У 1936 році став володарем кубка Югославії. «Югославія» у фіналі двічі перемогла «Граджянскі» 2:1 і 4:0[3]. У 1939 році виграв ще одне кубкове змагання, що носило назву Зимовий кубок. У фіналі «Югославія» переграла клуб Славія (Сараєво) 5:1, 0:0, але Джокич у вирішальних матчах не грав, лише на ранніх стадіях змагань[4].
1930 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Болгарії (6:1). Загалом зіграв за збірну 13 матчів.
У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіону збірній Уругваю з рахунком 1:6.
Зіграв 24 матчі у складі збірної Белграда і 1 матч у складі другої збірної Югославії.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
