PROFILPELAJAR.COM

село Микільське
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Волноваський район
Тер. громада	Вугледарська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14040050070098545
Облікова картка	Микільське
Основні дані
Засноване	1840-ві роки
Населення	▼ 1608 (01.01.2017)
Площа	4.3 км²
Густота населення	374 осіб/км²
Поштовий індекс	85720
Телефонний код	+380 6244
Географічні дані
Географічні координати	47°45′02″ пн. ш. 37°18′02″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	167 м
Водойми	р. Кашлагач
Відстань до; обласного центру	68,4 км
Відстань до; районного центру	30,2 км
Найближча залізнична станція	Велико-Анадоль
Відстань до; залізничної станції	16,5 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Микільське, вул. Центральна, 81
Сільський голова	Кондращенко Микола Іванович
Карта
	Микільське
	Микільське
Мапа
	Микільське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Микільське.

Микі́льське — село Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області України.

Загальні відомості

Розташоване за 30 км від районного центру і за 16 км від залізничної станції Велико-Анадоль. Населення 1 922 чоловік (2001). Землі села межують із територією с. Водяне, Мар'їнський район, Донецької області.

У селі є Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир.

Історія

Село засноване в 40-х роках XIX століття переселенцями з Полтавщини та Орловщини.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

пам'ятник на честь воїнів, які загинули у війні

У радянсько-німецькій війні брали участь 481 осіб. Із них 278 загинули в боях. Усі учасники війни нагороджені орденами і медалями. На честь воїнів, які загинули у боротьбі проти німецько-нацистських загарбників, у селі споруджений пам'ятник.

Станом на 1970 рік у селі було 699 дворів, проживало 2 094 особи. В селі знаходився колгосп ім. Петровського, за яким було закріплені 6 057 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5 345 га орних земель. Господарство спеціалізувалося на виробництві яловичини, було розвинене рослинництво. За трудову доблесть 22 жителі села були нагороджені орденами і медалями СРСР.

На той час у селі працювали середня школа, у якій 22 вчителі навчали 280 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом 13 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, де працювали 8 чоловік із середньою медичною освітою, аптека, дитячий садок-ясла на 45 місць, 4 магазини, майстерні побутового обслуговування.

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 1922 особи, з них 81,27 % зазначили рідною мову українську, 18,47 % — російську, 0,05 % — молдовську та білоруську мови^[2].