Село розташоване на лівому березі Дніпра, за 40 км від районного центру та за 70 км від Києва на берегах річки Карань. За 3 км від села проходить автомагістраль Київ — Дніпро.
За легендами та переказами, назва села походить від назви лісу, у якому знаходився жіночий монастир. Первинна назва місцевості — Дівич Лісок вперше згадується у «Тарифі подимного податку Київського воєводства 1631 року».[2][3]
Після Української революції, та початком радянсько-української війни Дівички разом з Єрківцями чинили помітний опір підрозділам Червоної армії у своєму повіті. Красномовною є телеграма від 1 квітня 1920 року Переяславського Повітревкому Полтавському губревкому і губчека «про надання домоги у ліквідації банди, що напала на місто»[8] (маючи на увазі Переяслав). Як пізніше і бійців УПА, місцевих повстанців червоні командири іменують не інакше як «банда».
У Переяславському повіті повне збройне повстання у районі сіл Дівички та Єрківці. Сьогодні нами був висланий з'єднаний загін у кількості 150 чоловік, котрий після запеклого чотирьохгодинного бою був вимушений під сильним напором добре озброєних бандитів відступити у напрямку Переяслава, причому маються втрати вбитими та пораненими. Банди у кількості п'ятсот чоловік продовжують наступати на місто. Наші сили разом з полтавським загоном від губчека не в змозі затримати наступаючі банди, так як загін погано озброєний і майже немає патронів. Тому просимо у самому терміновому порядку вислати достатньо озброєну силу і по можливості артилерію, ми постараємось ще скільки-небудь місто втримати, якщо ж скоро не буде дана допомога, то місто займуть бандити. Прийміть всі залежні від вас міри про своєчасне надання допомоги. Про час виїзду загону негайно телеграфуйте.
Оригінальний текст (рос.)
В Переяславском уезде полное вооруженное восстание в районе сел Девички и Ерковцы. Сегодня нами был выслан соединенный отряд в количестве 150 человек, который после упорного четырехчасового боя был вынужден под сильным напором хорошо вооруженных бандитов отступить по направлению Переяслава, причем имеются потери убитыми и ранеными. Банды в количестве пятсот человек продолжают наступать на город. Наши силы вместе с полтавским отрядом от губчека не в состоянии задержать наступающие банды, так как отряд плохо вооружен и почти нет патронов. Посему просим в самом срочном порядке выслать достаточную вооруженную силу и по возможности артилерию, мы постараемся еще сколько-нибудь город удержать, если же скоро не будет дана помощь, то город займут бандиты. Примите все зависящие от вас меры о своевременной подаче помощи. О времени выезда отряда немедлено телеграфируйте.
— Переяславский уездвоенком ВЛАСОВ Председатель ревкома НАБЕРЕЖНЫЙ Член коллегии губчека НОВОЖЕНОВ
За Радянської влади восени 1922 року в Дівичках почалися перші спроби колективізації. Створено артіль «Червоний прапор» та «Перемога» (вела господарство за статусом артілі).
Весною 1930 року село було колективізоване. В 1932 році на основі попередніх діючих господарств був створений колгосп ім. Воровського. На той час в селі було 386 дворів, де проживало 1560 мешканців, яких тодішня держава завдяки штучному масовому голоду намагалась залучати до колгоспів. Загальна кількість убитих голодом — близько 200 чоловік, з них встановлено поіменно 173 . Місце поховання жертв Голодомору — сільське кладовище (там у 2000 році з ініціативи мешканців села встановлено дерев'яний хрест в пам'ять про загиблих від Голодомору 1932—1933 років)[9].
Братська могила воїнів РСЧА, які загинули в роки Другої світової війни, біля будинку культури с. Дівички. Жовтень 2014 р.
З 1943 року поблизу села почали діяти партизани, і вже 19 вересня того ж року село було відвойоване російськими військами - підрозділами РСЧА.
Село створено злиттям після 1945 года Дівичек[10][11] и Старосілля[12][13]
У перші повоєнні роки зруйноване війною село і господарство відновлювали місцеві жінки, діти та інваліди. Не було машин, земля оброблювалась коровами.
Поступово життя налагодилось і у 1960-х роках в селі вже діяли восьмирічна школа, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла, клуб, дві бібліотеки: одна при школі, інша — в клубі.[14]
Промисловість, інфраструктура та об'єкти соціальної сфери
На території села знаходиться держлісфонд Стовп'язького лісництва, де росте понад 10 видів різних порід дерев.
У селі працює три сільськогосподарські підприємства ТОВ «Дніпро і Ко», ТОВ «Гарант» та ТОВ «Ніка». У селі збереглося й успішно працює споживче товариство, крім цього діє два стаціонарні магазини, кафе-бар, приймальний пункт молока від населення, працює відділ зв'язку, філіал Ощадбанку, працюють два ФАП. На сьогодні в селі діє загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов[19].
На території села прокладено 12 км водопроводу, 21 км доріг з твердим покриттям, газифіковано 270 дворів.
У травні 2013 року поруч із селом було відкрито приватний злітно-посадковий майданчик аеродром Дівички, що сертифікований для польотів по ПВПповітряних суден вагою до 5 700 кг[20].
Поблизу села, протягом десятків років існує військовий полігон, який є одним з ключових об'єктів для підготовки військових артилеристів. Територія, відведена для полігону, займала тисячі гектарів, що забезпечувало умови виконання стрільб максимально наближеними до бойових. Проте, починаючи з 2013 року, частина нерухомого майна полігону була передана іншій державній структурі, яка у подальшому безпідставно оформила за собою право користування на всю земельну ділянку площею 7,7 тис. га. Це унеможливило розвиток військової інфраструктури, розбудову та використання у повному обсязі полігону «Дівички» Збройними Силами України. Через відсутність належного контролю за земельною ділянкою, у Бориспільському районі Київської області протиправно вибули з державної власності 540 га території полігону і на Публічній кадастровій карті України з’явилось 70 нових ділянок – 230 га землі у результаті «дерибану» розділили між собою 15 комерційних структур, а решту було приватизовано фізичними особами[21].
Починаючи з 2018 року, Міністерство оборони України вживало заходів щодо повернення земельної ділянки площею близько 7,7 тис. га на території с. Дівички, проте, через колізії в законодавстві та відсутність комунікації між органами державної влади цей процес розтягнувся на роки. І тільки 18 червня 2021 року, Міністерством оборони України усунуто масштабну проблему, що негативно впливала на обороноздатність держави: у взаємодії з Київською обласною державною адміністрацією, за сприяння Мінагрополітики, право постійного користування всією земельною ділянкою полігону зареєстровано за оборонним відомством. Спільно з правоохоронними органами та Держгеокадастром будуть запущені механізми, спрямовані на повернення протиправно відчужених земель поблизу с. Дівички[22].
Пов'язані особи
В Дівичках похований Корнєв Володимир Вікторович (1982—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
↑Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 247
↑Трудящиеся полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти (1917—1920 гг.) Сборник документов и материалов // Полтавская обласная типография. — Полтава, 1957. — 227
