики поховані у ямах із кам'яною підлогою або у великих кам'яних гробах. Такий тип поховання був звичним для Північної Японії в кінцеву добу епохи. На території Хоккайдо традиційними були поховання на окремих великих цвинтарях поза поселенням з багатим поховальним інвентарем[4]. Крім цього на всій території тогочасної Японії існував звичай ховати мертвонароджених, грудних малюків і померлих дітей віком до 6 років у керамічних глеках (глекові поховання)[25]. Зрідка в таких глечиках ховали дорослих — їхні тіла спалювали, а кістки, після обряду миття водою, вкладали у посуд[4].
Обряди і вірування
Джерелом про релігійні уявлення жителів Японії періоду Дзьомон є поховальний інвентар. Його наявність свідчить, що джьомонівці вірили в існування душі та потойбічне життя. До складу такого інвентаря входили речі, які небіжчик використовував за життя: гребінці, сережки, браслети, нашийні і нагрудні прикраси, персні та пояси. Найчастіше у джьомонівських похованнях зустрічаються мушлеві браслети та пояси з оленячого рогу. Перші виготовлялися з великих мушель гліцимеріса або раппана, в середині яких відкривали отвір для руки і шліфували до блиску; другі майструвалися з розвилки оленячого рогу і покривалися складним орнаментом. Прикраси мали не лише естетичну, а й ритуально-магічну функцію. Браслети зазвичай носили жінки, а пояси — чоловіки. Кількість і багатство декору прикрас вказували не на соціальну, а статеву чи вікову диференціацію[4].
Серед джьомонівців пізньої епохи існував ініціаційний звичай виривання або спилювання зубів. За життя молодій людині видаляли певну кількість різців або ікла, що знаменувало про її входження до групи дорослих. Спосіб і порядок виривання зубів різнився в часі за регіонами. Також побутував звичай підпилювання чотирьох різців верхньої щелепи у формі малих тризубців або двозубців. Реалізація таких операцій потребувала складник хірургічних навичок[4].
Ще одним артефактом, пов'язаним із релігійними уявленнями джьомонівців, є керамічні жіночі статуетки доґу. Їх інколи називають «джьомоніськими венерами». Найдавніший зразок такої статуетки був знайдений на стоянці Ханавадай (Сакура, Тіба), що датується ранньою добою періоду Дзьомон[26]. Залежно від стилю виконання доґу класифікують на декілька типів: пласкі[27], циліндричні[28], рельєфні з ногами[29], з трикутними обличчями[30], пугачеподібні[31], з окуляроподібними очима[32]. Майже всі статуетки зображають жінок з великим, можливо вагітним, животом. Як правило їх знаходять у поламаному стані. Припускають, що доґу символізували жіноче начало, родину, народжуваність і використовували в обрядах, пов'язаних із культом фертильності. З цим же культом асоціюються фалічні символи — кам'яні палиці секібо, кам'яні мечі та ножі, які уособлюють чоловіче начало, владу, авторитет[4].
Дзьомонівці також виготовляли дерев'яні і кам'яні доґу. Вони відігравали роль амулетів-оберегів. Таку саму роль мали «кривоцвіти» маґатама, що виготовлялися з дорогоцінного каменю і носилися на шиї. Окрім них жителі стародавньої Японії виготовляли керамічні маски, призначення яких невідоме[4].
Виробництво
Населення періоду Дзьомон виробляло кам'яні та дерев'яні знаряддя і вироби, використовувало асфальт та техніку лакування урусі.
↑Японське слово джьомон означає «шнуровий орнамент». Це переклад словосполучення «cord marked pottery», яке використовував «перший дослідник» культури Дзьомон Едвард Мос для означення кераміки зі стоянки Оморі. До Другої світової війни синонімом «періоду Дзьомон» був термін «кам'яна доба».
↑Рубель В. А., Коваленко О. О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. № 1, — С. 156—162
↑Свідченням потужності луку джьомонівців є знахідка зі стоянки Шіджімідзука (Хамамацу) — лопатка кабана, пробита кам'яним вістрям. (Період Дзьомон // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 1994—1997.)
↑Вперше зразок такого обгорілого хлібу було знайдено на території джьомонівського житла на стоянці середньої доби Сорі (Фудзімі, Наґано) (Період Дзьомон // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.).
↑В мушлевому насипі стоянки кінцевої доби Нумацу (Ісіномакі, Міяґі) було знайдено 10 глекових поховань дітей, а на стоянці Йошіґо (Тахара, Айті) — 35. (Період Дзьомон // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 1994—1997.)
(укр.) Рубель В. А., Коваленко О. О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. № 1, — С. 156—162
Casey AbramsInformasi latar belakangLahir12 Februari 1991 (umur 33)AsalIdyllwild, California, Amerika SerikatGenreJazz, rockPekerjaanPenyanyiInstrumenVokal, BassTahun aktif2011-sekarang Casey Abrams (lahir 12 Februari 1991) adalah penyanyi asal Amerika Serikat asal Illinois dan pada saat ini tinggal di Idyllwild, California. Abrams merupakan finalis 11 besar American Idol musim kesepuluh. Pranala luar Casey Abrams Diarsipkan 2011-10-28 di Wayback Machine. on American Idol lbsAmerican Ido...
I Can Quit Whenever I Want:Ad HonoremPoster filmNama lainItaliaSmetto quando voglio - Ad honorem SutradaraSydney SibiliaProduserDomenico ProcacciMatteo RovereDitulis olehSydney SibiliaFrancesca ManieriLuigi Di CapuaPemeranEdoardo LeoValerio ApreaPaolo CalabresiLibero De RienzoStefano FresiLorenzo LaviaPietro SermontiMarco BoniniRosario LismaGiampaolo MorelliPeppe BarraGreta ScaranoLuigi Lo CascioValeria SolarinoNeri MarcorèPenata musikMichele BragaSinematograferVladan RadovicPeny...
Halaman ini berisi artikel tentang desa Palestina di barat daya Yerusalem. Untuk pertempuran pada invasi Persia oleh Arab, lihat Pertempuran Walaja. al-WalajaMunisipalitas jenis D (Dewan desa)Transkripsi Arab • Arabالولجة • Latinal-Walaje (resmi)al-WalajaLokasi al-Walaja di PalestinaKoordinat: 31°43′53″N 35°09′49″E / 31.73139°N 35.16361°E / 31.73139; 35.16361Koordinat: 31°43′53″N 35°09′49″E / 31.7...
Graph of triangles with a shared vertex Friendship graphThe friendship graph F8.Vertices2n + 1Edges3nRadius1Diameter2Girth3Chromatic number3Chromatic index2nProperties Unit distance Planar Eulerian Factor-critical Locally linear NotationFnTable of graphs and parameters The friendship graphs F2, F3 and F4. In the mathematical field of graph theory, the friendship graph (or Dutch windmill graph or n-fan) Fn is a planar, undirected graph with 2n + 1 vertices and 3n edges.[1] The friendsh...
JN Jenny Curtiss JN-4 Jenny, 1918 Jenis Trainer Pembuat Curtiss Perancang Benjamin D. Thomas Diperkenalkan 1915 Pengguna utama U.S. Army Air ServiceRoyal Flying Corps Jumlah 6,813 Harga satuan $5,465 Varian Curtiss N-9 Curtiss JN-6H Curtiss JN-4 adalah pesawat terbang yang dibuat oleh perusahaan Curtiss di Hammondsport, New York, nantinya dibuat oleh Curtiss Aeroplane and Motor Company. Curtiss menggabungkan fitur terbaik dari model J dan model N, dibuat untuk angkatan darat dan angkata...
Questa voce sull'argomento attori statunitensi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. George LeGuere (1917) George Le Guere o George LeGuere, pseudonimo di George Mulally (Memphis, 17 luglio 1887 – New York, 21 novembre 1947), è stato un attore statunitense dell'epoca del muto. Filmografia The Bachelor's Romance (1915) The Commuters, regia di George Fitzmaurice (1915) The Blindness of Virtu...
Vo ime na ljubovtaLet Me Love YouSingle by Tamara Todevska, Vrčak and Adrian Gaxhafrom the album Na sedmo nebo Released23 February 2008Recorded2007Genre Pop R&B Length2:45Songwriter(s)Rade VrčakovskiProducer(s) Rade Vrčakovski Valentino Skenderovski Robert Bilbilov Tamara Todevska singles chronology Smešno Zar Ne (2007) Vo ime na ljubovtaLet Me Love You (2008) Dajem Ti Sve (2008) Vrčak singles chronology Nedopirliva(2007) Vo ime na ljubovta(2008) Toksična(2008) Adrian Gaxha&...
Élan Motorsport TechnologiesCompany typeCorporationIndustryAutomotiveFounded1997HeadquartersBraselton, GeorgiaWebsitehttp://www.elanmotorsports.com/ Élan Motorsport Technologies is an American enterprise that serves as an umbrella company containing the race car engineering, development and manufacturing companies owned by American racing and automotive company conglomerate Panoz Motor Sports Group. Élan engineers, designs and builds Panoz-branded race cars and components. Since its foundi...
Wat Si Saket Wat Si Saket (bahasa Lao: ວັດສີສະເກດ) merupakan sebuah kuil Buddha di Vientiane, Laos. Kuil ini berada di jalan Lan Xang dan terletak di sebelah barat laut Haw Phra Kaew yang dahulu merupakan tempat dari Buddha Zamrud.[1] Kuil ini didirikan atas perintah raja Anouvong (Sethathirat V) pada tahun 1818. Kuil ini dibangun dengan menggunakan gaya arsitektur Thai, yakni dengan adanya teras di sekitar bangunan kuil dan adanya atap lima tingkat yang berhia...
Pandemi koronavirus 2020 di IrakJumlah kasus terkonfirmasi menurut provinsi pada 18 April 2020[1] 1–9 kasus terkonfirmasi 10–49 kasus terkonfirmasi 50-99 kasus terkonfirmasi 100-199 kasus terkonfirmasi ≥200 kasus terkonfirmasiPersentase kasus inaktif (termasuk meninggal dan sembuh) % pada 18 April 2020[1] 0% 1-9% 10-29% 30-49% 50-99% 10...
Narrow strip of semi-rigid material for skiing This article is about the equipment used to slide on snow. For the related activity, see Skiing. For the related activity on water, see Water skiing. For other uses, see Ski (disambiguation). A shaped alpine ski with relatively little sidecut and classic camber: the tip and tail touch the snow while the midsection is in the air. A ski is a narrow strip of semi-rigid material worn underfoot to glide over snow. Substantially longer than they are wi...
Sharp PC-1251Sharp PC-1251ManufacturerSharp CorporationGenerationFirstRelease date1982 (1982)Memory4 Kbit RAM modulesDisplay24 digit dot matrix LCDInputFull QWERTY-style keyboardPower2 built-in batteriesSuccessorSharp PC-5000RelatedSharp PC-1211Sharp PC-1500 The Sharp PC-1251 was a small pocket computer that was also marketed as the Tandy Pocket Computer. It was created by Sharp Corporation in 1982.[1] Technical specifications PC-1251, with its printer and microcassette reco...
Halaman ini berisi artikel tentang perusahaan utama. Untuk merek unggulan perusahaan ini, lihat Volkswagen. Volkswagen AGHeadquarters in WolfsburgJenisPublicKode emitenFWB: VOW, Templat:FWB linkLSE: 0P6NMerah Muda OTC: VWAGY Merah Muda OTC: VLKAF DAX Component (VOW3)ISINDE0007664005IndustriOtomotifDidirikanBerlin, Jerman(28 Mei 1937; 86 tahun lalu (1937-05-28))KantorpusatWolfsburg, JermanCabang100 production facilities across 27 countriesWilayah operasiSeluruh duniaTokohkunciHans Dieter ...
صاحب السمو الملكي عبد العزيز بن سلمان بن عبد العزيز آل سعود وزير الطاقة في المنصب2019 – حتى الآن خالد الفالح معلومات شخصية الميلاد 1960 (العمر 63–64)الرياض، السعودية الجنسية سعودي العرق عربي الديانة الإسلام الزوجة الأميرة سارة بنت خالد بن مساعد بن عبد العزيز آل سع...
Una coppia omosessuale nel 2008 al Gay Pride DICO è una sigla che significa DIritti e doveri delle persone stabilmente COnviventi e viene riferita comunemente al disegno di legge, presentato dal Governo Prodi II l'8 febbraio 2007, finalizzato al riconoscimento nell'ordinamento giuridico italiano di taluni diritti e doveri discendenti dai rapporti di convivenza registrati all'anagrafe: l'iter legislativo si è di fatto concluso con la caduta del Governo Prodi II nel 2008. Indice 1 L'inquadram...
Metro station in Chengdu, China Guanghua Park光华公园General informationLocationWenjiang District, Chengdu, SichuanChinaOperated byChengdu Metro LimitedLine(s) Line 4Platforms2 (1 island platform)HistoryOpened2 June 2017Services Preceding station Chengdu Metro Following station Nanxun Avenuetowards Wansheng Line 4 Yongquantowards Xihe Guanghua Park (Chinese: 光华公园) is a station on Line 4 of the Chengdu Metro in China.[1][2] Station l...
غيدو بوخفالت (بالألمانية: Guido Buchwald) معلومات شخصية الميلاد 24 يناير 1961 (العمر 63 سنة)برلين الغربية الطول 1.88 م (6 قدم 2 بوصة) مركز اللعب مدافع الجنسية ألمانيا معلومات النادي النادي الحالي شتوتغارت كيكرز (Director of football) مسيرة الشباب سنوات فريق 1969–1977 SV Wannweil 1977–1978 TSV Plie...
1964 Polish drama film Prawo i pięśćDirected by Jerzy Hoffman Edward Skórzewski Written byJózef HenScreenplay byJózef HenBased onPrawo i pięśćby Józef HenStarringGustaw HoloubekCinematographyJerzy LipmanEdited byLudmila GodziaszwiliMusic byKrzysztof KomedaProductioncompanyZespół Filmowy KameraDistributed byCentrala Wynajmu FilmówRelease date 14 September 1964 (1964-09-14) (Poland) CountryPolandLanguagesPolish, German Prawo i pięść (The Law and the Fist) is a...
Cet article est une ébauche concernant un coureur cycliste allemand. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?). Pour plus d’informations, voyez le projet cyclisme. Sven TeutenbergSven Teutenberg lors du Tour d'Allemagne 2006InformationsNaissance 18 août 1972 (51 ans)DüsseldorfNationalité allemandeÉquipes professionnelles 09.1993-12.1993Telekom (stagiaire)08.1994-12.1994[n 1]WordPerfect1995Novell1996US Postal Service-Montgomery Bell1997-1998US Post...
.jpg)
