Знаходиться біля витоків річки Губиниха, нижче за течією примикає село Миколаївка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Поруч із селищем проходять автомобільні дороги М18 (E105), Т 0413 і залізниця, станція Губиниха.
Заснування Губинихи датують 1704 роком, коли на цій багатій по своєму положенню місцевості поселився абшитований заможний старий козак Оверко Губа (Губін, Губин) і скоро збудував тут свій зимівник з багатьма землянками та куренями. Після зруйнування Чортомлицької Січі в 1709 році, Губа перевіз у зимівник все своє майно і осів тут. Від прізвища козака очевидно і пішла назва селища. Також є ймовірність того, що назва опосередкована і походить від прізвиська жіночої статі, утвореного від прізвища Губин чи Губина та суфікса-иха[1]. Порівняйте село Коржиха від Корж (неподалік від Губинихи), річка Вирищиха від антропоніма Виришко[2].
Щороку на початку весни для сільськогосподарських робіт у володіннях Губи сходився люд з сусідніх регіонів, зокрема з-під Кобеляк та з-під Сосниці. Відомо, що в 1740-1750-х рр. базари Новоселиці значно збагачувались сільськогосподарськими виробами з Губинівських хуторів.
Інтенсивне заселення Губинихи здійснювалось після зруйнування Нової Січі в 1775 році. Тоді в зимівник Губіна приїхали сім'ї козаків Сови, Клименка, Павленка, Заговори, Оберемка та інших. Ці козаки захопили багато родючої землі, яку обробляли сезонні селяни і збіднілі козаки. Також на початку 1776 року багато людей прибуло з Полтавської та Чернігівської губерній, переважно також сім'ї, рідні та знайомі козаків.
В 1776 році землі Вольностей Війська Запорозького було включено до складу Азовської губернії. В тому ж році запорозький старшина Федір Романович Білий отримав від Азовського губернатора Василя Олексійовича Черткова дозвіл на заснування державної військової слободи — Губинихи, що увійшла до Самарського повіту. Діючи в якості осадчого, старшина Білий докладав великих зусиль для того, щоб якнайшвидше заселити Губиниху сімейним та осілим народом та привчити запорожців до тихого та мирного життя. В цій клопіткій справі йому допомагали парафіяльнийдяк Максим Клименко, писар Василій Камінецький, слобідський отаман Тимофій Колісник, першорядні слобожани Мартин Петренко, Корній Минайло, Матвій Заговора, Яким Світайло, Карпо Губа (нащадок Оверка Губи) та інші.[3]
Відомо, що наприкінці XVIII століття в селі налічувалось близько 900 жителів, село простягалось понад річкою на 2 км.
Подальший розвиток села (XIX — початок XX сторіччя)
Згідно зі спогадами Августа фон Гакстгаузена, станом на липень 1843 року в Губинисі було 304 двори з населенням 1017 осіб чоловічої статі; землі - 7600 десятин, чверть з яких було виділено під пасовище. Окрему увагу фон Гакстгаузен приділяв існуючій в Губинисі соціальній нерівності, а також проблемам з паливом (в якості останнього переважно використовувався гній; ліс був у власності поміщиків, знаходився на відстані 10-15 верст від села та коштував дорого).[4]
Вже в 1886 році[6] в Губинисі мешкало 2734 особи (1319 чоловіків, 1415 жінок), було 472 двори, волосне правління, православна церква, школа, поштова станція, 3 крамниці, 2 ярмарки, базар по святах. Слобода Губиниха була центром і єдиним поселенням Губинівської волостіНовомосковського повіту.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4471 особи (2230 чоловічої статі та 2241 — жіночої), з яких всі — православної віри[7].
З 1904 по 1908 тут при церкві служив псаломником і помер Іван Андрійович Чепурківський[8]
Згідно з даними Губернської Землевпорядної Комісії станом на 1908 рік Губиниха була центром Губинівської волості, до складу якої також входило село Мар'янівка. В Губинисі налічувалось 950 домогосподарств, населення складало 5908 осіб (3011 чоловіків, 2897 жінок).[9]
До 1917 року в Губинисі була вже п'ятикласна школа, де налічувалося 135 учнів.
У 1914 році земством була збудована лікарня. До революції через Губиниху була прокладена залізнична колія і збудована залізнична станція (однак, у довіднику залізничних станцій СРСР від 1981 року значиться, що станція Губиниха була відкрита в 1927 році[10]).
Мешканці Губинихи разом з мешканцями навколишніх сіл активно боролися проти царизму в 1905–1907 р.р. та в 1917 році.
Радянську владу в Губинисі було проголошено 14 січня 1918 під керівництвом Архипа Андрійовича Свічкаренка та його сподвижників Копила Федора Івановича, Кулеби Федора Петровича, Копійки Семена, Старікова Матвія, Хобота Дмитра Григоровича, Корнієнка Порфіра Охрімовича, Ткаченка Івана Свиридовича та інших. Всього кількість повстанців дорівнювала 42 чол.
В 1919 році в селі почав працювати партійний осередок на чолі з О. І. Лисогорею.
Осередок комсомолу в с. Губиниха було створено 4 травня 1920 року. Секретарем осередку було обрано Головача Спиридона, а членами були Ганна Можеровська, Іван Тоц, Григорій Руденко.
Станом на 1 січня 1925 року Губиниха була центром сільської ради, що входила до складу Новомосковського району Дніпропетровської округиКатеринославської губерніїУСРР. Населення складало 7100 мешканців (3086 чоловіків та 4014 жінок). В селі було 1500 домогосподарств, 9000 десятин землі в фактичному користуванні, діяло поштове відділення, єдине споживче товариство, сільськогосподарське кредитне господарство, 4 приватних торгових заклади, 28 млинів (1 тепловий та 27 вітрових), 5 кузень, 2 школи соціального виховання, театр та амбулаторія, були в наявності телефонні апарати. Кількість базарних днів сягала 12-ти на місяць. В день Успіння Богородиці щороку проводився ярмарок.[11]
Створення колективних господарств у Губинисі комуністи почали в 1927 році. Тоді 12 сімей було об'єднано в артіль «Червоний партизан» на чолі з головою Д. П. Носенком. В 1932 році з одного колгоспу було створено три: «Червоний партизан», ім. Постишева, ім. 15-річчя Червоної Армії.
Село постраждало під час Голодомору 1932—1933 р.р. В одному лише 1933 році на території Губиниської сільської ради зареєстровано 225 смертей, переважна більшість з них — від недоїдання та супутніх хвороб.[12]
Одна з очевидців трагедії Катерина Демченко так описує свої спогади тих років:
У 1933 померли мої батько й мати, і мене, сироту, взяли до «ясел» - так їх називали. Там збирали дітей з різних сімей, щоб дати змогу їм вижити. Нас годували в яслах, а також ми виконували деяку роботу - збирали довгоносиків з буряків, колоски на полі. Урожаї бул гарні, але хліба ми не бачили...
В кінці 1934 року було створено 5 колгоспів: «Червоний партизан», «Іскра», «15-річчя Червоної Армії», «Шевченко», «Ворошилов».
До початку німецько-радянської війни в селі було відкрито 2 семирічні школи і середня школа, збудовані нові корпуси лікарні, будинки кооперації, будинок пошти і закладено сад на 130 га, ставки на 20 га.
Після початку війни Губиниха перейшла під окупаційну владу 27 вересня 1941. За час окупації було розстріляно 946 осіб, у тому числі 10 сімей. Близько 300 осіб були примусово вивезені на роботи у Німеччину. 1960 жителів Губинихи воювали на фронтах, близько 1000 з них загинули.
Згідно зі спогадами Пантелеймона Яковича Жученка, командира об'єднаного партизанського загону Новомосковського району в 1941—1942 р.р., даний загін був організаційно сформований з 18 по 25 серпня 1941 г. загальною чисельністю в 240 осіб. Загін був розбитий на 14 груп, однією з яких була губиниська чисельністю в 11 осіб. Командиром губиниської групи був Архип Андрійович Свічкаренко (колишній секретар парторганізації колгоспу «Червоний Партизан»), комісаром (політруком) — Іван Сизоненко (колишній голова колгоспу ім. Шевченка).[13] Діяльність губиниських партизан неодноразово згадується в повісті письменника Іллі Юхимовича Вєтрова «В лісах під Новомосковськом. Записки партизана».[14]
23 вересня 1943 року до села повернулися сталіністи.
В пам'ять про загиблих воїнів в центрі селища встановлений обеліск; встановлений бюст загиблого командира партизанської групи А. А. Свічкаренка; на братській могилі воїнів-визволителів збудований меморіал. 236 учасників бойових дій були удостоєні бойових нагород.
На початку 1960-х років в Губинисі збудований цукровий завод та окремий житловий мікрорайон з 3-5-поверховими будинками поруч.[15]
В 1962 році на мікрорайоні цукрового заводу було відкрито 10-тирічну школу (нині Губиниська ЗОШ I—III ступенів № 1). Першим директором школи став 30-ти річний Бобров А. С.[16]
4-й том «Історії міст і сіл Української РСР», який був виданий в 1969 році та присвячений Дніпропетровській області, містить наступну інформацію щодо тогочасної Губинихи:
«У селищі розміщена центральна садиба колгоспу „Червоний партизан“, який має 7,2 тис. га орної землі. Вирощуються переважно зернові культури. Тваринництво м'ясо-молочного напряму. В артілі 42 передовики виробництва нагороджені орденами і медалями Союзу РСР.
На території Губинихи — середня і дві восьмирічні школи, Будинок культури на 500 місць, бібліотека. Охорону здоров'я забезпечує районна лікарня. Є дитячий комбінат, 2 їдальні, комбінат побутового обслуговування. Діє метеорологічна станція. З промислових підприємств у Губинисі працюють цукровий завод, електропідстанція, механізований хлібоприймальний пункт, відділення „Сільгосптехніка“, елеватор. Лише у 1967 році колгоспники і службовці збудували тут 74 добротні будинки, заклали парк, заасфальтували понад 3 тис. км вулиць селища.»[17]
У 1982 році була відкрита 10-тирічна Губиниська середня школа № 2 (потім Губиниська ЗОШ № 2 I—III ступенів, нині Губиниський Ліцей). Вона об'єднала дві восьмирічні школи, що діяли на території селища. Відповідальним за її будівництво був колгосп ім. Котовського, правління якого очолював Тарасенко Володимир Стефанович.
Першим директором школи стала Шляхтенко Поліна Андріївна, педагогічний колектив складав 45 вчителів.
Школа розташована в центрі селища. Навколо школи закладено парк.[18]
Станом на 2018 рік Губиниха є достатньо розвиненим селищем міського типу.
В селищі добре розвинуте транспортне сполучення з містами Новомосковськ, Дніпро, введено багато маршрутів, які забезпечують безперебійний рух громадського транспорту для обслуговування жителів селища.
Вулиці селища мають вуличне освітлення.
В селищі Губиниха працюють 2 загальноосвітні школи і 2 дошкільні навчальні заклади, для всебічного розвитку дітей функціонує 2 бібліотеки. В будинках культури працюють гуртки художньої самодіяльності, образотворчого мистецтва, фотостудія.
В смт. Губиниха встановлено дитячий майданчик, облаштовані зони відпочинку в центрі селища по вул. Шевченка та вул. Центральній.
В селищі існує 6 діючих кладовищ, зроблено під'їзди для катафалків.
Жителям Губинихи надаються всі можливі побутові послуги, працюють філії Ощадбанку та Приватбанку, відділення зв'язку, нотаріус.
Відкрито багато торговельних точок по продажу продуктів харчування та промислових товарів широкого вжитку.[20]
Дуже яскраво в селищі святкується Івана Купала — детально відтворюються всі давні обряди, розпалюється купальське вогнище, дівчата пускають вінки зі свічками на воду тощо.
З недавніх часів великої популярності набуває святкування Хелловіну.
15 лютого 2016 відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в Губинисі було перейменовано ряд вулиць[22], а саме:
В селищі Губиниха газифіковані майже усі вулиці, крім вул. Трикутньої, Партизанської, Степової. Центральним водопостачанням та водовідведенням забезпечені лише багатоповерхові будинки на мікрорайоні цукрового заводу. Інші мешканці селища Губиниха користуються водою з колодязів.
Освітні заклади
Дитячий дошкільний навчальний заклад «Дюймовочка»
Дитячий дошкільний навчальний заклад «Івасик-Телесик»
Губиниська загальноосвітня школа I—III ступеня № 1
Губиниська загальноосвітня школа I—III ступеня № 2
Центр науково — технічної творчості учнівської молоді
Дитячо-юнацька спортивна школа
Заклади охорони здоров'я
КЗ «Губиниська амбулаторія загальної практики сімейної медицини».
Комунальні підприємства
Комунальне підприємство «Губиниха-1»
Культурні заклади, установи
Будинок культури
Губиниська бібліотека, філія № 13
Будинок культури «Ювілейний»
Губиниська бібліотека, філія № 12
Філія поштового зв'язку № 51250
Філія поштового зв'язку № 51251
Релігія
Будівництво церкви Різдва Пресвятої Богородиці
По завершенні польових робіт восени 1781 року, уповноважені особи під керівництвом Ф. Р. Білого почали клопотати з приводу будівництва в Губинисі церкви та про відкриття власної парафії, що мотивувалося значною віддаленістю слободи від Новоселиці. Через Азовську губернську канцелярію та Межову експедицію «в вічне та безповоротне володіння» для церкви було виділено 120 десятин землі. Також від імені всього населення Губинихи було складено письмове зобов'язання щодо утримання церкви та духовенства. Відповідні документи в лютому 1782 року було відправлено до Азовського губернатора В. О. Черткова, який, у свою чергу, клопотав щодо дозволу на будівництво церкви в Губинисі перед архієпископом Слов'янським і Херсонським Никифором. В листі до архієпископа, датованому 26 лютого 1782 р. Чертков вказує, що в слободі проживає 531 особа і все для будівництва церкви готове. Слов'янська духовна консисторія дала дозвіл на будівництво. 15 квітня 1782 р. була видана храмозданна благословительна грамота на закладку та будівництво, і вже 28 квітня Катеринославський протопоп Олексій Хандалєєв освятив місце під церкву.
Про завершення будівництва архієпископу Никифору було офіційно повідомлено 6 лютого 1785 року. 15 лютого священнику Микиті Вербицькому була видана благословительна грамота та святий антимінс для служіння, а вже 25 лютого церкву Різдва Пресвятої Богородиці освятив О. Хандалєєв.[3]
Церква була перебудована в 1892 році як двопрестольна: головний престол — на честь Різдва Богородиці, приділ — на честь рівноапостольноїМарії Магдалини. Церква Різдва Пресвятої Богородиці не збереглася, була зруйнована в радянські часи.
На місці, де була церква з могилами двох батюшок збудували будинок культури,[25] який знаходиться за адресою вул. Осіння, 81.
Другий Храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ розташований по вул. Шевченка, 24.
Через Губиниху проходить залізнична гілка, по якій здійснюються пасажирські перевезення по напрямку Берестин-Дніпро. Також здійснюють пасажирські перевезення маршрутні таксі, що рухаються по маршрутах Губиниха-Самар, Губиниха-Дніпро, Казначеївка-Самар, Магдалинівка-Самар.
Значною проблемою сучасної Губинихи є припинення роботи Губиниського цукрового заводу, що донедавна забезпечував цукром ряд областей сходу України та був місцем працевлаштування значної частини населення селища.
Припинення діяльності заводу призвело до виникнення аварійної ситуації в комунальному господарстві селища Губиниха-1. Централізоване забезпечення теплом припинене, всі будинки переведені на автономне забезпечення. Каналізаційна система перебуває у незадовільному стані.
Досить нелегкою є і екологічна ситуація в селищі, що обумовлено порушенням санітарно-екологічних норм деякими виробництвами, зокрема знаходженням поблизу жилих будинків грибних цехів, ковбасного цеху, цеху виробництва кісткового борошна.
В аварійному стані перебувала (до літа 2023) центральна дорога селища, що є частиною автомобільного шляху територіального значення Т 0413.
На зараз (Вересень 2024) центральна дорога селища перебуває в доволі поганому стані, але кращому, ніж в якому вона була раніше.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932—1933 років. Книга перша. — Київ. — 2009. — С. 383.
Література
Губи́ниха // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.554-555
Truist Financial CorporationNama dagangNYSE: TFCS&P 500 componentJenisPerusahaan PublikIndustriFinansialPendahuluBB&T CorporationSunTrust BanksDidirikan1872; 151 tahun lalu (1872) (as BB&T)[1] 1897; 126 tahun lalu (1897) (as Southern National)[2]1891; 132 tahun lalu (1891) (as SunTrust)[3] 2019; 5 tahun lalu (2019) (as Truist)[4]KantorpusatTruist Center[5]214 North Tryon StreetCharlotte, North Carolina, U.S., Charlotte, C...
Agnieszka HollandHolland pada 2011Lahir28 November 1948 (umur 75)Warsaw, PolandiaPekerjaanSutradara, Penulis latarSuami/istriLaco Adamik (?–?; bercerai)AnakKasia Adamik (l. 1972)[1] Agnieszka Holland (kelahiran 28 November 1948) adalah seorang penulis latar dan sutradara film dan televisi Polandia. Paling dikenal karena jasa-jasa politiknya pada sinema Polandia, Holland adalah salah satu pembuat film paling berpengaruh di Polandia. Ia memulai kariernya sebagai asisten dari sut...
American politician from Missouri Wendell Bailey41st Treasurer of MissouriIn officeJanuary 14, 1985 – January 11, 1993GovernorJohn AshcroftPreceded byMel CarnahanSucceeded byBob HoldenMember of the U.S. House of Representativesfrom Missouri's 8th districtIn officeJanuary 3, 1981 – January 3, 1983Preceded byRichard Howard Ichord, Jr.Succeeded byBill EmersonMember of the Missouri House of Representativesfrom the 152nd districtIn officeJanuary 3, 197...
لمعانٍ أخرى، طالع كيان (توضيح). كيانمعلومات عامةجانب من جوانب علم الوجود[1] دوره وحدة عد تعديل - تعديل مصدري - تعديل ويكي بيانات مركز معالجة البيانات الكيان هو شيء موجود في حد ذاته فعلا أو افتراضا، حيث أنه ليس من الضروري أن يكون الكيان ملموساً إذ يمكن اعتبار الأوصاف...
Pour les articles homonymes, voir Sarraut. Albert Sarraut Portrait d'Albert Sarraut, années 1930. Fonctions Président du Conseil des ministres françaiset Ministre de l'Intérieur 24 janvier – 4 juin 1936(4 mois et 11 jours) Président Albert Lebrun Gouvernement Sarraut II Législature XVe législature(Troisième République) Prédécesseur Pierre Laval Successeur Léon Blum Président du Conseil des ministres françaiset ministre de la Marine 26 octobre – 24 novembre 1933(29...
Human settlement in EnglandArdeleyThe Village GreenArdeleyLocation within HertfordshireCivil parishArdeleyDistrictEast HertfordshireShire countyHertfordshireRegionEastCountryEnglandSovereign stateUnited KingdomPost townStevenagePostcode districtSG2PoliceHertfordshireFireHertfordshireAmbulanceEast of England UK ParliamentNorth East Hertfordshire List of places UK England Hertfordshire 51°55′40″N 0°05′50″W / 51.92778°N 0.09722°W / 51.92778...
Luksemburg padaOlimpiadeKode IOCLUXKONKomite Olimpiade dan Olahraga LuksemburgSitus webwww.teamletzebuerg.lu (dalam bahasa Prancis)Medali 1 3 0 Total 4 Penampilan Musim Panas19001904–19081912192019241928193219361948195219561960196419681972197619801984198819921996200020042008201220162020Penampilan Musim Dingin1928193219361948–19841988199219941998200220062010201420182022 Para atlet dari Luksemburg berkompetisi di 28 edisi Permainan Olimpiade modern. Komite Olimpiade Nasional ...
烏克蘭總理Прем'єр-міністр України烏克蘭國徽現任杰尼斯·什米加尔自2020年3月4日任命者烏克蘭總統任期總統任命首任維托爾德·福金设立1991年11月后继职位無网站www.kmu.gov.ua/control/en/（英文） 乌克兰 乌克兰政府与政治系列条目 宪法 政府 总统 弗拉基米尔·泽连斯基 總統辦公室 国家安全与国防事务委员会 总统代表（英语：Representatives of the President of Ukraine） 总...
Universitas Iskandar MudaMotoUnggul, Inovatif, & BerkarakterDidirikan25 Februari 1962AfiliasiKemendikbudristekRektorProf. Dr. Syafei Ibrahim, M.SiAlamatJl. Kampus UNIDA No 15, Surien, Meuraxa, Kota Banda Aceh, Aceh 23234, Banda AcehSitus webunida-aceh.ac.id 'Universitas Iskandar Muda' (UNIDA) adalah sebuah perguruan tinggi swasta terbaik dan tertua yang berlokasi di Kota Banda Aceh, Aceh, Indonesia. Saat ini, Universitas Iskandar Muda memiliki lima Fakultas dengan 13 pilihan Program Studi...
Ini adalah nama Korea; marganya adalah Oh. Oh Jung-seLahir26 Februari 1977 (umur 47)Korea SelatanPendidikanUniversitas Sun Moon - Komunikasi MassaPekerjaanAktorTahun aktif2001-sekarangAgenPrain TPCNama KoreaHangul오정세 Alih AksaraO Jeong-seMcCune–ReischauerO Chŏngse Oh Jung-se (lahir 26 Februari 1977) adalah aktor Korea Selatan. Ia memulai kariernya dalam dunia teater dan sejak itu telah muncul dalam banyak film sebagai peran pendukung selama bertahun-tahun seperti dalam film...
Period of European history from the 5th to the 15th century This article is about medieval Europe. For a global history of the period between the 5th and 15th centuries, see Post-classical history. For other uses, see Middle Ages (disambiguation). A stained glass panel from Canterbury Cathedral, c. 1175 – c. 1180. It depicts the Parable of the Sower, a biblical narrative. In the history of Europe, the Middle Ages or medieval period (also spelt mediaeval or mediæval)[1&...
Ruined capital city of Urartu For the modern district in the Van Province, see Tuşba. TushpaThe citadel of Van and the ruins of Tushpa belowShown within TurkeyLocationTurkeyRegionVan ProvinceCoordinates38°30′00″N 43°20′33″E / 38.50000°N 43.34250°E / 38.50000; 43.34250 Tushpa (Armenian: Տոսպ, Տուշպա֊Վան Tosp, Tushpa-Van, Akkadian: Turuspa, from Urartian tur-, to destroy i.e. victorious) was the 9th-century BC capital of Urartu, later becoming ...
Football clubFC MolodechnoFK MaladzyechnaFull nameФутбольны клуб МаладзечнаFootball Club MolodechnoFounded1949/1989GroundCity StadiumMaladzyechna, BelarusCapacity3,500ManagerAlyaksandr HrapkowskiLeagueBelarusian First League2023Belarusian First League, 11th of 17 Home colours Away colours FC Molodechno (Belarusian: ФК Маладзечна, romanized: FK Maladzyechna, Russian: ФК Молодечно) is a Belarusian football club based in Maladzyechna. They play ...
Rapat Dewan Direksi Pusat Hubungan Antaragama Dewan direksi atau dewan pengarah (bahasa Inggris: board of directors) adalah panitia eksekutif yang bersama-sama mengawasi kegiatan suatu organisasi, yang dapat berupa organisasi nirlaba atau nirlaba seperti niaga, organisasi nirlaba, atau lembaga pemerintah. Wewenang, tugas, dan tanggung jawab dewan direksi ditentukan oleh peraturan pemerintah (termasuk undang-undang perusahaan di yurisdiksi tersebut) dan anggaran dasar serta anggaran rumah ...
Location of Alpine County in California This is a list of the National Register of Historic Places listings in Alpine County, California. This is intended to be a complete list of the properties and districts on the National Register of Historic Places in Alpine County, California, United States. Latitude and longitude coordinates are provided for many National Register properties and districts; these locations may be seen together in a Google map.[1] There are 2 properties and distr...
Pour les articles homonymes, voir Fontaine. Fontaine-lès-Croisilles L'église Saint-Maurice. Blason Administration Pays France Région Hauts-de-France Département Pas-de-Calais Arrondissement Arras Intercommunalité CC du Sud-Artois Maire Mandat Danièle Tabary 2020-2026 Code postal 62128 Code commune 62343 Démographie Gentilé Fontainois Populationmunicipale 260 hab. (2021 ) Densité 42 hab./km2 Géographie Coordonnées 50° 13′ 10″ nord, 2° 54′ ...
.jpg)
