PROFILPELAJAR.COM

о. Йосиф Комарницький
о. Йосиф Комарницький
Комарницький Йосиф Семенович
Основні відомості
Народження	17 серпня 1852; с. Ролів, нині Дрогобицький район, Львівська область, Україна
Країна:	Австро-Угорщина; Польська Республіка
Альма-матер:	Віденський університет і Авґустинеум
Заклад:	Львівський університет
Конфесія:	УГКЦ
Смерть:	18 листопада 1920 (68 років)
	м. Львів
Праці й досягнення
Рід діяльності:	священик
Основні інтереси:	Святе Письмо
Звання:	професор
Ступінь:	доктор богослов'я
Титул:	Ректор Львівського університету; (1896—1897)
Нагороди:	Орден Залізної Корони 3 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комарницький.

Йосиф Семенович Комарницький (17 серпня 1852(18520817), с. Ролів, нині Дрогобицький район, Львівська область — 18 листопада 1920^[1], Львів) — греко-католицький священник Львівської архиєпархії, доктор богослов'я, церковний письменник, викладач, декан богословського факультету (1895–1896, 1900–1901, 1906–1907, 2-й семестр) і ректор Львівського університету (1896–1897), член митрополичої консисторії, соборний та почесний крилошанин Львівської капітули.

Життєпис

Йосиф Комарницький народився 17 серпня 1852 у селі Ролів у Галичині (нині Дрогобицький район, Львівська область, Україна) в родині отця Семена Комарницького (1812–1880).

Гімназію закінчив у Дрогобичі^[2], а в 1871–1874 роках вивчав богослов'я в Греко-Католицькій центральній семінарії у Відні і Віденському університеті. Висвячений на одруженого священника 13 жовтня 1876 року. Після свячень працював сотрудником на парафії в Отинії Тлумацького деканату Львівської архиєпархії (1876–1878)^[3]. В 1878 році о. Йосиф Комарницький овдовів і, залишивши Отинійське сотрудництво, виїхав до Відня на подальше навчання. 28 травня 1878 року вписався на докторські студії до інституту Авґустинеум^[4], які завершив у 1883 році, отримавши ступінь доктора богослов'я за тезу «In quantum affinitas jure canonico et jure civili Austriaco constituat impedimentum matrimonii»^[5]. В 1883–1887 роках виконував обов'язки префекта у Львівській духовній семінарії^[3]. Соборний крилошанин (1887–1891), почесний крилошанин (1895–1920) та член митрополичої консисторії (1895–1920)^[3].

Помер 18 листопада 1920 р. Похований на греко-католицькому цвинтарі в селі Люблинець Новий (Польща).

Праця у Львівському університеті

Від 1892 року займав кафедру Нового Завіту, єдину з українською мовою викладів на богословському факультеті Львівського Університету. Був ректором Львівського університету в 1896–1897 академічному році. На богословському факультеті займав різні адміністративні посади: в 1896–1897, 1901–1902 та 1907–1908 роках — продекана, а в 1895–1896, 1900–1901, 1906–1907 (2-й семестр) — декана.

В грудні 1898 року з нагоди 50-літнього ювілею правління імператора Франца Йосифа І був нагороджений Орденом Залізної Корони ІІІ ступеня^[6]^[7].

Входив до групи викладачів Львівського університету (Іван Бартошевський, Михайло Грушевський, Станіслав Дністрянський, Іван Добрянський, Олександр Колесса, Тит Мишковський, Петро Стебельський і Кирило Студинський), що у 1907 році вимагали організувати вже існуючі українські кафедри в окрему автономну структуру з подальшою розбудовою її в окремий Український університет.

Після Першої світової війни, коли Галичина опинилася під Польщею, о. Йосифа Комарницького як і багато інших професорів-українців було звільнено з Львівського університету без жодної пенсії^[8].

Доробок

Йосиф Комарницький написав «Пояснення до Євангелія св. Матея». Це перша частина першого тому коментаря о. доктора Йосифа Комарницького до Святого Письма Нового Завіту, що вийшла у Львові в типографії Ставропігійного Інституту і присвячена Львівському митрополиту преосвященному Сильвестру (Сембратовичу). Тут автор торкається перших тринадцятьох розділів Євангелія від Матея.

Потребу написання даної книги о. Йосиф Комарницький пояснює браком подібної літератури українською мовою:

Другіи народы посідають много и дуже цінныхъ сего рода сочиненій, длячогожъ не могли бы мы Русины, мати хоть одно написане питомымъ словомъ, а коли други нивы нашой литературы чимъ разъ больше зеленіють ся, чижь мала бы литература церковна, сей найціннійшій загонь рідной землі, лежати неуправленою, позбавлена діятелей?.

Тому Йосиф Комарницький пише:

хотячи протое удовлетворит желанію Вч. Духовеньства и по силамъ прислужитись общому ділу, рішивъ ся я заняти составленьемъ такой книги, до которой бы священникъ будьто читаючи св. Письмо, будьто приготовляючись до проповідей, могъ заглянути и найти въ ней матеріялъ до поученья и духовного созиданія своихъ вірнихъ.

При написанні своєї праці о. Йосиф Комарницький користувався творами святих отців та найкращих католицьких авторів. Книга свідчить про обізнаність тогочасних греко-католицьких церковних науковців з біблійною літературою кінця ХІХ ст. Йосиф Комарницький зробив багато наукових й популярних розвідок у часописах «Душпастыръ» та в «Сіонъ Рускій». Був редактором часопису «Миръ» та «Душпастырь» (Орган Товариства св. Апостола Павла).

Примітки

↑ За іншими версіями 25 червня 1920 — див. О. Макарій Каровець, ЧСВВ. Українці-ректори Львівського університету. — Жовква, 1936. — С. 15 або 25 серпня 1920 — див. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 204.
↑ О. Макарій Каровець, ЧСВВ. Українці-ректори Львівського університету. — Жовква, 1936. — С. 14.
↑ ^а ^б ^в Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 204.
↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 286.
↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 314.
↑ Wiktor Hahn. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego 1898/1899-1909/1910 [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1912. — S. 13.
↑ Odznaczenia jubileuszowe [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
↑ О. Макарій Каровець, ЧСВВ. Українці-ректори Львівського університету. — Жовква, 1936. — С. 15.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
В. А. Передирій. Комарницький Йосиф [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)
Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.).