Церква Різдва Богородиці, зруйнована в 1980-ті роки (фото 1950-их.)
Село Березанка належало на ранг чернігівського війта і вперше згадується в Чернігівській переписній книзі 1666 року[1]. На той час в селі налічувалося три селянських двори і один бобильський.
У 1623 році село Березанка опинилося у власності Чернігова, після надання місту магдебурзького права. Універсалом від 13 липня1672 року гетьман Іван Самойлович підтвердив усі права та привілеї Чернігова на села Березанка, Петрушин, Свинь (Улянівка), Киселівка та Хмільниця[2][3]
З 1902 року в Березанці діє початкова школа, до якої діяла церковна школа грамоти. 7 листопада 1919 року в село прийшли більшовики і встановили радянську окупаційну владу. У 1930 році був створений колгосп. Під час Голодомору в Україні (1932—1933) померло 32 людини, серед яких 2 померло від голоду.
З 1957 року існувала футбольна команда «Чайка», що займала призові місця на чемпіонатах Чернігівського району.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Киселівської сільської громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Чернігівського району, село увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району Чернігівської області[5].
За З км на захід від села, в урочищі Овраменків Круг досліджено поселення ІІІ-V, Х-ХІІІ сторіч[7].
Церква Різдва Богородиці
Церква. Фото 8 травня 1978 року
Вперше Церква Різдва Богородиці села Березанка письмово згадується в описах 1666 року. Точної дати побудови першої церкви невідомо. У 1878 році на місці старої церкви побудовано нову, теж дерев'яну, яку згодом навесні 1980 року зруйнують комуністи. Церкву закрили в 1964 році. З того часу і до руйнування будівля виконувала функцію зерноскладу.
Символіка
Герб
Представляє собою щит, з березою на тлі сходу сонця. Вгорі щита розташовано назву населеного пункту. Внизу щита — рік заснування села. Під щитом два колоски — символ відродження. Зерно лягає в землю, начебто вмираючи, але знову проростає навесні. В Євангелії від Іоанна (12:24) Ісус Христос говорить: «Якщо пшеничне зерно не впаде в землю і не вмре, то воно залишиться всього лише зерном. Якщо ж воно помре, то з нього станеться багато зерен».
Прапор
Прапор являє собою зелене полотнище з горизонтальною білою смугою, що проходить по центру (див. Прапор Чернігівської області). По центру полотна розташований малий герб села (щит).
