PROFILPELAJAR.COM

село Малійки
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Чернігівський
Тер. громада	Михайло-Коцюбинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74100250230029338
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1732
Населення	223
Площа	1,25 км²
Густота населення	178,4 осіб/км²
Поштовий індекс	15542
Телефонний код	+380 462
Географічні дані
Географічні координати	51°29′59″ пн. ш. 30°49′57″ сх. д. / 51.49972° пн. ш. 30.83250° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	135 м
Водойми	р. Пакулька
Найближча залізнична станція	Демейка
Місцева влада
Адреса ради	15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50
Карта
	Малійки
	Малійки
Мапа
	Малійки у Вікісховищі

Малі́йки — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. До 2016 орган місцевого самоврядування — Ведильцівська сільська рада.

Населення становить 223 осіб.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932–1933.

Історія

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 299 осіб (145 чоловічої статі та 154 — жіночої), налічувалось 46 дворових господарств^[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українців 1932-33, до якого вдалася влада СРСР через масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 у селі акції масової непокори окупантам, найбільше комсомольцям, буксирам, активістам, які грабували соціально вразливі верстви села.

З огляду на запеклий спротив^[3] незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КПУ, село занесено на «чорну дошку»^[4] — піддано тортурам голодом.

Малійки — один із 13-ти населених пунктів Чернігівського району, які були занесені окупаційною владою на «чорну дошку»^[4], пережило психози на ґрунті глибокого голодування, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку.

Аеродром «Малійки»

За 6 кілометрів від села до кінця 80-х років діяв польовий аеродром «Малійки» (рос. Малейки) (код ІКАО: UKRW).^[5]

14 січня 1952 на базі аеродрому почалось формування 872-БАТО (батальйон аеродромно-технічного забезпечення) для обслуговування новостворюваного 3-го винищувального авіаполку. Станом на початок 1952 на аеродромі не було нічого крім землянки для 30 чоловік. На станції Малійки, що за 2 км, для розвантаження літаків та іншої техніки не було ні платформи, ні рампи. Житлових будинків для розміщення особового складу, харчоблоків і складів в селі Пльохів, що біля станції Малійки, не було. Всі капітальні споруди довелося будувати наново.^[6]

У березні 1952 року перший реактивний літак МіГ-15 піднявся з аеродрому «Малійки». Того ж року було сформовано авіаполк з чотирьох ескадрилей МіГ-15 на базі аеродрому.^[6]

Довжина смуги становила 1800-2000 метрів, з них майже половина, 800 метрів, в експериментальних цілях була покрита металевими плитами.^[6]

Ліквідація аварії на ЧАЕС

На аеродромі Півці (Чернігів) було розгорнуто пункт дозиметричного контролю особового складу (льотного і наземного), що прямує в Прип'ять і Чорнобиль. Проводили дезактивацію і санобробку вертолітної техніки, особового складу екіпажів, які брали участь у гасінні пожежі на 4-му реакторі ЧАЕС. Проведення дезактиваційних робіт на ПуСО^[7] в Півцях збільшувало ступінь і площу радіаційного зараження на центральному аеродромі ЧВВАУЛ. 1 травня 1986 коли виникла загроза поширення радіаційного забруднення на село Півці і околиці Чернігова, було віддано наказ на розгортання на аеродромі Малійки другого пункту спеціальної обробки вертольотів з обладнанням майданчика санітарної обробки особового складу.^[8]

З книги Тома Кузнєцова «В небі Чорнобиля»:

На вертольотах, які прилітають на аеродром "Півці" в м.Чернігові та майданчик "Кубок" після скидання вантажу в реактор, стали з'являтися жовті плями від радіації. Стала накопичуватися велика кількість вертольотів, заражених і непридатних до польотів, після чого було прийнято рішення, з метою підвищення радіаційної безпеки особового складу, пункт спеціальної обробки вертольотів з 1 травня 1986 перемістити з аеродрому в Чернігові на польовий аеродром "Малійки".

У подальшому, після завершення робіт, аеродром «Малійки» став настільки радіоактивним, що припинив своє існування та став «кладовищем» для зараженої техніки.^[9]

Транспорт

Залізнична зупинна платформа Демейка розташована за 100 метрів від села.

Планування села

Найбільша вулиця — Першотравнева, з будинками від 1 до 172. Також вулиця Дружби і провулок Врожайний.

Магазин

В центрі села знаходиться магазин.

Сучасний стан

Село знаходиться в напівпокинутому стані. Суттєво допомагає те, що жителі Славутича купують тут дачі, тому село поступово оновлюється.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади^[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чернігівського району (1923—2020) Чернігівської області, увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району^[11].

Відомі особистості

Давиденко Володимир Маркович (1940 рік) - вчений-біолог, автор підручників, монорафій і сотень статей.

Див. також

Примітки

↑ Ревізія Чернігівського полку 1732 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 140)
↑ «Червоний стяг» (Чернігів). — 1932. — 20, 23 жовтня. — № 302, 303
↑ ^а ^б Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у 1932–1933 роках. Село Малійки
↑ Аеропорт Малійки. lookfortrip.ru. Архів оригіналу за 8 Травня 2021. Процитовано 8 Травня 2021.(рос.)
↑ ^а ^б ^в Максим Рюмик. Желание выжить. Воспоминания ветерана трёх войн. — Издательские решения, 2018. — С. 137-143. — ISBN 9785447485641.(рос.)
↑ Пункт спеціальної обробки
↑ Яків Ковалець. РОЗА ВЕТРОВ 86-ГО // Теледень-Славутич. — 2004. — № 33 (277) (12 серпня). — С. 4.
↑ Літопис Ведильцівської громади. http://craeznavez.blogspot.com. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 8 Травня 2021.
↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»