Гайшин

село Гайшин
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Тер. громада Переяславська міська громада
Код КАТОТТГ UA32040110040053862
Основні дані
Засноване 1649
Перша згадка 1649 (375 років)[1]
Населення 1134
Поштовий індекс 08412
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°7′33″ пн. ш. 31°28′42″ сх. д. / 50.12583° пн. ш. 31.47833° сх. д. / 50.12583; 31.47833
Середня висота
над рівнем моря 		97 м
Місцева влада
Адреса ради 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Карта
Гайшин. Карта розташування: Україна
Гайшин
Гайшин
Гайшин. Карта розташування: Київська область
Гайшин
Гайшин
Мапа
Мапа

CMNS: Гайшин у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гайшин (значення).

Гайши́н — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1134 особи. Входить до складу Переяславської міської громади.

Назва

Можливо, походить від імені імовірного засновника. Татарське ім'я Гайса походить від народної назви Ісуса.[2][уточнити] [неякісне джерело]

Історія

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

22 травня 1716 року гетьман Скоропадський підписав універсал, яким підтвердив за Переяславським кафедральним монастирем надані без його відома полковником Томарою села Гайшин і Борщів.[3]

За описом Київського намісництва 1781 року селище Гайшин відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому нараховувалось: 22 хати — виборних козаків, 24 хати — козаків підпомічників, 19 хат — посполитих, різночинських і козацьких підсусідків. Всього 65 хат.[4]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі Гайшин проживало 210 пюдей. У той час селище було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — полковника Лукашевича і секунд-майора Іваненка.

З ліквідацією Київського намісництва село, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

За даними 1859 року село Гайшин Переяславського повіту Полтавської губернії є «державним та козачим»; дворів — 92; населення — 702 особи (ч. — 349, ж. — 353)[5].

Є на мапі 1826-1840 років[6]

З 1870 року церква св. Іоанна Богослова[7]

Братська могила вояків РСЧА які загинули в роки Німецько-радянської війни, біля школи с. села Гайшин
Братська могила вояків РСЧА які загинули в роки Німецько-радянської війни, біля школи с. села Гайшин

У радянський період, в 1929 році в селі організовано колгосп «Соцперебудова», наступного року — «Нове життя» і «Перебудова». Пізніше вони об'єдналися в один. У ході цієї колективізації було незаконно позбавлено майна та депортовано власників 12 дворів. Перед початком Голодомору у с. Гайшин було 380 дворів і проживало 1375 жителів, 300 з них убиті голодом в 1932—1933 роках, з яких поіменно встановлені 228. Місце поховання вбитих голодом — сільське кладовище, де 1994 за рішенням сходу села встановлено дерев'яний хрест[8].

Відомі люди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Гайшин. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  2. ↑ В.И.Марков (2016). Тюркский след в истории Украины. Евразия. с. 203. ISBN 978-5-91852-161-8.
  3. ↑ Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. — С. 27-42. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 8 лютого 2020.
  4. ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  5. ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 158.(рос. дореф.)
  6. ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  7. ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (Українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  8. ↑ Національна книга пім'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.