PROFILPELAJAR.COM

Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва
Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва
Абревіатура	КООПСИ(укр.)
Тип	наукове товариство[d]; наукове товариство
Засновник	ІТНЛ
Засновано	1910
Розпущено	1919
Сфера	охорона пам'яток історії та культури
Галузь	вища освіта
Країна	Російська імперія
Штаб-квартира	Київ
Керівник	Трепов Федір Федорович
Ключові особи	Мердер Олексій Іванович; Ертель Олександр Дмитрович; Ящуржинський Хрисанф Петрович
Членів	187 (1911)
Партнерство	Імператорське Російське військово-історичне товариство; ІТНЛ; Київське товариство старожитностей і мистецтв

Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва, КТОПСІМ (рос. Киевское общество охраны памятников старины и искусства, КООПСИ^[1]) — наукове товариство міста Київ, яке досліджувало історію та мистецтво земель України, Білорусі, Молдови та частково Польщі.

Історія

Засноване в 1910 р. з ініціативи членів Історичного товариства імені Нестора-літописця^[2].

У 1911 р. з метою внесення пропозицій і змін брали участь в обговоренні закону про охорону пам'яток Російської імперії: «Положення про охорону старожитностей».

Від 7 грудня 1912 р. діяв Розпорядчий комітет очолюваний старшим чиновником з особливих доручень при генерал-губернаторові Мердером О., який залишався на цій посаді до припинення існування товариства в 1920 р.^[3]. В тому ж 1912 році це товариство заснувало музей (хранитель музею — Ертель О.) та бібліотеку, що в 1913—1915 рр. містились у приміщенні Педагогічного музею при Київському навчальному окрузі.

У 1913 р. офіційно відкрито Уманське відділення даного товариства, а головою став член Одеського товариства історії та старожитностей, член Таврійської вченої архівної комісії — Ящуржинський Х..

Співпрацювало зазначене товариство з

Київським відділом Імператорського Російського воєнно-історичного товариства,
Історичним товариством імені Нестора-літописця,
Київським товариством старожитностей і мистецтв,
Церковно-археологічним товариством при Київській духовній академії.

Згадане товариство виступило засновником

Київської губернської вченої архівної комісії (у 1914 р.)^[2] і розробило науково-теоретичні засади її діяльності (праці Каманіна І.),
крайового архіву та
Археологічного інституту в Києві для підготовки фахівців архівознавства, що був відкритий в 1918 р..

Від 1918 р. товариство діяло тільки на теренах України^[2].

У 1919 р. припинило діяльність через утворення Всеукраїнського комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва^[4]. У тому ж 1919 р. найцінніші археологічні знахідки із музею товариства передано Київському художньо-промисловому і науковому музею.

У 1920 р. музейний фонд і бібліотечний фонд товариства передано Українському науковому товариству в Києві.

Напрямки діяльності товариства

Головний напрямок — охорона історико-культурної спадщини, реставрація, археологія^[1].

Мало на меті

виявлення, облік та охорона пам'яток на теренах Бесарабської, Волинської, Гродненської, Катеринославської, Київської, Люблінської, Мінської, Подільської, Полтавської, Чернігівської і Херсонської губерній;
дослідження й збереження місцевих пам'яток старовини;
розробка критеріїв визначення, поцінування та класифікації пам'яток, формування системи охорони пам'яток та ін.;
клопотати перед урядовими установами вживання заходів до відновлення й охорони пам'яток, що перебувають у приватних осіб, товариств та установ;
організація археологічних експедицій для огляду, вивчення і збирання стародавніх пам'яток;
проводити за дозволом Імператорської археологічної комісії розкопки на громадських, казенних і церковних землях, на приватних ділянках (за згодою власника);
розшукувати в урядових, станових і громадських установах, у приватних осіб старовинні архівні справи, папери і документи, що мають наукову цінність, вживати заходи щодо їх охорони;
обговорювати наукові доповіді і видавати наукові праці своїх членів, влаштовувати прилюдні читання за тематикою наукових досліджень, виставки старожитностей;
створити музей та бібліотеку товариства.

Склад товариства

До складу зазначеного товариства входило в 1911 р. 187 осіб^[1], потім понад 320 осіб (в Уманське відділення товариства — 30 осіб):

вища адміністрація Південно-Західного краю;
професори Київського університету, Київської духовної академії, інженери, архітектори, військові, підприємці та ін.
Біляшівський М., Болсуновський К., Голубєв С., Данилевич В., Ернст Ф., Каманін І., Меньшов Д., Мілєєв Д., Могилевцев С., Петров М.^[1]^[4], Полонська-Василенко Н., Прахов А., Сіцінський Ю., Терещенко О., Хвойка В., Щербаківський Д., Щербина В..

Керівництво

Почесний голова:
- Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор Трепов Ф..
Рада голів:
- єпископ Чигиринський Павло Преображенський (до 1911 р.), київський губернатор О. Гірс (у 1911—1912 рр.), шталмейстер Височайшого двору Суковкін М. (у 1913—1915 рр.), київський губернатор Ігнатьєв О. (у 1915—1917 рр.); 27 грудня 1911 р. загальні збори товариства обрали членом Ради Мердера О. І.^[3]; у різний час також були членами ради Голландський П., Добровольський Л., Довнар-Запольський М., Ертель О. (також був хранителем музею), Кулаковський Ю., Леонтович В., Стороженко М., Титов Ф.;
- товаришами голів ради були — професор Київського університету Іконников В. (у 1910—1916 рр.), професор Київської духовної академії Завітневич В. (від 1916 р.; від березня 1917 р. виконував обов'язки голови цього товариства);
- першими секретарями були — старший помічник управителя канцелярії генерального-губернатора Бахтін К. (у 1910 р.), старший ад'ютант штабу Київського військового округу підполковник Стеллецький Б. (1910—1913 рр.), діловод управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора Левицький О.^[1] (від 1913 р.).
Загальні збори.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Комарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства [Архівовано 4 Квітня 2016 у Wayback Machine.] / Справочник научных обществ России (рос.)
↑ ^а ^б ^в Акуленко В. І., Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва [Архівовано 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] (Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтв [Архівовано 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.]), сайт «Лексика — українські енциклопедії та словники»
↑ ^а ^б Федорова Л. Д., Відомий діяч пам'яткоохоронного руху в Україні [Архівовано 12 Липня 2017 у Wayback Machine.] (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) / Особистості / Л. Д. Федорова // Архіви України. 2011 р. — С.203-222.
↑ ^а ^б Киевское общество охраны памятников старины и искусства [Архівовано 20 Лютого 2008 у Wayback Machine.], сайт «Гео-Киев» (рос.)

Джерела та література

Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва [Архівовано 11 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 250. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Федорова Л. Д.. Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва [Архівовано 11 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Гирич І., Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва. «Пам'ятки України», 1988, № 3.
Григор'єва Т., Денисенко Г., З історії збереження історико-культурної спадщини України: діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва. // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія», т. 3: Історія. К., 1993.
Федорова Л. Д., Діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України 1910—1920 рр., К., 2008.
Федорова Л. Д., Внесок Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва у розвиток архівної справи в Україні (1910-і рр.) [Архівовано 22 Лютого 2014 у Wayback Machine.] / Л. Д. Федорова // Архіви України. — 2010. — № 1. — С.117-127 [Архівовано 15 Квітня 2016 у Wayback Machine.].
Заремба С. 3., Українське пам'яткознавство: історія, теорія, сучасність. К., 1995.
Історично-культурна спадщина України (XIX ст. — поч. XX ст.). К., 1995.
Воронцова О. А., Дослідження та відродження середньовічної пам'ятки історії та культури України — Звіринецького печерного комплексу у Києві: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук. К., 1996.
ЦДІА України в Києві. Ф. 275, оп. 1, спр. 3, 10, 23, 25, 26, 43.
Устав Киевского общества охраны памятников старины и искусства. К., 1910. (рос.)
Каманин И., Записка об учреждении в Киеве Ученой архивной комиссии. «Военно-исторический вестник», 1912, № 1. (рос.)
Каманин И., Зверинецкие пещеры в Киеве (их древность и святость). К., 1914. (рос.)
Деятельность Киевского общества охраны памятников старины и искусства. К., 1910. (рос.)
Деятельность Киевского общества охраны памятников старины и искусства // Военно-исторический вестник. Киев. Вып. 1-6. 1912.(рос.)
Известия Императорской Археологической Комиссии. Вып. 50. Прибавление. 1913. — С.23-31.(рос.)
Н.Н-ч. Общество охраны памятников старины и искусства // Журнал Русского Военно-Исторического Общества. № 7-8. 1913. (рос.)