Закінчив гімназію у місті Холмі, у 1933 вступив до Львівської політехніки. Став членом підпільної комсомольської організації, розповсюджував нелегальну літературу, за що був у 1937 році заарештований і виключений із університету.
У 1939 був ув'язнений за комуністичну діяльність, відбував покарання у концтаборі Береза Картузька. Під час нападу гітлерівської Німеччини на Польщу звільнений з ув'язнення, продовжив навчання на електротехнічному факультеті ЛПІ. У 1941 році закінчив електротехнічний факультет Львівського політехнічного інституту.
З 1941 — інженер-конструктор конструкторського бюро Харківського електромеханічного заводу у Харкові, потім у місті Кемерово РРФСР. З 1943 р. — радист у диверсійному загоні НКВС СРСР імені Богдана Хмельницького.
З 1945 року — комсорг ЦК ВЛКСМ у Львівському політехнічному інституті, старший лаборант кафедри загальної і теоретичної електротехніки. У 1945 р. вступив в аспірантуру без відриву від виробництва на кафедрі загальної і теоретичної електротехніки.
У 1949 році, після закінчення аспірантури та захисту кандидатської дисертації, здобув учений ступінь кандидата технічних наук, а згодом затверджений у вченому званні доцента.
З 1950 року — заступник директора з навчальної роботи, одночасно завідувач кафедрою теоретичної та загальної електротехніки. З 25 вересня1953 до 1963 року — директор Львівського політехнічного інституту.
Науковий керівник спеціальної науково-дослідної лабораторії, яка працювала над створенням нових типів навчальних машин; відповідальний редактор двох томів наукових записок з питань теорії електричних і магнітних ланцюгів; опублікував понад 30 наукових праць.
Автор
Основні праці з теоретичної електротехніки, теорії і розробки методів розрахунку електричних кіл.
