Старомайорське

село Старомайорське
Пам'ятник односельчанам, полеглим під час Другої світової війни
Пам'ятник односельчанам, полеглим під час Другої світової війни
Пам'ятник односельчанам, полеглим під час Другої світової війни
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Тер. громада Великоновосілківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA14040010180012001
Облікова картка Старомайорське 
Основні дані
Колишня назва Майорське
Населення ▼ 682 (01.01.2014)
Площа 1.95 км²
Густота населення 349.7 осіб/км²
Поштовий індекс 85550
Телефонний код +380 6243
Географічні дані
Географічні координати 47°45′12″ пн. ш. 36°47′45″ сх. д. / 47.75333° пн. ш. 36.79583° сх. д. / 47.75333; 36.79583
Середня висота
над рівнем моря 		113 м
Водойми р. Мокрі Яли
Відстань до
обласного центру 		102 км
Відстань до
районного центру 		78 км
Відстань до
центру громади/сільради 		13,8 км
Найближча залізнична станція Зачатівська
Відстань до
залізничної станції 		47,7 км
Місцева влада
Адреса ради 85500, Донецька обл., Волноваський р-н, смт Велика Новосілка, вул. Пушкіна, 32
Сільський голова Баширов Валерій Михайлович
Карта
Старомайорське. Карта розташування: Україна
Старомайорське
Старомайорське
Старомайорське. Карта розташування: Донецька область
Старомайорське
Старомайорське
Мапа
Мапа

CMNS: Старомайорське у Вікісховищі

Старомайо́рське — село в Україні, у Великоновосілківській селищній громаді Волноваського району Донецької області.

Географічне положення

Село Старомайо́рське розташоване за 102 км від обласного центру та 78 км від районного центру, на лівому березі річки Мокрі Яли. Відстань до адміністративного центру громади становить близько 13,8 км і проходить автошляхом Т 0518, до Маріуполя — 120 км.

Землі села межують із територією села Приютне Запорізької області.

Історія

XIX століття

Село засноване на початку XVIII століття. Козацьке поселення відносилося до Кальміуської паланки Запорозької Січі.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Майорське Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 885 осіб (435 чоловічої статі та 450 — жіночої), налічувалось 136 дворових господарств, існували православна церква й завод, відбувались 2 ярмарки на рік[1].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Майорське, центрі Майорської волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, мешкало 1371 особа, налічувалось 83 дворових господарств, існували православна церква, школа, лавка, 2 винних погреби, солодовня, винокурний завод й паровий млин, відбувалось 2 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1093 осіб (571 чоловічої статі та 522 — жіночої), з яких 1075 — православної віри[3].

У 1908 році в селі мешкало 1102 особи (541 чоловічої статі та 561 — жіночої), налічувалось 204 дворових господарства[4].

XXI століття

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Великоновосілківського району, село увійшло до складу Великоновосілківської селищної громади Волноваського району[5][6].

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022) та Український контрнаступ (2023)

З початку березня 2022 року село перебувало під тимчасовою окупацією російських загарбників.

27 липня 2023 року, в ході контрнаступу Сил Оборони України підрозділи 35-ї бригади морської піхоти та бійці 7 батальйону «Арей» 129 Криворізької бригади тероборони звільнили село від російської окупації[7]. У боях також брали участь загони 3-го полку спецпризначення, які вибили частини російського 247-го парашутно-десантного полку[8][9].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 840 осіб, із них 62,62 % зазначили рідною мову українську, 37,14 % — російську та 0,24 % — білоруську мову[10].

Особистість

Уродженець села:

  • Ластовенко Борис Якович (нар. 25 червня 1946) — український російськомовний поет, член Національної спілки письменників України.

Примітки

  1. ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 404) (рос. дореф.)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 30 (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-61. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 13-1)
  5. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 11 червня 2023.
  6. ↑ Автор. Старомайорське. Донецька область. decentralization.gov.ua. Процитовано 11 червня 2023.
  7. ↑ Максим Царук. ЗСУ ЗВІЛЬНИЛИ СЕЛО СТАРОМАЙОРСЬКЕ НА ПІВДНІ (КАРТА). Дзеркало тижня.
  8. ↑ Сили оборони звільнили Старомайорське. Мілітарний (укр.). Процитовано 28 липня 2023.
  9. ↑ Українські морпіхи проводять зачистку звільненого села Старомайорське. sprotyv.info. Процитовано 28 липня 2023.
  10. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2016. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

Джерела