Під час і після їхнього Золотого Століття, нідерландці створили комерційну та колоніальну імперію, яка розвалилася після Другої світової війни; історичні зв'язки, успадковані від колоніального минулого досі впливають на міжнародні відносини Нідерландів. У той час як історично Нідерланди були нейтральною державою, починаючи з другої світової війни вони стали членом великої кількості міжнародних організацій.
Нідерландська економіка дуже відкрита і залежить від міжнародної торгівлі. Одним з найбільш спірних міжнародних питань, пов'язаних з ліберальною політикою Нідерландів щодо легких наркотиків і положення Нідерландів як одного з основних експортерів важких наркотиків.
Нідерландський уряд провів огляд основних питань зовнішньої політики, організації та фінансування в 1995 році. Документ «Зовнішня політика Нідерландів: огляд» виклав новий напрямок зовнішньої політики Нідерландів. Пріоритети Нідерландів у підвищенні європейської інтеграції, підтриманні відносин із сусідніми державами, забезпеченні європейської безпеки і стабільності (в основному через механізм НАТО), участь у врегулюванні конфліктів, участь у миротворчих місіях. Нідерланди підкреслюють роль, яку Сполучені Штати відіграють у безпеці Європи. Огляд іноземної політики також спричинив реорганізацію Міністерства закордонних справ. Завдяки створенню регіональних відділень, це Міністерство тепер координує завдання, які раніше були поділені між органами з міжнародного співробітництва, закордонних справа і економічних питань.
Атлантичне співробітництво
Нідерландська політика безпеки базується, насамперед, на членстві в НАТО, співзасновником якого були Нідерланди в 1949 році. Уряд Нідерландів не лише вважає можливим розташування ядерної зброї в країні Volkel_Air_Base#Possible_nuclear_weapons[en], але й вважає необхідним її розміщення.
Нідерландці здійснюють оборонне співробітництво в межах Європиː 1) на багатосторонній основі — у контексті Західноєвропейського Союзу і Європейської безпекової та оборонної політики ЄС; 2) на двосторонній основі (Німецько-Нідерландський корпус). Останні роки нідерландці роблять значний внесок у зусилля ООН з підтримання миру в на планеті, зокрема у силах стабілізації в Боснії і Герцеговині (СФОР).
Європейська інтеграція
Нідерландці були і є прихильниками європейської інтеграції, відіграли важливу роль в політичній та валютній інтеграції. Країна була однією з перших, яка розпочала європейську інтеграцію, як член Бенілюксу в 1944 р. і Європейського об'єднання вугілля і сталі в 1952 році. Післявоєнний Митний союз Нідерландів з Бельгією і Люксембургом (група Бенілюкс) проклав шлях для формування Європейського співтовариства (попередник ЄС), в якому Нідерланди були членом-засновником. Скасування контролю на внутрішніх кордонах Бенілюксу було зразком для ширшої Шенгенської угоди. Окремі аспекти їх іноземних, економічних і торгових стратегій координуються через Європейський Союз (ЄС). Нідерланди разом з іншими 28 європейськими учасниками зобов'язалися підтримувати спільну візову політику і вільне пересування людей через спільні кордони.
Нідерландці стояли біля витоків Маастрихтського договору 1992 р і були архітекторами Амстердамського договору, укладеного в 1998 р. До 2003 р., нідерландець Вім Дуйзенберг очолював Європейський центральний банк. Крім того, нідерландський міністр фінансівГерріт Залм був головним критиком порушень Пакту стабільності і зростання Францією та Німеччиною в 2004 році і 2005 рр.
Нідерланди належать до провідних донорів офіційної допомоги з метою розвитку (ОДР) на Землі, надавши майже $ 8 млрд (бл. 0,8 % власного валового національного доходу (ВНД)). Це одна з п'яти держав планети, яка сплачує давню ОПР в Організації Об'єднаних Націй, яка становить 0,7 % ОПР/ВНД. Ця держава послідовно сприяє передачі допомоги через багатосторонні механізми, зокрема Програму розвитку ООН, міжнародні фінансові інститути і програми ЄС. Більшість коштів нідерландської допомоги надходять через приватні організації («співфінансування»), майже повністю автономні у виборі проектів.
Нідерланди є членом Європейського банку реконструкції та розвитку, сприяє економічним реформам в Центральній Європі. Вони рішуче підтримують мирний процес на Близькому Сході і в 1998 р. виділили 29 млн $ для внесків для окупованих Ізраїлем територій в рамках скоординованої міжнародної донорської діяльності, а також у безпосередній співпраці з владою Палестинської Автономії. Ці проекти включають в себе покращення місцевих екологічних умов і підтримка багатосторонніх програм (у співпраці з місцевими неурядовими організаціями). У 1998 р. Нідерланди зробили значний внесок у допомогу населенню територій колишньої Югославії та Африки. Нідерландці постійно надають допомогу постраждалим від стихійних лих, таких як ураган Мітч в Центральній Америці, цунамі в Південно-Східній Азії 2004 р., катастрофи в Пакистані і Бірмі.
Експортна безоплатна допомога
Країни з економіками, що розвиваються, прагнуть придбати іноземні товари і послуги для інвестицій, а також, портові споруди, дороги, громадський транспорт, охорона здоров'я, або питне водопостачання, можуть мати право на надання спеціального нідерландського гранту. Грант, відомий як ORET (Ontwikkelingsrelevante Exporttransactie — Програма пов'язана з розвитком експортних операцій) служить для присудження грантівурядам держав для здійснення платежів іноземним постачальникам[1].
Позиція щодо міжнародного права
Багатовікова традиція юридичної освіти зробила можливим розташування в Нідерландах Міжнародного Суду; ірансько-американського трибуналу; Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії; Міжнародного кримінального трибуналу по Руанді; Міжнародного кримінального суду. Крім того, у ній розташовані офіси Європейської організації поліції (Європол); Організації із заборони хімічної зброї. Нідерланди засідають у Міжнародному Суді Юстиції.
Нідерланди є одним із членів-засновників Європейського Союзу. Будучи невеликою країною з історією нейтралітету, Нідерланди були приймаючою країною при підписанні Маастрихтського і Амстердамського договорів.
Стосунки колишніми колоніями
Карибські острови Аруба, Кюрасао, Сінт-Мартен, Бонайре, Сінт-Естатіус і Саба є залежними від Нідерландів. Ці острови відомі як Карибські Нідерланди. Останні три острови є частиною власне Нідерландів. Суринам та Індонезія стали незалежними від Нідерландів в період деколонізації: Суринам в 1975 р. і Індонезія в 1945 р.
Нідерланди представлені в Білорусі через посольство у Польща за сумісництвом (Варшава) і консульство в Мінську.
Обидві країни є повноправними членами Організації з безпеки і співробітництва в Європі.
Бельгія
Відносини були встановлені після проголошення незалежності обох держав. Обидві сторони є союзниками, уряди співпрацюють, мають культурну подібність. Бельгія має посольство в Гаазі, а Нідерланди — посольство в Брюсселі. Обидві країни є членами Європейського Союзу і НАТО.
Болгарія
Болгарія має посольство в Гаазі.
Нідерланди має посольство в Софії.
Обидві країни є повноправними членами НАТО і Європейського Союзу.
Чехія
Данія
Обидві держави мали дипломатичні відносини з 16-го ст. Дипломатичні відносини з Нідерландами розпочались з 1645 р.
Данія має посольство в Гаазі.
Нідерланди мають посольство в Копенгагені і вісім почесних консульств (Ольборг, Орхус, Есбьерг, Фредеріція, Нуук, Оденсе, Рьонне, і Торсхавн).
Обидві країни є повноправними членами НАТО і Європейського Союзу.
Естонія
Фінляндія
Угорщина
Нідерланди мають посольство в Будапешті і почесне консульство в місті Печ.
Угорщина має посольство в Гаазі і шість почесних консульств (в Амстердамі, Арнем, Аерденхаут, Вінсум, Хертогенбоса і Кюрасао).
Ірландія
Італія
Мальта
Молдова
Відносини з Нідерландами розпочались з 10 липня 1992 р.
Молдова має посольство в Гаазі, почесне консульство в Амстердамі.
Нідерланди представлені в Молдові через посольство в Румунії (Бухарест) і консульство в Кишиневі.
Румунія
Відносини з Нідерландами розпочались 13 лютого 1880 р.
Нідерланди мають посольство в Бухаресті і почесне консульство в Тімішоарі.
Румунія має посольство в Гаазі і три почесних консульства (в Амстердамі, Лейдсендамі і Сінт-Мічелсгестелі).
Обидві країни є повноправними членами НАТО і Європейського Союзу.