Жукотки

село Жукотки
Сільрада в центрі села, 2011 р.
Сільрада в центрі села, 2011 р.
Сільрада в центрі села, 2011 р.
Країна Україна Україна
Область Чернігівська
Район Чернігівський
Тер. громада Михайло-Коцюбинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA74100250100056124
Облікова картка Жукотки 
Основні дані
Засноване 1625
Населення 382 (2017)
Площа 2,883 км²
Густота населення 167,53 осіб/км²
Поштовий індекс 15517
Телефонний код +380 462
Географічні дані
Географічні координати 51°31′57″ пн. ш. 31°1′51″ сх. д. / 51.53250° пн. ш. 31.03083° сх. д. / 51.53250; 31.03083
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Місцева влада
Адреса ради 15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50
Карта
Жукотки. Карта розташування: Україна
Жукотки
Жукотки
Мапа
Мапа

CMNS: Жукотки у Вікісховищі

Жуко́тки — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді[1] Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 382 особи (2017)[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках.

Адміністративний устрій

Жукотки були центром Жукотківської сільської ради. З 2 вересня 2016 року[1] село належить до Михайло-Коцюбинської селищної громади[3].

Розташування

Жукотки знаходяться у 28 км від Чернігова та у 4 км від однойменної залізничної станції Жукотки. Через станцію Жукотин проходить Дільниця Чернігів — Овруч.

Сусідні населені пункти:

Компасна роза Шибиринівка (~4,5 км) Левоньки (~2,9 км) Рудка (~7,3 км) Компасна роза
Пльохів (~8,5 км) Пн Селянська Слобода (~1 км)
Зх    'Жукотки'    Сх
Пд
Гірманка (~4 км) Левковичі (~5,7 км) Кругле (~3,5 км)

Клімат

Клімат у Жукотках помірно континентальний. Середньорічна температура повітря становить 6,7 °C, найнижча вона у січні (мінус 7,1 °C), найвища — в липні (18,7 °C).

У середньому за рік у Жукотках випадає 599 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у червні та липні.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79 %, найменша вона у травні (69 %), найбільша — у грудні (89 %).

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні.

Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні — 3,2 м/с.

Історія

Територія, де розташоване село, була заселена ще за часів Київської Русі (IX — XII ст.)[4].

Польський період

Перша писемна згадка про с. Жукотки, у грамоті польського короля Сигізмунда III, припадає на 1625 рік. Відповідно до грамоти польського короля Сигізмунда III 1625 року, село належало Чернігівському магістрату.

За однією з версій, село заснував хтось на ім'я Жук. Тому початкова назва поселення — Жукове. За іншою — назва Жукотки походить від любецьких шляхтичів — Жуків, що володіли маєтком у селі.

У другій половині XVI ст. Жукотками володіли князі Ружицькі. 1606 року княжна Олена Ружицька вийшла заміж за любецького шляхтича Угровецького, але її батько князь Роман Ружицький відмовив їй у посагу. Серед шляхти вписаної 1649 року до реєстру Войська Запорізького був Іван Гравецький та Костик Ігравецький, козаки Чернігівського полку

У 1694 році Ганна Стефанівна Угровецька, разом із сином Іваном та зятем священиком Карпом Рогачевським, продали Леонтію Полуботку ґрунт «з домом і садом» у селі Жукотки.

Гетьманщина

По закінченні Визвольної війни Жукотками володів обозний Чернігівського полку Костянтин Угровецький і знатний товариш Чернігівського полку Семен Ялинський.

На початку XVIII ст. Семен Лизогуб придбав частину Гирманського ґрунту у козака-шляхтича Григорія Гладкого, мешканця с. Жукотки. 29 вересня 1703 року Юхим Лизогуб купив землі Потапа Жлоби, священика с. Вербичі, частину Жукотських ґрунтів[5].

У 1728 році село Жукотки стало належати синові чернігівського полковника та наказного гетьмана Павла Полуботка — бунчуковому товаришу Якову Полуботку[6].

З 1780 до 1783 р. діяв орендний контракт на село Жукотки, складений між Анастасією Степанівною Полуботок і останнім Чернігівським полковником і (бригадиром) Петром Милорадовичем[7].

Потім тут господарювали Лашкевичі, до яких перейшли маєтності Полуботків.

Село перебувало у складі Білоуської сотні Чернігівського полку. У 1784 році в селі була побудована дерев'яна Миколаївська церква.

Імперські часи

У середині XIX ст. власником Жукоток став Микола Дурново, згодом маєток успадкував його син, міністр внутрішніх справ Російської імперії Іван Дурново[8]. У Жукотках розміщувався притулок для шляхти Чернігівської губернії. Була відкрита прокатна станція сільськогосподарських машин та знарядь. Селянам надавали в оренду, за певну платню, соломорізки, віялки, пружинні борони, культиватори, залізні борони, окучники. Також в маєтку був цукровий завод. У 1900 році Іван Дурново продав маєток Селянському банку[9].

1782 — територія Антоновицької волості Чернігівського повіту Чернігівського намісництва.

У 1784 році збудовано Миколаївську церкву, яка з часом зазнала руйнації. Церква була дерев'яна, мала хрещатий план у вигляді чотирикутної нави та чотири чотирикутних рукави[10].

З 1868 року в Жукотки діяла церковноприходська школа. У 1914 році відкрито в Жукотках земську школу.

Радянські часи

У 1917—1920 у селі кілька разів змінювалась влада.

З 1923 року Жукотки стали центром сільської ради Довжицького району.

1929 року в Жукотках створено колгосп імені Ворошилова. У цьому ж році Жукотки входять до складу Козлянського району. Колгосп перейменовують, у 1930 році, на честь Щорса.

У серпні 1951 року Селянсько-Слобідську та Жукотківську сільські ради об'єднано в одну — Жукотківську сільську раду з центром в с. Жукотки.

1954 року в Жукотках відкрито нову сільську бібліотеку.

З 1963 року Жукотки знаходяться в складі Чернігівського району.

У 1975 році побудований Будинок культури на 200 місць.

1976 року відкрито поштове відділення у Жукотках.

Сучасний стан

22 травня 2002 року освячено Свято-Миколаївський престол церкви, який знаходиться у колишньому дитячому садочку.

14 жовтня 2010 року Жукотки було газифіковано[11]. Наступного року в селі відремонтовано дороги.

У 2015 році було відремонтовано дорогу місцевого значення «С252123» Левоньки-Жукотки-Гірманка[12].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади[13].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чернігівського району (1923—2020) Чернігівської області, увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району[14].

Голодомор

Село постраждало внаслідок геноциду українців 1932-33, до якого вдалася влада СССР через масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 р. у селі акції масової непокори окупантам, найбільше комсомольцям, буксирам, активістам, які грабували соціально вразливі верстви села.

З огляду на запеклий спротив[15] незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КПУ, Жукотки — один із 13 населених пунктів Чернігівського району, які були занесені окупаційною владою на чорну дошку[16] — піддано тортурам голодом, пережило психози на ґрунті глибокого голодування, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку.

Населення

За даними на 1859 рік у козачому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 547 осіб (274 чоловічої статі та 273 — жіночої), налічувалось 90 дворових господарств, існувала православна церква й цукровий завод[17].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі мешкало 696 осіб, налічувалось 122 дворових господарства, існували православна церква, постоялий будинок, 12 вітряних млинів, маслобійний і винокурний заводи[18]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 745 осіб (352 чоловічої статі та 393 — жіночої), з яких 735 — православної віри[19].

1972 року в селі було 219 хат та мешкало 602 осіб[20].

Станом на 2017 рік, населення села налічує 382 особи[2].

1859 1866 1897 1972 2001[21] 2002 2017[2]
→ 547 ↗ 696 ↗ 745 ↘ 602 ↘ 483 ↘ 476 ↘ 382
Розподіл населення за рідною мовою (2001)[22].
українська російська інші
97,52 % 2,28 % 0,21 %

Відомі люди

  • Вачнадзе Інесса Іванівна — заслужений вчитель України, колишня вчителька історії, автор співних уроків, керівник гуртка плекання української мови, 13 років працювала вчителем у ЗОНЗ с. Жукотки[23].
  • Широка Марія Дмитрівна — вчителька, нагороджена орденом «Знак пошани».

Див. також

Література

  1. Кудрицький А. В. Чернігівщина. — К., 1990. [Архівовано 14 січня 2011 у Wayback Machine.]
  2. Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво). — К., 2004. — 172 с.

Примітки

  1. а б Облікова картка Жукотківська сільська рада Чернігівська область, Чернігівський район. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  2. а б в Жукотківський старостинський округ. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  3. Михайло-Коцюбинська об'єднана територіальна громада — картка громади. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  4. Кондратьєв І. В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у XV — першій половині XVII ст.). — Чернігів, 2005. — С.56-58
  5. ЦДІАК України, Ф.57, Оп.1, Спр.8, Генеральний опис Лівобережної України (1765—1769 рр.)
  6. Василенко Н. П. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка… — С.451; Описание рек и речек Черниговского полка в 1754 году (Под редакцией А.Лазаревского) // Труды Черниговской губернской архивной комиссии (на память о XIV Археологическом съезде в Чернигове).– Чернигов: Типография Губернского правления, 1906—1908. — Вып.7. — Отд.1. — С.37-38;(рос.)
  7. Лазаревский А. Л. Исторические заметки о некоторых селах Черниговской губернии… — С.12; Акты фамилии Полуботок с 1669—1734 г… — С.56(рос.)
  8. Акты фамилии Полуботок с 1669—1734 г… — С.60
  9. Студьонова Л. В. Чернігівське повітове земство. Сторінки історії. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект Поліграф», 2003. — С. 75.
  10. Таранушенко С. А. Монументальна дерев'яна архітектура лівобережної України. — К.: 1976 р., с. 199
  11. Урочистий мітинг з нагоди газифікації Жукоток. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
  12. Покращення проїзду автомобільної дороги С252123 Левоньки-Жукотки-Гірманка було «завданням номер один»[недоступне посилання]
  13. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  14. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  15. «Червоний стяг» (Чернігів). — 1932. — 13 жовтня. — № 299
  16. Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у 1932—1933 роках. Село Жукотки
  17. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 216)
  18. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  19. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-263. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  20. Історія міст і сіл Української РСР: Чернігівська область/ред. колегія тому: О. І. Дериколенко та ін. — К.:Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 705.
  21. Жукотки на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
  22. Результати перепису 2001 року із лінгвістичної структурою Чернігівської області в відношенні поселень. Національний інститут статистики України. Процитовано 25 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  23. Вачнадзе Інесса Іванівна. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.

Посилання