|
Марта Грем
Марта Ґрем (англ. Martha Graham; нар. 11 травня 1894 року, Аллегейні — пом. 1 квітня 1991 року, Нью-Йорк) — американська танцюристка, хореографка, балетмейстерка, художниця по костюмах, музична педагогиня, автобіографка та феміністка, засновниця трупи[en], школи[en] і танцювальної техніки власного імені. Видатна діячка хореографії США, одна з т. зв. «великої четвірки» (англ. The Big Four) основоположників американського танцю модерн, куди також входили Доріс Хамфрі[en], Чарльз Вейдман[en] і Ханья Хольм[en]. Займалась танцями майже до 70 років. Обрана до Національної зали слави жінок, відзначена місцем на Поверху спадщини Джуді Чикаго. ЖиттєписХоча сім'я Ґрем була релігійною і вважала танці гріхом, одного разу Марті було дозволено відвідати концерт відомої танцюристки Рут Сен-Дені, після котрого вона захотіла стати танцюристкою. Крім цього, попри консервативність поглядів, батьки Марти були не проти її навчання в коледжі. Вассар-коледж, обраний сім'єю, славився не тільки якістю освіти, але й спортивними секціями та суфражистськими симпатіями. В 1913 році їй дозволили вступити до Школи експресії в Лос-Анджелесі; після чого Марта навчалася в школі Денішоун, заснованій самою Сен-Дені з партнером Тедом Шоуном в Іспанії. Мистецькі поглядиВ роки навчання Ґрем до танцю ставилися в основному як до розваги — він був складником водевілів, костюмованих вистав, балів. Статус мистецтва мав лише один вид танцю — балет, що вважався в Америці європейською штучкою. В американських же танцювальних школах учениць готували до участі в шоу і кабаре — з відповідним ставленням до них. Але Ґрем хотіла бути не дівчиною з кабаре, а справжньою артисткою. Вона з гордістю згадувала пізніше в мемуарах, що єдина в школі була звільнена від пильного нагляду, котрому підлягали всі інші дівчата, на тій підставі, що «Ґрем — це мистецтво». І після всі її чоловіки дивилися на неї знизу вгору, як на художницю і генія. В епоху Марти Ґрем побутували жорсткі гендерні стереотипи, наприклад, про те, що чоловіки раціоналістичні, а жінки емоційні; нібито чоловіки в танці виражають себе в штовхальних прямолінійних рухах, а жінки — в плавних рухах з траєкторіями кривих; Ґрем заявила, що вона «не хоче бути ні деревом, ні квіткою, ні хвилею». У своїх танцях вона відмовилась від стандартного погляду на жіночність і прагнула зробити своїх персонажок безликими, умовно-формальними, сильними й навіть маскулінними. В тілі танцюриста, за переконанням Грем, аудиторія повинна бачити людину загалом — дисципліновану, здатну до високої концентрації, сильну. Багато коментаторів її творчості також відмічали зв'язок Ґрем з фемінізмом. На суперобкладинці однієї з її біографій розміщено цитату зі статті «Нью-Йорк Таймс»: «Найвойовничіша і найталановитіша феміністка, Марта Ґрем звільнила і жінку, і танець!». Хоч сама вона вважала, що не брала участі в русі за емансипацію, своїм танцем Ґрем ламала стереотип «жінка — слабка істота». Визнання та нагороди
Автобіографія
Література
Посилання
Примітки
Information related to Марта Грем |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
