Міжнародні відносини Греції

Зовнішня політика Греції базується на наступних принципах^[1]:

прихильність до стандартів міжнародної законності та дотримання норм міжнародного права;
відмова від насильства та прихильність до мирного врегулювання міжнародних конфліктів;
прийняття важливості співпраці із міжнародними організаціями;
підтримка процедур з просування колективних систем безпеки, співробітництва та мирного врегулювання міжнародних конфліктів;
розвиток збалансованої та всебічної регіональної політики, яка базується на принципах плюралізму, гуманізму та демократичних цінностях;
боротьба з тероризмом шляхом підтримки спільних міжнародних дій.

Дипломатичні відносини

Див. також: Список дипломатичних місій Греції

Греко-українські відносини

Докладніше: Українсько-грецькі відносини

Греція визнала незалежну Україну 31 грудня 1991 року. Обидві країни встановили дипломатичні відносини в 1992 році. Греція відкрила посольство в Києві в 1993, генеральні консульства діють у Маріуполі та Одесі^[4]. Україна відкрила посольство в Афінах, а з квітня 2004 року діє генеральне консульство в Салоніках^[5]. Обидві країни — повноправні члени Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Організації Чорноморського економічного співробітництва. Важливий фактор зміцнення дружніх відносин — інтенсивні гуманітарні зв'язки та наявність української громади в Греції та грецької громади в Україні.

Основні проблеми

Проблемними і досі неврегульованими питаннями у зовнішній політиці Греції залишаються Кіпрська та Егейська суперечки з приводу відповідно окупації Кіпру та делімітації Егейського моря з Туреччиною^[6], а також Македонське питання через назву, територіальні^[7]^[8] й історико-культурні претензії^[9]^[10] Республіки Македонії.

Кіпрська суперечка викликана турецьким вторгненням 1974 року та окупацією північної частини Кіпру, яка примусово розділила населення, перетворила тисячі греків-кіпріотів на біженців. 15 листопада 1983 року самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана тільки Туреччиною, водночас міжнародне співтовариство, зокрема ООН, досі вважає цю цю територію окупованою Туреччиною^[11]. Одержавши незалежність від Великої Британії, греки-кіпріоти тричі проводили референдум на предмет приєднання до Греції. Всі три рази в пропорції дев'ять до одного виборці голосували за приєднання. Проте Греція щоразу відмовляла у возз'єднанні, посилаючись на умови договору про незалежність.

Егейська суперечка — основний камінь спотикання у греко-турецьких відносинах від початку 1970-х років. Неврегульованими залишаються питання: делімітації територіальних вод, національного повітряного простору, виняткових економічних зон та використання континентального шельфу, районів польотної інформації (FIR), суперечки з вже демілітаризованого статусу, присвоєного деяким з грецьких островів в цьому районі, турецькі претензії «сірих зон» невизначеного суверенітету над численними незаселеними маленькими острівцями, в першу чергу острів Іміа/Кардак. Водночас Греція в Гельсінкі у грудні 1999 року відігравала активну роль у прийнятті Туреччиною статусу кандидата на вступ в ЄС. 2010 року прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган із кількома міністрами відвідав з офіційним візитом Афіни^[12]. Проведені переговори, на думку аналітиків, стали проявом певного потепління у відносинах між державами^[13], а голова МЗС Туреччини Ахмет Давутоглу заявив, що турецький уряд працює над створенням «атмосфери психологічних змін» у відносинах між двома країнами^[14]^[15].

Македонське питання особливо гостро постало на початку 1990-х років у відносинах між Грецією та новоствореною Республікою Македонією, яку Греція досі не визнала з кількох причин. По-перше, особливо в перш роки своєї незалежності Республіка Македонія вела активну пропаганду створення незалежної держави не на теренах колишньої югославської республіки, а в межах історичної області Македонії, яка включає частки територій сучасних держав: Сербії, Болгарії та Греції^[16]. Столицею такої держави мало б стати грецьке місто Салоніки^[17], навіть на банкнота македонського денара зображувала символ Салонік — Левкос Піргос^[18]. У столиці Республіки Македонії Скоп'є іменем Александра Великого названо міжнародний аеропорт^[19], головна площа міста названа Македонською, де також встановлять колосальний пам'ятник Александру^[20]. Загалом македонські історики ставлять під сумнів і грецький характер Стародавньої Македонії^[21]. Тому чи не найбільшу стурбованість у Греції викликає переінакшена національна історія Республіки Македонії. Греція наполягає на використанні офіційної назви, визнаної ООН, — Колишня Югославська Республіка Македонія — і блокує вступ Республіки Македонії у ЄС та НАТО.

Євроінтеграція

1961 року Греція стала першою країною, яка не будучи членом ЄЕС, підписала угоду асоціації з ЄЕС. Через двадцять років 1981 року Греція стала членом Європейського Союзу (на той час Європейське Економічне Співтовариство). 1 січня 2000 року Греція прийняла нормативно-правову базу Шенгенської угоди, яке дало право громадянам Греції необмежених поїздок. 1 січня 2001 року Греція приєдналась до економічного валютного союзу, ставши дванадцятим повноправним членом Єврозони.

Греція активно підтримує майбутнє розширення ЄС (за винятком членства Туреччини та Республіки Македонії з наведених вище причин). Зокрема 2010 року Греція висловила підтримку європейській перспективі Сербії^[22]. Водночас в листопаді 2010 року Президент Греції Каролос Папуліас в ході візиту в Болгарію наголосив відносно КЮРМ^[23]:

Греція підтримає рішення, яке буде відбивати історичну реальність регіону… до тих пір, поки вона (КЮРМ) наполягає на непримиренній своїй позиції, двері НАТО і ЄС будуть для неї закриті, а процедури приєднання до Європейського союзу замороженими…

З приводу асоціації Туреччини Каролос Папуліас у тому самому повідомленні додав^[24]:

Кіпрська суперечка глибоко зачіпає греко-турецькі відносини і є основною перешкодою для відносин Європейського Союзу з Туреччиною.

Внаслідок парламентських виборів до Греції 2015р. та перемогою лояльних до Росії лівої партії СІРІЗА^[25] та значним впливом Росії на Грецію в вигляді значної долі російського капіталу^[26]^[27] загострилося довготривале протистояння як в самій Греції, щодо доречності перебування Греції в єврозоні та доцільності санкцій проти Росії, так і в Європі, щодо суворіших вимог до подальших траншів та реструктуризацій боргів Греції. Наявність самої Греції в Єврозоні також піднімалась в деяких опитуваннях населення в Німеччині, які були здебільшого проти перебування Греції в єврозоні.^[28]^[29]. Багато європейських політиків все ж таки притримуються до єдності Єврозони, розуміючи, що в протистоянні з Росією вихід Греції з Єврозони може послабити Євросоюз в цілому, та бути програшним для Євросоюзу в війні санкцій з Росією..^[30]^[31]^[32]

Членство в міжнародних організаціях

Греція — один з основних учасників більшості масштабних міжнародних органів, маючи виключно вигідне географічне положення в регіоні, вона користується багатьма дипломатичними, торговельними і політичними вигодами від міжнародної співпраці, зокрема: